ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа №500/429/23
адміністративне провадження № К/990/32998/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 (суддя Баб`юк П.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №500/429/23 (колегія суддів у складі головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.)
у справі №500/429/23
за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1
до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради
про зобов`язання вчинити певні дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У 2023 році ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі - відповідач, Управління), в якому просив:
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати державну соціальну допомогу як дитині з інвалідністю до 18 років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік";
- зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині з інвалідністю до 18 років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 16.08.2022;
- зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі починаючи з 16.08.2022.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023, у задоволенні позову відмовив.
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з інвалідністю з дитинства, сином ОСОБА_2 .
5. Рішенням Управління від 14.10.2022, на підставі заяви ОСОБА_2, призначено державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років ОСОБА_2 .
6. ОСОБА_2 одержує державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю з 16.08.2022 по 30.05.2034 в розмірі 1418,90 грн та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірі 1372,00 грн.
7. 12.12.2022 ОСОБА_2 звернувся до Управління із клопотанням, в якому, посилаючись на частину 3 статті 46 Конституції України, якою передбачено, що соціальні виплати не можуть бути меншими за прожитковий мінімум, зазначив, що з 16.08.2022 він офіційно здійснює догляд за дитиною, ОСОБА_1, відповідно до Закону України "Про державну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" отримує державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю в розмірі 1418,90 грн та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірі 1372,00 грн, просив здійснити перерахунок отримуваних ним та його сином, ОСОБА_1, соціальних виплат, а в майбутньому нараховувати зазначені виплати в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум.
8. Управлінням у листі від 29.12.2022 №31915-Ф/2022 вказано, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як отримувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд ОСОБА_1, яку призначено з 16.08.2022 по 30.05.2034, станом на 01.12.2022 розмір допомоги з надбавкою на догляд становить 2881,60 грн, яка складається із основного розміру допомоги на дитину з інвалідністю, що з 01.12.2022 становить 1465,10 грн та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, що становить 1416,50 грн.
9. Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суди керувалися тим, що положення Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 №2109-III (далі - Закон №2109-III) та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 (далі - Порядок №79) в частині встановлення особі щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до розміру прожиткового мінімуму, застосовуються у випадку, якщо сума державної соціальної допомоги як дитині з інвалідністю до 18 років разом із встановленою до неї надбавкою (на догляд за особою) є меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а державна соціальна допомога та надбавка на догляд не є двома окремими соціальними виплатами, позаяк остання встановлюється саме до державної соціальної допомоги у випадках, коли дитина потребує постійного догляду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. У своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу, що судовими інстанціями не враховані положення частин першої, третьої статті 46 Конституції України як норми найвищої юридичної сили, відповідно до якої: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
13. Скаржник доводить, що відповідач при визначенні розмірів державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд повинен був керуватися статтею 46 Конституції України, нарахувати і виплачувати державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років у розмірах, які не нижчі від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
14. Позивач зазначає, що судами не враховані висновки щодо застосування положень статті 46 Конституції України, викладені Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
19. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
20. Частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (надалі - Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
21. За правилами частини 2 статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
22. Частиною 1 статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).
23. За змістом частин 1, 3 статті 4 цього Закону, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
24. Своєю чергою, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
25. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.
26. Закон №2109-ІІІ, відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
27. Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
28. Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
29. Абзацом 3 частини 4 статті 3 Закону №2109-ІІІ, передбачено, що надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі, крім іншого, на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.
30. Згідно із статтею 4 Закону №2109-ІІІ, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.
31. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ (далі - Закон №1928-ІХ) установлено, на 2022 рік прожитковий мінімум: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.