ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 420/16689/23
адміністративне провадження № К/990/4118/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/16689/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, треті особи: ОСОБА_2, військова частина НОМЕР_2, про визнання дій протиправними, зобов`язання звільнити з військової служби, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року (головуючий суддя Стефанов С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного від 12 грудня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Домусчі С.Д., судді Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1, яка полягає у незвільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є військовослужбовцем, старшим солдатом, старшим стрільцем-оператором І стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини. Його мати є особою, що потребує постійного догляду, що підтверджується висновком ЛКК, що відповідно до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу є безумовною підставою для звільнення з військової служби. У зв`язку із цим позивач подав рапорт про звільнення разом із усіма необхідними документами, зокрема копіями документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків та висновок ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність догляду саме ним як сином. Позивачу повідомлено про відмову в реалізації рапорту, проте документ на руки не було видано, а відправлено фото відповіді військової частини про відмову у задоволенні рапорту з підстав недоведеності обставин необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю військовослужбовця безпосередньо ним. Таку відмову позивач вважає неправомірною.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного від 12 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надана позивачем довідка ЛКК не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати лише відповідні обставини стосовно особи, яка не досягла 18 років.
ІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказано на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норм, що містяться в абзаці 4 підпункті "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та в Постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", зокрема співвідношення цих норм; поширення чи непоширення норм Постанови Кабінету Міністрів України №413 на відносини зі звільнення з військової служби за мобілізацією під час воєнного стану; визначення належного документа, який підтверджує потребу в постійному сторонньому догляді за особою старше 18 років (МСЕК чи ЛКК).
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, старшим солдатом, старшим стрільцем-оператором І стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини.
5. Мати позивача ОСОБА_2 є особою, що потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується рішенням ЛКК.
6. 18 червня 2023 року позивач подав рапорт про звільнення, до якого додав копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, рішення ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність догляду саме сином ОСОБА_1 .
7. За результатами розгляду відповідного рапорту, позивач отримав відповідь командира військової частини від 24.06.2023 року за № 2/15/1709, якою відповідачем було повідомлено, що за результатами розгляду зазначених документів командуванням військової частини не вбачається підстав для звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з огляду на недоведеність обставин необхідності здійснення постійного догляду за громадянкою України ОСОБА_2 саме старшим солдатом ОСОБА_1 .
8. Позивач, не погодившись з вказаною відмовою відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII).
13. Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
14. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
15. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
16. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
17. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
18. Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
19. Пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
20. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18.08.2023 року та діє до тепер.
21. Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
22. Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
23. Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказано на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норм, що містяться в абзаці 4 підпункті "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та в Постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", зокрема співвідношення цих норм; поширення чи непоширення норм Постанови Кабінету Міністрів України №413 на відносини зі звільнення з військової служби за мобілізацією під час воєнного стану; визначення належного документа, який підтверджує потребу в постійному сторонньому догляді за особою старше 18 років (МСЕК чи ЛКК).
27. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
28. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням дій відповідача, що виразились у відмові звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за його хворою матір`ю.
29. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку про правомірність вказаної відмови.
30. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
31. Верховний Суд акцентує увагу, що адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
32. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.
33. Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами розгляду поданих позивачем документів командуванням військової частини не вбачається підстав для звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з огляду на недоведеність обставин необхідності здійснення постійного догляду за громадянкою України ОСОБА_2 саме старшим солдатом ОСОБА_1 .
34. При цьому судами встановлено, що свою незгоду з такою відмовою позивач обгрунтовує тим, що на його думку, він має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, який він надав відповідачу разом з відповідним рапортом.
35. Водночас відповідач вважає, що надане позивачем рішення не може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки підтвердження цього факту віднесено до компетенції іншого органу.
36. Отже, спірним у цьому спорі є питання допустимості рішення ЛКК комісії КНП Центр ПМСД № 18 Одеської міської ради від 23.05.2023 року на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.
37. З огляду на доводи сторін, надані до суду касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, встановлені обставини справи, насамперед Суд вважає за потрібне дослідити питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду.
38. Правовий висновок щодо вказаного Верховний Суд висловив у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23.
39. Серед іншого Верховний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на таке.
40. Визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
41. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
42. У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін "медичний висновок" визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.
43. Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.
44. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.
45. У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
46. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
47. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
48. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.