ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 444/3738/21
провадження № 61-16800св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Львівський національний університет природокористування,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Патько Наталія Ярославівна, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року у складі судді Мікула В. Є.та постанову Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О.М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Львівський національний аграрний університет, який в подальшому змінив назву на Львівський національний університет природокористування, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що у позивача на балансі перебуває студентський гуртожиток № 5 по АДРЕСА_1, який є державною власністю.
Оскільки з березня 2009 року відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем, за заявою ОСОБА_1, рішенням профспілкового комітету № 49 від 17 вересня 2009 року йому надано у користування кімнати НОМЕР_2 і НОМЕР_3 у вказаному студентському гуртожитку.
Згідно наказу № 185-к від 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи науково-навчально-дослідного центру з 29 квітня 2014 року.
Позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 тривалий час не проживає в гуртожитку, про що були складені акти від 25 січня 2021 року, 02 квітня 2021 року, 01 липня 2021 року, 30 вересня 2021 року.
Крім того, відповідач не здійснює оплату за житлово-комунальні послуги, його місце проживання на даний час невідоме.
Позивач вважає, що відповідач втратив інтерес до спірного жилого приміщення, а наявність у відповідача зареєстрованого місця проживання у гуртожитку унеможливлює надати право проживання у цих приміщеннях іншим особам, зокрема студентам.
З наведених підстав, посилаючись на положення статей 71, 72 Житлового кодексу України, позивач просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - кімнатами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у студентському гуртожитку № 5, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатами НОМЕР_2, НОМЕР_3 в гуртожитку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 08 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гобечія І. Т. про перегляд заочного рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24 листопада 2023 року від ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Патько Н. Я. в системі "Електронний Суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішенняЖовківського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 03 січня 2024 року Львівський національний університет природокористування просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
10 січня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Патько Н. Я. на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, в якій заявник заперечив проти доводів позивача та підтримав вимоги касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Гуртожиток № 5 на АДРЕСА_1 перебуває у власності Міністерства освіти і науки України, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 12 квітня 2016 року № 57190751, закріплений за університетом на праві господарського відання, що підтверджується додатком до наказу Міністерства освіти і науки України від 08 грудня 2016 року № 1972.
17 березня 2009 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду проректора з виробничо-господарської роботи, що підтверджується наказом Львівського національного аграрного університету від 17 березня 2009 року № 66-к.
17 вересня 2009 року ухвалено надати ОСОБА_1 кімнати НОМЕР_2 і НОМЕР_3 в гуртожитку № 5 та дозволити реєстрацію, що підтверджується протоколом № 49 засідання профспілкового комітету Львівського національного аграрного університету.
Наказом № 185-к від 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з 29 квітня 2014 року.
Згідно з відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб від 25 січня 2023 року № 112684, за адресою: АДРЕСА_1, кімнати НОМЕР_2 НОМЕР_3 м. Дубляни зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 12 грудня 2009 року), малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 03 травня 2018 року), та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (з 06 жовтня 2000 року).
З акту обстеження від 25 січня 2021 року вбачається, що під час виходу за адресою: АДРЕСА_1 (студентський гуртожиток № 5 ) встановлено факт відсутності та не проживання постійно більше року у кімнатах №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Відсутність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (студентський гуртожиток № 5 ) у кімнатах №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, підтверджується також й актами від 02 квітня 2021 року, 01 липня 2021 року, 30 вересня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.