ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/1725/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (головуючий - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології", 2) ОСОБА_1,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінського Ігоря Дмитровича,
про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити нежитлову будівлю, земельну ділянку
(за участю представників: позивача - Гижко О.Л., відповідача-1 - Квашук О.М.)
Вступ
1. Сторонами цього спору є Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, позивач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" (далі - ТОВ "Хорвакс-Технології", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, іпотекодавець, відповідач-2).
2. В 2009 році ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належне їй нерухоме майно. У 2022 році Банк в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки набув право власності на це нерухоме майно.
3. Позивач стверджує, що в 2015 році іпотекодавець вчинив нікчемний правочин з передачі предмета іпотеки в оренду ТОВ "Хорвакс-Технології" без згоди іпотекодержателя. У зв`язку з чим просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити займане нерухоме майно.
4. Відповідач-1 заперечує факт нікчемності договору оренди, стверджує про його укладення за згодою Банку, яку він надав іпотекодавцю ще в 2009 році.
5. Суд першої інстанції констатував відсутність згоди Банку на укладення договору оренди предмета іпотеки, що свідчить про нікчемність такого правочину. Однак Банк уже набув право власності на іпотечне майно, тому застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом реституції не призведе до відновлення прав Банку щодо цього майна. У зв`язку з чим суд самостійно здійснив перекваліфікацію спірних правовідносин на негаторний позов та задовольнив вимогу Банку про зобов`язання відповідача-1 звільнити нежитлову будівлю.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про нікчемність договору оренди та одночасно про неефективність обраного позивачем способу захисту прав іпотекодержателя шляхом застосування реституції. Разом з тим, констатував вихід суду першої інстанції за межі заявлених позовних вимог, що мало наслідком розгляд по суті зовсім іншого позову, який позивач у межах цієї справи не ініціював. У зв`язку з чим апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та в позові Банку відмовив з підстав неефективності обраного ним способу захисту права іпотекодержателя.
7. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду має дати відповідь на питання, чи мав право суд першої інстанції самостійно застосувати до спірних правовідносин статтю 391 ЦК України та задовольнити позовну вимогу за негаторним позовом, який Банк у цій справі не заявляв. Відповідь на це питання негативна, Верховний Суд погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, обґрунтування чого будуть наведені нижче.
Історія справи
Обставини справи, встановлені судом
8. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" 16.03.2009 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3, іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №151109Z30, за яким останній передав в іпотеку земельну ділянку та розміщену на ній нежитлову будівлю загальною площею 2 302 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ) (далі - предмет іпотеки, спірне майно). За умовами іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмета іпотеки третім особам.
9. У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 право власності на предмет іпотеки в порядку спадкування 03.08.2018 набула ОСОБА_1 .
10. Кропивницький апеляційний суд постановою від 15.07.2020 у справі №405/11223/14-ц задовольнив позов Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
11. Державний виконавець 14.09.2022 передав предмет іпотеки Банку в рахунок погашення боргу, на підставі чого останній 22.09.2022 отримав свідоцтво про право власності на предмет іпотеки.
12. Під час проведення виконавчих дій Банку стало відомо про укладення 04.11.2015 між іпотекодавцем та ТОВ "Хорвакс-Технології" договору оренди предмета іпотеки - нежитлової будівлі за № 1364 зі строком дії до 31.12.2030 (далі - договір оренди).
13. В умовах договору оренди містяться відомості про перебування майна в іпотеці та про те, що згідно з листом від 14.10.2009 № 033-02/7429 Банк надав дозвіл іпотекодавцю на передачу предмета іпотеки в оренду.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
14. У листопаді 2022 року Банк звернувся до суду з позовом до ТОВ "Хорвакс-Технології" та ОСОБА_1 про: (1) визнання недійсним договору оренди; (2) застосування наслідків недійсності нікчемного договору оренди шляхом зобов`язання ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити спірне майно.
15. Позов мотивований тим, що договір оренди укладений з порушенням вимог частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" - без згоди Банку на передачу в оренду предмета іпотеки. Вказане свідчить про нікчемність договору оренди із необхідністю застосування наслідків його недійсності шляхом реституції - зобов`язання відповідача-1 звільнити займане ним нерухоме майно.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2022 у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди відмовлено. В іншій частині позов задоволений, зобов`язано відповідача-1 звільнити спірне нежитлове приміщення.
17. Суд першої інстанції констатував нікчемність договору оренди з підстав його укладення іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя. Разом з цим застосування наслідків недійсності нікчемного договору оренди шляхом реституції між сторонами правочину (якою позивач не є) в порядку статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не призведе до поновлення прав позивача щодо спірного нерухомого майна. З огляду на набуття позивачем права власності на предмет іпотеки та фактичну мету заявленого позову, суд першої інстанції самостійно перекваліфікував спірні правовідносини на негаторний позов в порядку статті 391 ЦК України та задовольнив вимогу про усунення перешкод позивачу в користуванні його власністю шляхом зобов`язання відповідача-1 звільнити займане нерухоме майно.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
18. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо нікчемності укладеного між відповідачами договору оренди та неефективність обраного Банком способу захисту права шляхом заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
20. У той же час, задовольнивши позовну вимогу про зобов`язання відповідача-1 звільнити орендоване майно, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності господарського судочинства. Банк звернувся до суду за захистом прав іпотекодержателя, а підставою заявленого позову вказав виключно відсутність його згоди на передачу предмета іпотеки в оренду, не вимагаючи усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання його власністю. Отже, у даному випадку, виходячи із заявленого Банком предмета та підстав позову, обрання ним неефективного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.
Касаційна скарга
21. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову про звільнення майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. Суд апеляційної інстанції порушив статті 80, 269 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду про застосування цих норм, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 24.06.2020 у справі № 759/10380/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 645/1908/18. Так, апеляційний суд фактично прийняв подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" (далі - ТОВ "Сідвелс", третя особа) та відповідачем -1 докази відчуження Банком спірного нерухомого майна на користь ТОВ "Сідвелс", які не були предметом розгляду місцевим господарським судом, оскільки взагалі не існували на момент прийняття рішення цим судом, не встановивши винятковості випадку для залучення нових доказів.
23. Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 391 ЦК України, оскільки процесуальний закон не перешкоджає позивачу об`єднати в позовній заяві вимоги, які пов`язані з реституцією, і вимоги, які по своїй суті є елементом негаторного позову, які і були правомірно задоволені судом першої інстанції. Встановлена судом першої інстанції нікчемність правочину, застосування наслідків нікчемності та вимога звільнити належне на праві власності позивачу майно є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача. У цьому аспекті суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (щодо змісту принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"); від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17, № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (про те, що суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам); в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373//16-ц (про те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння).
Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу
24. Висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник в обґрунтування порушення апеляційним судом статей 80, 296 ГПК України, стосуються правовідносин, які не є подібними. При цьому законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про порушення місцевим господарським судом принципу диспозитивності та безпідставне задоволення негаторного позову, а отже касаційна скарга задоволенню не підлягає.