ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/6316/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Корпорації "ТСМ ГРУП" (далі - Корпорація, позивач) - Носик Б.М. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" (далі - АТ "Енергоатом", відповідач, скаржник) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 (головуючий - суддя Ломака В.С.),
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 (головуючий - суддя Ломака В.С.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (головуючий - суддя Коробенко Г.П., судді: Хрипун О.О., Михальська Ю.Б.)
у справі №910/6316/23
за позовом Корпорації
до АТ "Енергоатом"
про стягнення 10 468 651, 00 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Корпорація звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 580 816,60 грн пені, 323 391,74 грн 3 % річних та 2 564 442,66 грн інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання комплексу робіт.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 758 081,66 грн пені, 323 391,74 грн 3 % річних, 2 564 442,66 грн інфляційних втрат, а також 157 029,77 грн судового збору.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 заяву Корпорації про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 345,74 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, АТ "Енергоатом" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами. В апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 заявник просив скасувати його в частині стягнення 3% річних в розмірі 323 391,74 грн та постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі на додаткове рішення, АТ "Енергоатом" просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.
2.4. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, Корпорація звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 залишено без задоволення апеляційні скарги АТ "Енергоатом" та Корпорації, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 в оскаржуваній частині та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, АТ "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації в частині стягнення 3% річних в розмірі 323 391,74 грн залишити без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000, 00 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 в частинах стягнення пені та інфляційних втрат АТ "Енергоатом" не оскаржується.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що:
- судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3 % річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України;
- суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 про те, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Також скаржник вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до статті 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з АТ "Енергоатом".
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Корпорація заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС", який у подальшому змінив назву на відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник, Компанія), та Корпорацією "ТСМ ГРУП" (далі - генеральний підрядник, Корпорація) 03.04.2019 укладено договір на виконання комплексу робіт № 07/19 (далі - Договір).
6.2. За умовами пункту 1.1 Договору генеральний підрядник зобов`язався за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. ІІ етап" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у Відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного правочину.
6.3. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 дані роботи відносяться до коду 43.21 "Роботи електромонтажні" та коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші". Генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.
6.4. За змістом пункту 2.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2019 №2 до нього, договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 20 497 899,24 грн у т.ч. ПДВ 20 % - 3 416 316,54 грн.
6.5. Пунктами 2.2, 2.3 цієї угоди передбачено, що договірна ціна Договору є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва". Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформлюються відповідними додатковими угодами.
6.6. Додатковою угодою від 01.10.2019 №1 до Договору сторони доповнили цей правочин пунктом 2.1.2.1, яким передбачено постачання генеральним підрядником в рамках договору обладнання на загальну суму 30 828,00 грн.
6.7. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього Договору.
6.8. Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перераховує грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
6.9. Згідно з пунктом 15.6 Договору останній набуває чинності з дати підписання Договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 30.03.2020.
6.10. Оскільки замовник на порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед генеральним підрядником за виконані будівельні роботи в розмірі 8 214 195,30 грн, Корпорація звернулася до суду з позовом про стягнення із замовника вищенаведеної суми боргу, а також 3 % річних у розмірі 747 716,82 грн, нарахованих протягом 24.07.2019 - 24.12.2021, та інфляційних втрат в сумі 1 804 316,15 грн, нарахованих протягом 24.07.2019 - 30.11.2021 на означену заборгованість.
6.11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/21672/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, вимоги Корпорації до АТ "Енергоатом" про стягнення 10 766 228,27 грн задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 214 195,30 грн, 747 716,82 грн 3% річних, 1 804 316,15 грн інфляційних втрат та 161 493,42 грн судового збору.
6.12. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №910/21672/21 касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПГ України.
6.13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті за обсягом та якістю роботи на суму 20 467 071,21 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками замовника та генерального підрядника:
- актами № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 17.05.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року (форма КБ-3) на 4 941 142,67 грн;
- актами № № 7, 8, 9 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 30.05.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 року (форма КБ-3) на 1 513 038,67 грн;
- актами № № 10, 11, 12, 13 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 27.06.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року (форма КБ-3) на 680 920,16 грн;
- актом № 14 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 31.07.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року (форма КБ-3) на 148 602,41 грн;
- актами № № 14,17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 29 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 31.10.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року (форма КБ-3) на 5 604 354,22 грн;
- актом № 30 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 20.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року (форма КБ-3) на 288 017,29 грн;
- актами № № 31, 32, 33, 37 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 29.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 (форма КБ-3) на 1 037 045,29 грн;
- актом № 34 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 16.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 123 848,36 грн;
- актом № 35 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 16.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 126 730,00 грн;
- актом № 36 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 20.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 34 527,71 грн;
- актами № 38 та 39 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма № КБ-2В) та Довідкою від 26.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3) на 5 696 208,43 грн.
6.14. Відповідно до видаткової накладної від 26.11.2019 № 147 позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 30 828,00 грн.
6.15. Господарський суд міста Києва під час розгляду справи № 910/21672/21 встановив, що позивач виконав взяті на себе за Договором зобов`язання по виконанню робіт та постачанню обладнання в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт та видатковій накладній, а відповідач, у свою чергу, прийняв виконання цих робіт та обладнання у погоджених сторонами обсягах без будь-яких зауважень.
6.16. Однак, підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року в справі № 910/21672/21 сума основного боргу замовника перед Корпорацією за договором у розмірі 8 214 195,30 грн погашена відповідачем не була, у зв`язку з чим позивач повторно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 580 816,60 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу замовника за кожною Довідкою окремо у період з 24.07.2019 по 17.04.2023, а також 323 391,74 грн 3 % річних та 2 564 442,66 грн інфляційних втрат, нарахованих з грудня 2019 року по квітень 2023 року (за період, відмінний від того, що був предметом розгляду та дослідження в межах справи № 910/21672/21) згідно з наданим Корпорацією розрахунком.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/6316/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/6316/23 за касаційною скаргою АТ "Енергоатом" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.3. Спір у справі фактично виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з АТ "Енергоатом" пені, 3% та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання комплексу робіт.
8.4. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень в частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат.
8.5. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зокрема зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3 % річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
8.6. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.7. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.8. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.9. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.10. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.11. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.12. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.13. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.14. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.15. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.17. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій щодо стягнення 3% річних Суд зазначає таке.
8.18. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
8.18.1. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.
8.18.2. Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення процентів річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості.
8.18.3. Під час розгляду справи №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що станом на момент звернення з позовом до суду сума заборгованості за договором поставки складала 98 381,92 грн і була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, тоді як позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн та перевищує майже у два рази суму прострочення.
8.19. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається (№910/6316/23), місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, встановив, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи та дійшов висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.
8.19.1. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін зокрема і в цій частині, погодився із зазначеним висновком та вказав, що місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, стягнув з відповідача на користь позивача 323 391,74 грн 3 % річних (нарахованих за період з 25.12.2021 по 17.04.2023) у відповідності до положень статті 625 ЦК України.
8.19.2. Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відсотки річних розраховано за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 %. При цьому, судами не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних. А відтак, ураховуючи, що 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, на думку господарських судів, правових підстав для їх зменшення немає.
8.20. Відтак, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи зі справою, що переглядається з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих прав і обов`язків учасників таких відносин та фактично-доказовою базою, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Великої Палати Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.
8.21. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.22. Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
8.23. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
8.24 Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.25. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
8.26. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.