ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 639/1528/22
провадження № 51-6937км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
(далі - ЄРДР) за № 22022220000000137, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки сел. Розбишівка Гадяцького району Полтавської області, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ) та проживає у АДРЕСА_2 ), раніше
не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Вступ
У період з 25 лютого по 11 березня 2022 року включно ОСОБА_7, діючи умисно та свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, за допомогою месенджера "Telegram" передавала представникам країни-агресора, а саме користувачу "ІНФОРМАЦІЯ_9", тобто особі на ім`я " ОСОБА_8", та іншій особі, на ім`я " ОСОБА_9", відомості щодо місцезнаходження військової техніки, особового складу Збройних сил України, а також про їх переміщення в м. Харкові, повідомляла напрямки розташування населених пунктів у Харківській області та відстань між ними, вказувала місця влучань артилерійських й авіаційних боєприпасів, випущених збройних сил РФ, що давало змогу здійснювати координацію військовослужбовцями країни-агресора свого вогню, надавала відомості щодо пунктів видачі гуманітарної допомоги мешканцям м. Харкова, а також усіляко проявляла вподобання та підтримувала злочинні дії армії РФ.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2113-ІХ), кваліфікувавши її діяння як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, залишив його без змін.
У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо:
- доведеності вини засудженої у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення належними та допустимими доказами і, як результат, кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 111 КК України;
- отримання доказів для встановлення винності засудженої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини;
- постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні
з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від
10 березня 2023 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України
(у редакції Закону України від 03 березня 2022 року № 2113-ІХ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного їй майна на праві власності.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк її попереднього ув`язнення з 15 березня 2022 року по 09 березня
2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за таких обставин.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на строк 30 діб.
Надалі 25 лютого 2022 року громадянка України ОСОБА_7, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою:
АДРЕСА_2 за допомогою месенджера "Telegram", який установлено на її особистий мобільний пристрій "Xiaomi Redmi Note 7" з номером мобільного телефону НОМЕР_1, imei 1: НОМЕР_2, imei 2: НОМЕР_3, ініціативно написала електронний лист користувачу "ІНФОРМАЦІЯ_9", номер мобільного телефону якого в ході досудового розслідування не встановлено.
Так, під час подальшого спілкування ОСОБА_7 з`ясувала, що користувач "ІНФОРМАЦІЯ_9" - це особа на ім`я " ОСОБА_8", яка є військовослужбовцем збройних сил країни-агресора - Російської Федерації.
Також ОСОБА_7 вела аналогічне спілкування з особою на ім`я " ОСОБА_9". Водночас вона усвідомлювала, що зазначений громадянин займає активно проросійську позицію та тривалий час проживає на тимчасово окупованій території в м. Донецьку.
Зокрема, 25 лютого 2022 року о 14:08 ОСОБА_7, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою месенджера "Telegram", який установлено на її особистий мобільний пристрій "Xiaomi Redmi Note 7",
з номером мобільного телефону НОМЕР_1, imei 1: НОМЕР_2, imei 2: НОМЕР_3, надіслала користувачу "ІНФОРМАЦІЯ_9", номер мобільного телефону якого в ході досудового розслідування не встановлено, а саме особі на ім`я " ОСОБА_8", два повідомлення про розташування військової техніки Збройних сил України такого змісту: "Я в р-н ЮЖД вокзала живу, утром ходила на вокзал, через жд мост за мостом стояли два града, на входе на мост вырыта была яма, может мост хотят подорвать", "Потом они вроде уехали".
Цього ж дня о 14:10 ОСОБА_7 надіслала користувачу "ІНФОРМАЦІЯ_9" фотографію із зображенням військової техніки Збройних сил України, а саме двох автомобілів РСЗВ БМ-21 "Град", розташованих на АДРЕСА_3 .
Продовжуючи свої протиправні дії, 25 лютого 2022 року о 16:25 ОСОБА_7 на повідомлення абонента "ІНФОРМАЦІЯ_9": " Крупянс это на киев", надіслала відповідь: "Купянск это с Харькова по Луганской трассе, через Чугуев Шевченково".
25 лютого 2022 року о 18:12 на повідомлення абонента "ІНФОРМАЦІЯ_9": " Тракторный от вас далеко?", надіслала два повідомлення такого змісту: " Далеко", "На холодной горе к нас громко было", та о 18:13 з метою викриття позицій особового складу Збройних сил України надіслала вказаній особі повідомлення: "Минут 20 назад, я подумала, что это укры по вам стреляют, они же где то тут прячутся в жилых кварталах".
