ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 299/374/15-ц
провадження № 61-18665св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадженняз примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області. Просило замінити сторону боржника ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на його правонаступників: дружину ОСОБА_1, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.
Короткий зміст судових рішень
29 жовтня 2021 року ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області у задоволенні заяви АТ "Державний ощадний банк України" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що в матеріалах поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні відомості про коло спадкоємців, які прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_4
28 листопада 2023 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2021 року скасовано.
Заяву АТ "Державний ощадний банк України" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено частково. Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області, а саме (боржника) ОСОБА_6 замінено на спадкоємців за заповітом (боржників) - ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" (далі - Закон про іпотеку) до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.Матеріалами спадкової справи № 21/2018 підтверджується факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі заповіту після смерті їхнього батька ОСОБА_4 - боржника у виконавчому провадженні. Інформація про прийняття спадщини ОСОБА_1 відсутня. Таким чином, існують докази про прийняття спадщини тільки синами спадкодавця на підставі заповіту, заява АТ "Державний ощадний банк України" про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню частково.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 грудня 2023 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20.
Зазначала, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником можлива за наявності відкритого виконавчого провадження. 28 березня 2018 року державний виконавець завершив виконавче провадження, в якому ОСОБА_4 був боржником, тому відсутні підстави для заміни його правонаступником. Постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження не скасована.
Апеляційний суд послався на висновки у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц та від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
Позиція банку
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" зазначає, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Спадкоємець іпотекодавця відповідає за зобов`язаннями боржника у межах вартості предмета іпотеки. Правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців про виконання зобов`язань спадкодавця перед кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, у межах якого іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність. Банк звертався до спадкоємців іпотекодавця з претензіями 17 грудня 2020 року та 16 січня 2021 року, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити. Посилання заявниці на практику Великої Палати Верховного Cуду є неналежними, адже не враховують специфіку спеціальних норм Закону про іпотеку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 299/374/15-ц на виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2016 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1326, укладеним 17 серпня 2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4, на погашення заборгованості за його кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 313-С-07 у розмірі 473 218,59 грн з яких: 139 514,36 грн - тіло кредиту, 77 089,31 грн - відсотки, 20 369,10 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 19 828,62 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту, 126 614,81 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 11 255,04 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 10 690,59 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків, 67 856,76 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків.
Предмет іпотеки: 1) земельна ділянка площею 0,125 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) недобудований житловий будинок, фундамент 12 % готовності, літня кухня, ворота (бутобетон), огорожа (бутобетон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановлено початкову ціну предмета іпотеки за іпотечним договором на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 8 184,96 грн судового збору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є синами спадкодавця ОСОБА_4 .
Матеріалами спадкової справи № 21/2018 підтверджується факт прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі заповіту після смерті їхнього батька ОСОБА_4 . Інформація про прийняття спадщини ОСОБА_1 відсутня.
28 березня 2018 року головним державним виконавцем Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Бабинець Е. В. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 299/374/15-ц, виданого 06 травня 2016 року Виноградівським районним судом Закарпатської області, у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 58).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон про виконавче провадження) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.
Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону
про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи та може мати місце на будь-якій стадії судового провадження.
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), на які посилається заявниця у касаційній скарзі, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 рокуу справі № 2-85/11(провадження № 61-14892св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 761/13847/15-ц(провадження № 61-3862св23), від 14 лютого 2024 рокуу справі № 2604/3166/2012(провадження № 61-7273св23) та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.