ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа №380/3824/20
провадження № К/9901/19879/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/3824/20
за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Лунь З.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 17 квітня 2020 року №189-о "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити його на посаді головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Галицької митниці Держмитслужби або на іншу рівнозначну посаду в Галицькій митниці Держмитслужби;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що він працював у митних органах України з 1998 року, на день звільнення обіймав посаду головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС, з якої його протиправно звільнено. Позивач указував, що у наказі про його звільнення від 17 квітня 2020 року №189-о не зазначено підставу звільнення, визначену Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), що порушує принцип правової визначеності; що під час його звільнення допущено порушення процедури, передбаченої Законом №889-VIII і Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України); допущено дискримінацію щодо позивача, оскільки відповідач не застосовував критеріїв професійності, індивідуальної оцінки роботи, до новоствореного органу були переведені особи, які мали дисциплінарні стягнення. ОСОБА_1 наголошував, що звертався із заявою про його переведення на аналогічну посаду до Галицької митниці Держмитслужби, проте така заява розглянута не була; що згідно з публічною інформацією в Галицькій митниці Держмитслужби були вакантні посади, тоді як у попередженні про наступне вивільнення зазначено про відсутність вакантних посад.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС - голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17 квітня 2020 року №189-о "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 70625,52 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8937,19 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулося скорочення штатної чисельності працівників, при цьому в штатному розписі Галицької митниці Держмитслужби збільшено штатні одиниці; сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи; відповідач не навів жодного аргументу, що саме факт реорганізації став єдиною і безумовною підставою для звільнення позивача з посади; на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв`язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, що визначені КЗпП України; станом на дату початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС законодавством був визначений обов`язок Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Суд першої інстанції вказав, що наказ Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року №666 "Про попередження про наступне вивільнення" нереалізований; позивач не був попереджений про наступне вивільнення та йому не було запропоновано вакантні посади для переведення до новоствореного митного органу; відповідач не обґрунтував своєї бездіяльності щодо ненадання позивачу пропозиції зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби та причин відмови у задоволенні його заяви про переведення до новоствореного органу; наказ відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік передбачених частиною першою статті 87 Закону №889-VIII пунктів, які по своїй юридичній природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу "правової визначеності", адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення. Суд першої інстанції також послався на акт інспекційного відвідування Львівської митниці ДФС від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ і припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П. Суд першої інстанції дійшов висновків, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий не у відповідності до закону, безпідставно, не у спосіб, визначений законом, без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, тому є протиправним і підлягає скасуванню, а позивач поновленню на займаній до звільнення посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року змінено в частині мотивів задоволення позову. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року залишено без змін.
6. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, зазначив, що відповідно до протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця, складеного 11 березня 2020 року о 16:45 год, попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 направлено з використанням електронної пошти 11 березня 2020 року о 16:44 год на електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 У особовій справі позивача вказана адреса електронної скриньки - ІНФОРМАЦІЯ_1 Посилаючись на положення статті 9-1 Закону №889-VIII, статей 5, 7, 11, 12 Закону України від 22 травня 2003 року №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851-IV), яким визначені основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів, суд апеляційної інстанції констатував, що з долученої до матеріалів справи копії знімку екрану (скріншоту) про скерування документа (попередження про наступне вивільнення від 11 березня 2020 року) не вбачається, що скерований позивачу документ підписано електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", а також, що зазначена відповідачем адреса електронної скриньки ідентична вказаній в особовій справі позивача. Відповідачами належними та допустимими доказами не підтверджено ні факт належного (коректного) відправлення електронного документа, ні факт одержання такого позивачем, тоді як останнім одержання цього електронного документа заперечується. Таким чином, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, а скаржником належними та допустимими доказами не підтверджено дотримання Львівською митницею ДФС законодавчих вимог щодо належного повідомлення (попередження) позивача про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією, тоді як сам факт обізнаності останнього про реорганізацію не вказує на дотримання Львівською митницею ДФС порядку вивільнення працівника. Отже, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції встановив, що звільнення позивача відбулося з порушенням установленого законом порядку, зокрема, в частині дотримання строку попередження позивача про наступне вивільнення з державної служби у зв`язку з реорганізацією, що є самодостатньою підставою для задоволення заявлених позовних вимог. Інші обставини та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не можуть слугувати підставою задоволення позову, оскільки до предмета доказування за вищевстановлених обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, не входять. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що задовольняючи позов частково та поновляючи позивача на посаді у Львівській митниці ДФС - в органі, з якого його було протиправно звільнено, суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з Галицької митниці Держмитслужби - з органу, з яким позивач не перебував у трудових відносинах, що, на переконання суду апеляційної інстанції, є опискою, яка підлягає виправленню судом першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині залишити без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Галицька митниця Держмитслужби подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
8. Як на підставу оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: положень статті 9-1 Закону №889-VIII та Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1042 (далі - Порядок №1042), частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №440-IX), який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
9. Галицька митниця Держмитслужби стверджує, що про наступне вивільнення ОСОБА_1 попереджено у передбачені законодавством порядку і строки; жодного порушення під час звільнення позивача допущено не було; оскаржуваний наказ від 17 квітня 2020 року №189-о "Про звільнення ОСОБА_1" видано Львівською митницею ДФС з дотриманням норм законодавства, що проігноровано судами попередніх інстанцій.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. 31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в справі №380/3824/20.
11. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2021 року для розгляду справи №380/3824/20 (провадження №К/9901/19879/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в справі №380/3824/20 залишено без руху.
13. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року клопотання Галицької митниці Держмитслужби про продовження строку на усунення недоліків указаної касаційної скарги задоволено. Продовжено Галицькій митниці Держмитслужби строк на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 16 червня 2021 року, тривалістю десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в справі №380/3824/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
15. 28 вересня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби із проханням залишити її без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року - без змін, оскільки суд апеляційної інстанції, на думку позивача, не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
16. 16 вересня 2022 року до Верховного Суду від Галицької митниці Держмитслужби надійшла заява про поворот виконання судового рішення у справі №380/3824/20.
17. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Галицької митниці Держмитслужби про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №380/3824/20.
18. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі №380/3824/20 та призначено її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. ОСОБА_1 працював у митних органах України з 1998 року, з 24 жовтня 2017 року обіймав посаду головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" (далі - Постанова КМУ від 02 жовтня 2019 року №858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 Постанови), у тому числі Галицьку митницю Держмитслужби. До того ж пунктом 2 цієї Постанови вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
21. З метою реалізації пункту 2 Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 ДФС України 25 листопада 2019 року видано наказ №30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС", відповідно до пункту 1 якого розпочато реорганізацію митниць ДФС, у тому числі Львівської митниці. Згідно з пунктом 2 цього наказу утворено комісії з реорганізації митниць ДФС, а пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Наказом ДФС України від 24 березня 2020 року №14-рг внесено зміни до пункту 4 наказу від 25 листопада 2019 року №30-рг, замінивши слова "три місяці" на "шість місяців".
22. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
23. Інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС внесено до Реєстру 28 листопада 2019 року.
24. Розпорядженням КМУ від 04 грудня 2019 року №1217-р "Питання Державної митної служби" погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою КМУ від 06 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
25. Відповідно до розпорядження КМУ про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00:00 год 08 грудня 2019 року.
26. 21 грудня 2019 року Львівською митницею ДФС було видано наказ №666 "Про попередження про наступне вивільнення", яким наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII згідно списку, до якого також включено ОСОБА_1, який про наступне вивільнення попереджений не був.
27. Наказом Львівської митниці ДФС від 07 лютого 2020 року №03 скасовано зазначений наказ від 21 грудня 2019 року №666 як такий, що нереалізований у зв`язку з тривалою відсутністю на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів, передбачених цим наказом, зміною складу Комісії, невиконанням цього наказу, внесенням змін до КЗпП України.
28. Наказом Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року №08 "Про попередження про наступне вивільнення" наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС забезпечити скерування відповідно до статті 9-1 Закону №889-VІІІ попереджень про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно списку, до якого також включено ОСОБА_1 .
29. Згідно з протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця, складеним 11 березня 2020 року о 16:45 год, ОСОБА_1 11 березня 2020 року о 16:44 год надіслано на адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 попередження про наступне вивільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, в якому позивачу одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.
30. Наказом в.о. начальника Львівської митниці ДФС - голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17 квітня 2020 року №189-о "Про звільнення ОСОБА_1" звільнено ОСОБА_1 22 квітня 2020 року із займаної посади головного державного інспектора відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 11 березня 2020 року.
31. Уважаючи своє звільнення незаконним, указаний наказ протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
VІ. Джерела права й акти їхнього застосування
32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон №889-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
34. Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).
35. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
36. Згідно зі статтею 9-1 Закону №889-VIII, яка врегульовує порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.
37. Процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону №889-VIII визначає Порядок №1042, у пунктах 2, 3, 4 якого закріплено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол). Протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо).
38. Частиною п`ятою статті 22 Закону №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
40. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
41. Приписами частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
42. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
43. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
44. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, у пунктах 1, 4, 5 якого зазначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації. Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
VІІ. Позиція Верховного Суду
45. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).