09 березня 2022 року о 14:24 ОСОБА_7 відправила зазначеній особі повідомлення: " Мы сегодня на почту на роботу ходили кто близко от работы живет, сказали гуманитарку раздавать, ну просидели три часа и ушли домой". Цього ж дня о 14:35 на запитання абонента "ІНФОРМАЦІЯ_9": "Не было гумонитарки?", ОСОБА_7 відповіла: "Не было, ну это ж укр гуманитарка".
11 березня 2022 року о 10:30 ОСОБА_7 на запитання абонента "ІНФОРМАЦІЯ_9": " Золочев с вашей стороны города?", надіслала повідомлення: "От Харькова км 50 70 приблизительно".
Крім того, 26 лютого 2022 року о 14:04 ОСОБА_7, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою месенджера "Telegram", який установлено на її особистий мобільний пристрій "Xiaomi Redmi Note 7"
з номером мобільного телефону НОМЕР_1, imei 1: НОМЕР_2, imei 2: НОМЕР_3, надіслала особі на ім`я " ОСОБА_9" на номер мобільного телефону НОМЕР_4 повідомлення такого змісту: " ОСОБА_15 только шо по Полтавском шляхе тяжелое что то на Холодку проехало".
Цього ж дня о 14:06 на запитання особи на ім`я " ОСОБА_9": " Скажи яма с какой стороны моста возле Ж-д", ОСОБА_7 надіслала три повідомлення: " Если спускаться с холодки на Южный вокзал слева", "На краю моста", "В начале моста с левой стороны".
01 березня 2022 року о 08:53 ОСОБА_7 надіслала цій самій особі повідомлення такого змісту: "На Холодке в школу какую то попали", а наступного дня о 05:57 таке повідомлення: "Сильно бомбили танковое училище, подруги сын живет недалеко говорит танки с землей смешали".
03 березня 2022 року об 11:44 ОСОБА_7 надіслала цій же особі повідомлення: " Только что пришла с холодки", "Ничего там не разутюжено как пишут, попали видать в угол дома, недалеко от магазина класс", а об 11:46 - декілька повідомлень: "Стекла в киосках видать взрывной волной", "Сказка тоже взрывной волной, никакого попадания туда небыло", "Самое главное, укры ехали в центр с холодной горы, тяжелой техники не видела, машины с военными", "Не с города, а в город мне же не видно было". Об 11:48 вона надіслала вказаній особі декілька відеозаписів з коментарем: "Это угол дома", "Это класс магазин, не работает", та ще один відеозапис із пошкодженням зазначеного магазину.
05 березня 2022 року о 16:42 ОСОБА_7 надіслала особі на ім`я " ОСОБА_9" повідомлення: " ОСОБА_15 привет, нацгвардию разбомбили полтретьего".
10 березня 2022 року о 12:44 вона надіслала тій же особі повідомлення наступного змісту: " ОСОБА_15 я на роботе, раздаем гуманитарку".
Харківський апеляційний суд ухвалою від 08 серпня 2023 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Водночас стверджує, що судом першої інстанції, надалі й апеляційний суд, не довели "поза розумним сумнівом" винуватості засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, при цьому, їх висновки щодо винуватості засудженої ґрунтуються лише на суперечливих показаннях свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18 і на неналежних та недопустимих доказах, а саме:
- на протоколі затримання ОСОБА_7 від 15 березня 2022 року, оскільки її було затримано 14 березня 2022 року особами у військовій формі, а потім ці особи доставили засуджену з м. Харкова до м. Дніпра, а саме до відповідного слідчого відділу;
- протоколі передання тимчасово вилученого майна від 15 березня 2022 року
у зв`язку з тим, що вилучення у ОСОБА_7 мобільного телефону, паспорта громадянки України та посвідчення працівника "Укрпошти" було здійснено до її затримання в порядку ст. 208 КПК України, що суперечить вимогам ст. 168 цього Кодексу;
- протоколах огляду предмета та передання тимчасово вилученого майна від
15 березня 2022 року, оскільки наявні в них розбіжності щодо даних про пакування вилучених речей, зокрема мобільного телефону, на переконання захисника, свідчать про порушення умов зберігання речових доказів з причин їх перепакування та з цих підстав ставлять під сумнів законність цих процесуальних документів, а також висновку експерта за наслідками проведеної експертизи наданого на дослідження мобільного пристрою;
- висновку експерта від 20 квітня 2022 року № 56 через те, що за результатом проведення експертизи наданого на дослідження мобільного пристрою виявлено, крім іншого, додаток "Telegram" з обліковим записом за номером телефону НОМЕР_5, який зазначений лише в цьому висновку експерта,
в інших же процесуальних документах вказано мобільний номер НОМЕР_1 ;
- диску DVD-R, серійний номер 019544, який є додатком до висновку експерта
від 20 квітня 2022 року № 56,оскільки під час повторного його дослідження суд на зазначеному диску не виявив файлів, що встановлюють передачу його підзахисною відповідних даних представникам країни-агресора.
