ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 688/4167/16-ц
провадження № 61-18465св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчий комітет Шепетівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
У грудні 2016 року заступник військового прокурора Рівненського гарнізону (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим органом якого є Концерн "Військторгсервіс", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчого комітету Шепетівської міської ради про витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27 серпня 2009 року Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" проведено аукціон з продажу належної Концерну "Військторгсервіс" будівлі площею 321,4 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 .
За результатами торгів переможцем визнано ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 148 511,88 грн.
10 листопада 2009 року укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Концерн "Військторгсервіс" продав, а ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю (кафе) за вказаною адресою.
16 грудня 2009 року Шепетівське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно.
У подальшому, у березні 2013 року, заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 04 серпня 2015 року, у справі № 688/1778/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 321,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1, укладений 10 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та Концерном "Військторгсервіс".
У 2014 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 150 000 грн за договором позики.
На стадії виконання зазначеного судового рішення ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року затверджено мирову угоду, за якою в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 частку нежитлового приміщення площею 321,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 .
Інша частка вказаного нежитлового приміщення залишилась у власності ОСОБА_1 .
Оскільки рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 17 листопада 2014 року у справі № 688/1778/13-ц встановлено, що спірне майно, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України, вибуло з володіння власника поза його волею, прокурор вважав, що останнє, як власник спірного майна, має право витребувати його від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які безпідставно володіють цим майном.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнення позовних вимог, прокурорпросив суд:
- витребувати нерухоме майно, а саме частку нежитлового приміщення (кафе), розташованого по АДРЕСА_1, з володіння ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України;
- витребувати нерухоме майно, а саме частку нежитлового приміщення (кафе), розташованого по АДРЕСА_1, з володіння ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України;
- зобов`язати державного реєстратора виконавчого комітету Шепетівської міської ради скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на частку нежитлового приміщення (кафе), розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
- зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Шепетівської міської ради скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на частку нежитлового приміщення (кафе), розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
- зобов`язати державного реєстратора виконавчого комітету Шепетівської міської ради зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Міністерства оборони України та право господарського відання Концерну на нежитлове приміщення (кафе), розташоване по АДРЕСА_1 ;
Справа розглядалася судами неодноразово
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та Концерном "Військторгсервіс" існували договірні правовідносини, і спір про недійсність укладеного між ними правочину був вирішений у справі № 688/1778/13-ц відповідно до статей 203, 215, 216 ЦК України, тому на спірні правовідносини не поширюються положення статей 387, 388 ЦК України (віндикація). У цьому випадку прокурор звернувся до суду в інтересах власника спірного майна - сторони договору купівлі-продажу, права якого підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого саме статтею 216 ЦК України. Отже, за змістом вказаної норми належним способом захисту порушеного права щодо частини спірної будівлі, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 є реституція, яка застосовується в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Тому, суд вважав, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права позивача в частині вимог до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку із чим суд відмовив у цій частині позову за необґрунтованістю.
Вирішуючи позов в частині вимог до ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права в частині вимог до указаного відповідача про витребування частини спірного майна з чужого незаконного володіння з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Суд встановив, що частина спірного нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 вибула з володіння Міністерства оборони України та з господарського відання Концерну "Військторгсервіс" поза його волею на підставі мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, затвердженої судовим рішенням, тому із урахуванням приписів статті 388 ЦК України підлягає витребуванню. Однак, суд застосував строки позовної давності, про яку відповідачем ОСОБА_2 та його представником подано відповідні заяви, зазначивши, що сторона позивача повинна була і була достеменно обізнана про порушення свого права з моменту вибуття майна із власності, тобто з 27 серпня 2009 року, але в усякому разі не пізніше проведеної військовою прокуратурою перевірки у лютому 2013 року. Оскільки строк позовної давність щодо витребування майна з чужого незаконного володіння сплив, наявні підстави для відмови у позові з цих мотивів.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року залишено без змін.
При цьому апеляційний суд погодився з висновками та мотивами суду першої інстанції.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулось до суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Концерну "Військторгсервіс" скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування частки нежитлового приміщення (кафе) від ОСОБА_2 скасовано та передано справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про зобов`язання скасувати запис про реєстрацію права власності на частку нежитлового приміщення (кафе) за ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування частки нежитлового приміщення (кафе) від ОСОБА_1, зобов`язання скасувати запис про реєстрацію права власності на частку нежитлового приміщення (кафе) за ОСОБА_1, зобов`язання зареєструвати право власності на нежитлове приміщення (кафе), скасовано.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до виконавчого комітету Шепетівської міської ради змінено, викладено їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що Концерн "Військторгсервіс" не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення заступник військового прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Концерну "Військторгсервіс" є безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного державного господарського об`єднання, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Вирішуючи позовні вимоги заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що право на частку спірної нежитлової будівлі (кафе) у ОСОБА_2 виникло на підставі ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року, якою визнано мирову угоду щодо виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2014 року. 02 квітня 2015 року Реєстраційна служба Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право власності ОСОБА_2 на вказану частку нежитлової будівлі (кафе). Тому висновок апеляційного суду про те, що перебіг позовної давності за вимогою про витребування майна від ОСОБА_2 почався внаслідок проведення 27 серпня 2009 року Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" публічних торгів з продажу майна та укладення 10 листопада 2009 року Концерном "Військторгсервіс" і ОСОБА_1 відповідного договору купівлі-продажу, є помилковим.
