ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 307/2177/17
провадження № 51-2517 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070160001414, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім цього злочину.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, будучи зобов`язаним та повідомленим належним чином про суть рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року не робити перешкоди у користуванні дорогою, яке веде до будинку АДРЕСА_1, демонтувати споруджені ним ворота на цій дорозі, не ставити автомобілі та не загромаджувати цю дорогу сторонніми предметами, жодних дій для виконання цього рішення не вчинив, у зв`язку з чим державним виконавцем відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження та демонтовані металеві ворота, які були передані на зберігання ОСОБА_9 . Однак ОСОБА_7 по теперішній час робить перешкоди у користуванні вищезазначеною дорогою, чим умисно продовжує не виконувати зазначене вище рішення суду апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про залишення без змін вироку місцевого суду, яким виправдано ОСОБА_7, зазначає, що апеляційним судом взагалі не дотримано положень статей 370, 419 КПК України щодо перевірки доводів апеляційної скарги прокурора. Стверджує, що всупереч вимогам ст. 23, 404 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, апеляційним судом не проаналізовано та в порушення ст. 94 КПК України не надано оцінки низки доказам у кримінальному провадженні, зокрема прокурором було заявлено клопотання про дослідження письмових доказів та допиту ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_10, а також безпосередніх свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з огляду на необхідність встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Крім того, апеляційний розгляд даного кримінального провадження було проведено за відсутності потерпілої та прокурора, чим судом позбавлено сторону обвинувачення можливості виконувати свої процесуальні функції та підтримувати державне обвинувачення у суді. За таких обставин, на думку прокурора, постановлене судове рішення апеляційним судом не відповідає вимогам статей 370, 404, 412, 419 КПК України та безумовно підлягає скасуванню.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду виправданий ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 вважали за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Крім того, статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд. Захищене ст. 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження.
У національному законодавстві ці принципи знайшли своє відображення в ст. 7 КПК України, відповідно до якої, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких - рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Реалізацій цих принципів здійснюється, зокрема через відсутність привілеїв чи обмежень у правах учасників процесу, самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, а також через свободу сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.