До того ж захисник вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підтверджень застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства з боку працівників правоохоронних органів через те, що висновок експерта від 30 січня 2023 року № 09-1343/2022, яким констатовано відсутність у засудженої тілесних ушкоджень, заподіяних з 13 березня по 15 березня
2022 року, є неналежним доказом, оскільки її огляд було проведено 03 січня 2023 року, тобто майже через 10 місяців після її побиття.
Разом з цим проігнорував клопотання сторони захисту і докази, які свідчать про незаконність позбавлення волі та права на свободу пересування ОСОБА_7 .
При цьому, на переконання захисника, решта доказів не доводить наявність у діях його підзахисної складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 111 КК України.
Також захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскількибезпідставно відхилив клопотання сторони захисту про повторний допит ряду свідків, унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Учасники судового провадження заперечень на касаційну скаргу
захисника не подавали.
У судовому засіданні захисник виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У пунктах 1, 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Крім цього, за приписами ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, в разі відсутності підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як регламентовано положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності
й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
За правилами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Положеннями ст. 84 КПК України регламентовано те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на вимоги ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій.
Про доведеність вини засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, належними та допустимими доказами.
Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена в ч. 3 ст. 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово
зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини
і основоположних свобод.
Таким чином, обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.
Збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, висновки експертів.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з яким обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина;
з порушенням установлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, належним чином вмотивовані дослідженими під час судового розгляду доказами, які суд оцінив відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим
і вмотивованим.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_16 , який безпосередньо в судовому засіданні повідомив про те, що працює інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. У березні 2022 року під час патрулювання м. Харкова побачив жінку, яка фотографувала на свій мобільний телефон будівлю "Укрпошти", розташовану в районі Південного вокзалу. У ході огляду її мобільного телефону, який вона добровільно надала, у листуванні в месенджері "Telegram" з невідомим абонентом "ІНФОРМАЦІЯ_9" було виявлено відправлені нею фотографії військової техніки Збройних сил України. Надалі було доставлено цю жінку, як було встановлено - ОСОБА_7, до відділу поліції № 2 (Холодногірського відділу поліції) Харківського районного управління № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Далі вони передали ОСОБА_7 черговому відділу поліції: що відбувалося з нею далі, йому невідомо.
Також у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах 3-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області. У березні 2022 року за вказівкою керівництва він перебував у м. Харкові в одному з приміщень Служби безпеки України, яке розташоване поряд із Харківським районним управлінням поліції № 1 (Київський відділ поліції) Головного управління Національної поліції в Харківській області, де виконував свої службові обов`язки. У тому ж місяці 2022 року особи у камуфльованому одязі зі зброєю, у яких не було будь-яких знаків розрізнення, доставили громадянку ОСОБА_7 . Імовірно, що ці особи були працівниками правоохоронного органу, однак якого саме, йому невідомо. Щодо ОСОБА_7 була попередня інформація про передачу нею відомостей представникам країни-агресора. 14 березня 2022 року у вечірній час у приміщенні Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській областівін проводив опитування ОСОБА_7 та отримував у неї письмові пояснення, інших слідчих дій він не проводив, оскільки технічної можливості внести відомості до ЄРДР у м. Харкові в той час не було. Враховуючи, що на той час не працювала конвойна служба, рішення про затримання ОСОБА_7 він як слідчий не приймав. Рішення стосовно повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочину він також
не приймав через відсутність для цього об`єктивної технічної можливості. У той час з 18:00 у м. Харкові розпочиналася комендантська година, була загроза авіаційних ударів та вільне переміщення по місту цивільних осіб у комендантську годину не було можливим. У зв`язку з цим він передав ОСОБА_7 та належний їй мобільний телефон указаним особам у військовій формі, які її доставили. Видимих ознак тілесних ушкоджень у громадянки ОСОБА_7 він не бачив, скарг щодо катування чи застосування до неї фізичного насильства вона не заявляла.
