У Х В А Л А
09 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 490/9587/18
Провадження № 14-29цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії і бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа - ОСОБА_2,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
УСТАНОВИЛА:
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєвої Н. М., заінтересована особа - ОСОБА_2 .
2. Скаргу мотивувала тим, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження за виконавчим листом від 10 грудня 2019 року № 2/490/3051, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_2 на її користь коштів на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/10 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 23 років, та з виконання судового наказу від 11 грудня 2018 року № 2-н/490/1057/2018, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на її користь коштів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до досягнення ними повноліття.
3. Зазначила, що боржник ОСОБА_2 не бажає виконувати свій батьківський обов`язок щодо сплати аліментів, приховує розмір свого доходу та належне йому майно.
4. Послалася на те, що головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєва Н. М. на порушення положень Закону України "Про виконавче провадження" не виконує своїх обов`язків щодо належного здійснення виконавчих дій, зокрема не вжила заходів щодо виявлення належного боржнику майна та розміру фактично отриманих ним доходів. Унаслідок вказаної бездіяльності державного виконавця порушуються її права.
5. Просила суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєвої Н. М. щодо невиконання визначених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, направлених на примусове виконання вказаного вище судового наказу від 11 грудня 2018 року № 2-н/490/1057/2018, та зобов`язати головного державного виконавця усунути порушення шляхом вжиття заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", направлених на повне примусове виконання вказаного судового наказу.
6. Ухвалою від 27 вересня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва закрив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пєрєвєрзєвої Н. М.
7. Місцевий суд виходив з того, що на час розгляду районним судом скарги відсутній предмет оскарження, оскільки виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-н/490/1057/2018 закінчено у зв`язку з відкликанням судом виконавчого документа.
8. На ухвалу місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка надійшла до суду 12 червня 2023 року.
9. Позивач також звернулась із заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яку мотивувала тим, що про постановлення ухвали суду першої інстанції від 27 вересня 2021 року дізналася лише 25 травня 2023 року.
10. Ухвалою від 12 червня 2023 року Миколаївський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року лишив без руху. Витребував із Центрального районного суду м. Миколаєва справу № 490/9587/18.
11. Ухвалою від 21 червня 2023 року Миколаївський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2021 року.
12. Ухвалу мотивував тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Отже, підлягають застосуванню положення частини другої статті 358 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки річний строк, визначений цією процесуальною нормою, є присічним і не може бути поновленим.
13. Дійшов висновку, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи місцевим судом, бо це провадження суд відкрив за її скаргою і її належним чином повідомляли про дати судових засідань 12 квітня та 07 червня 2021 року.
14. Аналізуючи наслідки неповідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 27 вересня 2021 року, апеляційний суд зазначив, що як неповідомлення особи про розгляд справи розуміють випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Отже, до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо у цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
15. Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив з правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19).
16. 21 липня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу і, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
17. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення послалася на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про належне повідомлення її районним судом про дату, час та місце розгляду справи, оскільки у справі відсутні докази отримання нею повісток. Місцевий суд не вніс інформацію до системи "Електронний суд". Після початку війни вона вимушено вивезла дітей у безпечне місце, оскільки квартира, в якій вони проживали, була пошкоджена. Копію рішення місцевого суду вона не отримувала, воно їй його не надсилали.
18. Виходила з того, що місцевий суд про розгляд скарги в суді 27 вересня 2021 року її не повідомив та розглянув справу за її відсутності, що унеможливлює застосування апеляційним судом положень частини другої статті 358 ЦПК України.
19. У вересні 2023 року заступник начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою.
20. Вважає, що доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують і на їх законність не впливають.
21. Також вважає, що заявниця була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції, її належним чином повідомляли про судові засідання, призначені на 12 квітня та 07 червня 2021 року. Отже, немає виключного випадку, передбаченого вимогами частини другої статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду.
22. 04 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1, в яких заявниця підтримала вимоги касаційної скарги.
23. Ухвалою від 11 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її із Центрального районного суду м. Миколаєва.
24. У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
25. Ухвалою від 11 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу за скаргою призначив до розгляду.
26. Ухвалою від 20 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
27. Ухвалою від 19 лютого 2024 року Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України:
- длявідступу від висновків касаційних судів, в яких йдеться про те, що сама лише обізнаність про судову справу (провадження) є достатньою підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за пропуском річного строку на оскарження судових рішень, а саме: ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № Б-24/129-08, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 340/3/20, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 240/6538/20);
- для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у зв`язку із тим, що ця справа містить виключну правову проблему.
28. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначила таке.
29. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
30. За загальним правилом, викладеним у частині першій статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Із загального правила щодо початку перебігу строку встановлено виняток: якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
31. У частині третій статті 272 ЦПК України встановлено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення.
32. Об`єднана палата зазначила, що визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є наявність повного судового рішення.
33. Виходила з того, що законодавець урахував ймовірність виникнення проблем з фактичним отриманням судового рішення. Частина друга статті 354 ЦПК України встановлює додаткові гарантії забезпечення доступності апеляційного провадження у зв`язку з можливим пропуском учасником справи строку на апеляційне оскарження внаслідок затримки одержання повного рішення.
