ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа №160/21774/23
адміністративне провадження № К/990/44019/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/21774/23
за позовом ОСОБА_1
до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
про визнання незаконним рішення суду в частині розрахунку періоду вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (головуючий суддя: Круговий О.О., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.).
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі також "КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області"), у якому просив суд:
- визнати незаконним рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині розрахунку періоду вимушеного прогулу;
- стягнути середню заробітну плату за весь період вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 липня 2019 року у справі №804/16289/15 частково задовольнив його позов до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та стягнув з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів у сумі: 67767,20 грн.
У цьому контексті ОСОБА_1 стверджував, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі №804/16289/15 в частині розрахунку періоду й суми вимушеного прогулу поставлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Мотивуючи цю позицію, ОСОБА_1 зазначав про те, що норми частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України не передбачають можливості зменшення періоду вимушеного прогулу, а тому виплата вимушеного прогулу повинна здійснюватися за весь його період, без зменшення на час перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною. На основі цих міркувань ОСОБА_1 стверджував, що у рішенні від 19 липня 2019 року суд неправильно визначив період вимушеного прогулу у бік його зменшення (з 11 липня 2017 року до 19 липня 2019 року), оскільки помилково не врахував період його перебування у декретній відпустці. За доводами ОСОБА_1, період вимушеного прогулу має охоплювати час з 7 грудня 2015 року до 19 липня 2019 року і становити 1352 дні, а не 920 днів, як визначив суд.
Також ОСОБА_1 покликався на пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Уряду від 8 лютого 1995 року №100, і стверджував, що його середньоденна заробітна плата має визначатися із коефіцієнтом коригування й становити 316,74 грн, а не 73,66 грн, як обчислив її суд.
На цій основі ОСОБА_1 доводив, що йому належить до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 428232,48 грн, втім суд присудив і відповідач виплатив кошти в меншій сумі (67767,20 грн).
Зрештою ОСОБА_1 посилався на те, що цей позов є новим, що виключає можливість відмовити у відкритті провадження у справі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили.
Цей висновок суд мотивував тим, що спір:
- між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 і Криворізьким міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області);
- про той самий предмет (щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 7 грудня 2015 року до 19 липня 2019 року);
- з тих самих підстав, -
уже вирішений у справі №804/16289/15, де рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року, частково зміненим постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволені частково та, серед іншого, стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
У цьому контексті суд першої інстанції також зауважив, що у рішенні від 19 липня 2019 року у справі №804/16289/15 суд вирішив, що 11 січня 2017 року є датою, з якої ОСОБА_1 повинна здійснитись виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки 10 січня 2017 року є останнім днем перебування його у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Відтак у цій справі ОСОБА_1 фактично висловлює незгоду з прийнятим рішенням суду від 19 липня 2019 року у частині "розрахунку сум за вимушений прогул та включення в період вимушеного прогулу відпустки по догляду за дитиною".
Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком та залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
ІІІ. Короткий зміст касаційної скарги й відзиву
ОСОБА_1 оскаржив постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у касаційному порядку, просить її скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, і постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №922/2575/19.
Позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що для відмови у відкритті провадження у цій справі немає підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.
Скаржник вважає, що при поданні цього позову відбулася зміна предмета (вилучення позовних вимог і доповнення позовної заяви іншими вимогами), зміна підстав позову (матеріально-правове обґрунтування незаконності рішення в частині розрахунку середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу), зміна відповідача (пред`явлення відповідних вимог до КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області).
КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області не подав відзиву на касаційну скаргу, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 5 березня 2024 року.
ІV. Фактичні обставини справи
19 липня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив у справі №804/16289/15 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про поновлення на роботі.
Цим рішенням суд вирішив:
1) адміністративний позов задовольнити частково;
2) визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 6 листопада 2015 року, яким було звільнено старшого сержанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління на підставі п. 63 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів);
3) поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 7 листопада 2015 року;
4) стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів у сумі: 67767,20 грн;
5) рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 7 листопада 2015 року та стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Дніпропетровській грошове забезпечення в межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 2283,46 грн без урахування утримання податків та обов`язкових платежів звернути до негайного виконання;
6) у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Під час визначення розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд дійшов, зокрема, таких висновків:
1) виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу слід здійснити ОСОБА_1 з 11 січня 2017 року, оскільки 10 січня 2017 року є останнім днем перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку відповідно до наказу №62о/с від 5 серпня 2014 року;
2) період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 11 січня 2017 року до 19 липня 2019 року становить 920 календарних днів;
3) середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за травень-червень 2014 року становить 73,66 грн, без урахування утримання податків та обов`язкових платежів;
4) грошове забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів складає: 920 календарних днів х 73,66 грн = 67767, 20 грн та підлягає стягненню з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі 804/16289/15 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
11 грудня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №804/16289/15, якою залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 і Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та частково задовольнив апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, а саме:
1) змінив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року: у пункті 4 резолютивної частини рішення замінив Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на Криворізьке міське управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області;
2) у інший частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року залишив без змін.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі №804/16289/15 залишено без задоволення, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишено без змін.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року в справі №804/16289/15 повернуто без розгляду.