Свідок ОСОБА_18 під час його допиту в суді першої інстанції роз`яснив, що працює на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області. 15 березня 2022 року в м. Дніпрі він виконував службові обов`язки, перебував в одному з приміщень обласної прокуратури. У це приміщення особи у військовій формі, у яких були закриті обличчя, доставили ОСОБА_7 . Надалі до участі у проведенні процесуальних дій було залучено захисника для здійснення захисту за призначенням. На підставі протоколу органу досудового розслідування було надано мобільний телефон, належний ОСОБА_7, паспорт громадянки України та службове посвідчення працівника АТ "Укрпошта". Вказану слідчу дію було проведено у присутності затриманої та її захисника ОСОБА_19 . Мобільний телефон, паспорт громадянки України і службове посвідчення були поміщені в конверт, опечатані паперовою биркою з підписом затриманої особи та її захисника, а також його підписом як слідчого. Того ж дня він як слідчий прийняв рішення провести огляд цього мобільного телефону в присутності підозрюваної та її захисника. За результатами огляду було складено відповідний протокол. Під час огляду будь-яких зауважень від затриманої та її захисника не надходило. Далі паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 та її службове посвідчення було запаковано в паперовий конверт, який долучено до матеріалів кримінального провадження. Мобільний телефон було запаковано в прозорий полімерний пакет, який було опечатано та скріплено підписом ОСОБА_7, її захисника і слідчого. Необхідність окремого пакування мобільного телефону була викликана тим, що стосовно нього необхідно було провести комп`ютерну експертизу. У запакованому вигляді мобільний телефон був направлений експерту для проведення комп`ютерно-технічної експертизи. Розбіжності щодо способу пакування мобільного телефону, як це зазначено в протоколі огляду, є технічною опискою, оскільки протокол був складений за зразками попередніх процесуальних документів. Допустив технічну описку через неуважність під час оформлення документа, оскільки на той час він як слідчий проводив слідчі та процесуальні дії щодо трьох підозрюваних кожного дня. Де перебувала громадянка ОСОБА_7
з 13 по 15 березня 2022 року, йому як слідчому невідомо. Усі документи підозрювана ОСОБА_7 підписувала особисто, у присутності її захисника, будь-яких скарг від неї щодо застосування фізичного насильства чи психологічного примусу не надходило. Видимих тілесних ушкоджень
у неї також не було.
Колегія суддів зазначає, що допит свідків суд першої інстанції провів відповідно до вимог КПК України, зокрема їх було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
Оцінюючи зазначені вище показання, районний суд правильно врахував, що ці свідки раніше не були знайомі із засудженою, не мали з нею жодних стосунків і, відповідно, не мали підстав обмовляти її.
Крім того, під час судового розгляду свідків було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
У свою чергу апеляційний суд під час апеляційного перегляду провадження
не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань зазначених свідків, з таким висновком погоджується і колегія суддів.
Показання свідків у кримінальному провадженні є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими в ньому доказами.
Разом з цим наявні письмові докази у справі, зміст яких детально відтворено в судових рішеннях, у сукупності доводять винуватість засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Отже, суд касаційної інстанції, перевіряючи законність судового рішення, установив, що районний суд з дотриманням положень статей 94, 95 КПК України безпосередньо допитавши свідків, надав належну оцінку їхнім показанням.
Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_7 від 15 березня 2022 року, оскільки затримання засудженої відбулося 14 березня 2022 року особами у військовій формі, а надалі ці особи доставили її з м. Харкова до м. Дніпра, а саме до відповідного слідчого відділу, то колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів звертає увагу на те, що досудове розслідування розпочинається з моменту вчинення певної процесуальної дії - внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. До цього моменту можливо провести лише таку слідчу дію, як огляд місця події, решту слідчих дій дозволено проводити тільки після такого внесення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Стаття 208 КПК України надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, "уповноваженій службовій особі".
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що у кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, було внесено до ЄРДР
14 березня 2022 року о 19:31:36, отже, лише з цього часу розпочалося досудове розслідування і у слідчого, прокурора виникли законні підстави для проведення слідчих (розшукових) дій.
У свою чергу суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установив, що таку слідчу дію, як затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину, а саме ОСОБА_7, слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_18 провів
15 березня 2022 року за участю захисника цього ж дня ОСОБА_7 за участю її захисника було вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Отже, матеріалами цього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України було затримано 15 березня