Також касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна необхідно оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна. Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не оцінював добросовісність поведінки ОСОБА_2 щодо набуття права на частки спірної нежитлової будівлі (кафе).
При таких обставинах суд касаційної інстанції вважав помилковим висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2 про витребування частки нежитлової будівлі (кафе), розташованої по АДРЕСА_1 .
При цьому суд Верховний Суд вказав, що вимога прокурора про зобов`язання державного реєстратора скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частки нежитлового приміщення (кафе) не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки задоволення такої вимоги не відновить відповідні права та інтереси позивача, тому суди обґрунтовано відмовили у її задоволенні.
Суд касаційної інстанції вважав, що в частині вирішення позову заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки в постанові апеляційний суд зазначив про залишення без змін рішення районного суду повністю, тобто, і в тій частині, в якій не повинен був переглядати в апеляційному порядку.
Вирішуючи позовні вимоги заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до виконавчого комітету Шепетівської міської ради, касаційний суд виходив з того, що спір у цій справі виник між державою в особі Міністерства оборони України та ОСОБА_1, ОСОБА_2, тому виконавчий комітет Шепетівської міської ради є неналежним відповідачем.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року в частині позовних вимог заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування частки нежитлового приміщення (кафе) від ОСОБА_2 скасовано, ухвалено в указаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Витребувано від ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України нерухоме майно, а саме частину нежитлового приміщення (кафе), розташованого по АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки він мав можливість знати, що на час затвердження мирової угоди частина нежитлової будівлі (кафе), розташованої по АДРЕСА_1, перебувала під арештом із забороною відчуження майна, про що було відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд взяв до уваги і характер набуття майна ОСОБА_2 спірної частини майна, зокрема на підставі затвердженої мирової угоди щодо погашення боргу, який співпадає з вартістю спірного майна.
Разом із цим, апеляційний суд зазначив, що позов прокурора, пред`явлений 02 грудня 2016 року, подано в межах строку позовної давності, оскільки право на частку спірної нежитлової будівлі (кафе) у ОСОБА_2 виникло на підставі ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року, якою визнано мирову угоду щодо виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2014 року, а право власності ОСОБА_3 на вказану частку нежитлової будівлі (кафе) зареєстровано 02 квітня 2015 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
16 січня 2024 року від Міністерства оборони України до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року зупинено виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що нежитлове приміщення (кафе) загальною площею 321,4 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1, належало державі в особі Міністерства оборони України на праві власності та перебувало в оперативному управлінні Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".
Наказом Міністерства оборони України від 05 квітня 2007 року № 135 припинено діяльність Державного підприємства "Управління торгівлі Західного оперативного командування" шляхом його реорганізації, тобто приєднання до Концерну "Військторгсервіс", який є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків указаного підприємства.
27 серпня 2009 року Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" проведені публічні торги з продажу будівлі площею 321,4 кв.м, що належить Концерну та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Переможцем цих торгів став ОСОБА_1 з ціновою пропозицією 148 511,88 грн.
10 листопада 2009 року Концерн "Військторгсервіс" і ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л. О. (реєстраційний № 3686), за умовами якого Концерн "Військторгсервіс" продав, а ОСОБА_1 купив за 148 511,88 грн нежитлову будівлю (кафе) загальною площею 321,4 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 .
16 грудня 2009 року Шепетівське бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності ОСОБА_1 на вказану нежитлову будівлю (кафе).
10 березня 2013 року заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвалою Шепетівського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року відкрито провадження за вказаним позовом (справа № 688/1778/13-ц), накладено арешт на нежитлову будівлю (кафе) загальною площею 321,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1, із забороною його відчуження.
Інформацію про арешт указаного нерухомого майна було внесено державним реєстратором реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 17 травня 2013 року на підставі ухвали Шепетівського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 04 серпня 2015 року, у справі № 688/1778/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, який укладений 10 листопада 2009 року між Концерном "Військторгсервіс" і ОСОБА_1 .
У 2014 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 150 000 грн за договором позики.
У подальшому, на стадії виконання зазначеного судового рішення, державний виконавець відділу ДВС Ізяславського районного управління юстиції звернувся до суду з поданням про визнання мирової угоди між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що на виконанні у відділі ДВС Ізяславського районного управління юстиції перебуває виконавчий лист № 675/996/14-ц, виданий Ізяславським районним судом 08 серпня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 151 500 грн боргу.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року визнано мирову угоду щодо виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 150 000 грн боргу за договором позики, за умовами якої ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу передав у власність ОСОБА_2 частку нежитлової будівлі (кафе), розташованої по АДРЕСА_1 .
Вказане судове рішення набрало законної сили та є чинним.
02 квітня 2015 року Реєстраційна служба Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право власності ОСОБА_2 на частку нежитлової будівлі (кафе), розташованої по АДРЕСА_1 .
Відповідачем ОСОБА_2 02 березня 2020 року до суду першої інстанції подано заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.