34. Послалася на те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
35. Зазначила, що за частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
36. Виходила з того, що частина друга статті 358 ЦПК України встановлює, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи.
37. Дійшла висновку про те, що у межах річного строку з дня складення повного судового рішення може бути поновлено строк на апеляційне оскарження з інших поважних причин будь-яким особам, які подали апеляційну скаргу, а особам, не повідомленим про розгляд справи, - і поза межами річного строку.
38. Зазначила, що річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження не поширюється на учасників справи, не повідомлених про розгляд справи.
39. Об`єднана палата вважає, що ця норма застосовується виключно в кореспонденції з нормою частини третьої статті 354 ЦПК України, в якій йдеться про інші поважні причини. Якщо ж учасник справи, хоча й не був повідомлений, але рішення отримав, він має право на поновлення строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
40. Послалася на те, що строк, як визначений наперед момент або відрізок часу, обмежує дію у часі суб`єктивних прав та обов`язків.
41. Дійшла висновку, що таким чином законодавець установив часові процесуальні фільтри для реалізації права апеляційного оскарження судового рішення.
42. Зазначила, що аналогічні (уніфіковані) норми містяться у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГПК України).
43. Це процесуальне питання не було предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду з початку її процесуальної діяльності.
44. Об`єднана палата послалася на те, що практика вирішення касаційними судами спірного питання є різною.
45. Так, в ухвалі від 19 січня 2024 року у справі № Б-24/129-08 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що скаржник пропустив строк апеляційного оскарження ухвали та постанови місцевого господарського суду чотирнадцять років. Як керівник та засновник юридичної особи ОСОБА_1 повинен був опікуватися станом справ у товаристві, зокрема отримувати інформацію з відкритих джерел (Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), та міг дізнатися про наявність судових справ та судових рішень відносно товариства та підстав припинення юридичної особи і не був позбавлений права оскаржити це судове рішення в апеляційному порядку в установлений законом строк, проте своїм правом не скористався. Отже, подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежало виключно від волевиявлення скаржника, тобто мало суб`єктивний характер.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана поза межами присічного строку, встановленого частиною другою статті 261 ГПК України, а доказів на обґрунтування виключних випадків пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, зазначених у статті 261 ГПК України, заявник не навів (як учасник справи не був повідомлений про розгляд справи, не був обізнаний про ухвалене рішення суду, не був залучений до справи як керівник, не був повідомлений про розгляд справи в силу знаходження за межами України на лікуванні), суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, для прийняття апеляційної скарги, поданої після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, до розгляду.
46. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 листопада 2023 року у справі № 905/9027/132 міститься висновок про те, що направлення судом оскарженої ухвали іншій юридичній особі відповідно до частини другої статті 261 ГПК України не є випадком, за наявності якого апеляційний суд після спливу одного року з дня постановлення оскарженої ухвали поновлює строк на її оскарження, проте встановлення апеляційним судом таких обставин (останній в оскарженій ухвалі послався на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) повинно мати наслідком належне дослідження матеріалів справи щодо повідомлення саме ТОВ "НВО "Червоний металіст" про розгляд скарги, а також про направлення судом першої інстанції оскарженої ухвали саме цій юридичній особі (скаржнику).
Це, у свою чергу, мало спонукати апеляційний суд перевірити та надати оцінку наявності / відсутності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, а саме встановлення / невстановлення випадків, передбачених пунктами 1, 2 вказаної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження, зокрема якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи.
47. Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2023 року у справі № 752/6166/17, від 18 серпня 2023 року у справі № 32/257-10, від 20 квітня 2023 року у справі № 9/41 містять висновок про те, що системний аналіз статті 261 ГПК України свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, звільняє її від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Проте в такому випадку особа не звільняється від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України.
48. Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 КАС України, Верховний Суд у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 340/3/20 зауважив, що встановлений річний строк у вказаній вище правовій нормі процесуального закону є присічним, таким, що не може бути поновлений, отже правила частини другої статті 299 КАС України передбачають обов`язок, а не право суду відмовити у відкритті апеляційного провадження, не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.
Законодавець, установивши виключення із зазначеного правила, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки, виходив, зокрема, з безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень з наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
Оскільки апеляційна скарга подана відповідачем після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а також ураховуючи його обізнаність про наявність судового провадження у цій справі, винятки, за яких пропущений строк може бути поновлено, на відповідача не поширюються.
49. Також об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20 констатував, що установлений річний строк у вказаній правовій нормі процесуального закону є присічним, таким, що не може бути поновлений, а тому правила частини другої статті 299 КАС України передбачають обов`язок, а не право суду відмовити у відкритті апеляційного провадження, не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню. Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень. Водночас із зазначеного правила існує виняток, згідно із яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. При цьому законодавець, установивши зазначені виключення, виходив, зокрема, з безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень з наявністю відповідного судового провадження, а не з факту повідомлення його про дату, час і місце судового засідання чи надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
50. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 240/6538/20 дійшов висновку про те, що із правила, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. При цьому законодавець, установивши зазначені виключення, виходив, зокрема, з безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень з наявністю відповідного судового провадження, а не з факту повідомлення його про дату, час і місце судового засідання чи надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.