ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/12280/22
провадження № 61-420св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петренко Ірини Леонідівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня", третя особа - Генеральний директор Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" Клюзко Іван В`ячеславович, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з 2010 року перебувала в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (далі - КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня"), зокрема з 02 серпня 2013 року обіймала посаду начальника відділу кадрів.
З початком війни в Україні - з 24 лютого 2022 року вона знаходилась за місцем проживання в Київській області та не мала можливості виїхати з передмістя Києва до столиці у зв`язку з тим, що в`їзд до м. Києва для цивільних осіб було повністю перекрито. Із 01 березня 2022 року за погодженням з керівництвом КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" позивачка виїхала до Черкаської області та працювала дистанційно до кінця березня 2022 року.
Повернувшись до м. Києва 04 квітня 2022 року позивачка зʼявилася на роботу, де їй було повідомлено про необхідність написати заяву на звільнення за власним бажанням. Позивачка відмовилася написати таку заяву, тому наказом від 04 квітня 2022 року її було переведено на посаду інспектора з кадрів відділу кадрів. Вважала, що були відсутні підстави, передбачені статтею 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", для переведення її на іншу посаду.
04 травня 2022 року ОСОБА_1 вручено попередження про звільнення у зв`язку з реорганізацією та скороченням чисельності та штату працівників КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня".
Разом з тим, у наказі від 04 травня 2022 року № 34-02-01 відсутні обґрунтування, якими обумовлена реорганізація апарату управління та внесення змін до штатного розпису.
Новий штатний розпис КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня", який керівництвом введено в травні 2022 року, не пройшов установлену процедуру погодження засновником - Київською обласною радою. А тому будь-які дії керівництва з посиланням на цей штатний розпис вважала такими, що не відповідають чинному законодавству.
Із 10 травня 2022 року до штатного розпису КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" введена посада заступника генерального директора з управління персоналом, на якого покладено функцію з керівництва новоствореним відділом організаційно-кадрового забезпечення. Вказану посаду мали б запропонувати позивачці, оскільки вона за освітою, кваліфікацією та досвідом роботи повністю відповідала вимогам за вказаною посадою та має переважне право на залишення на роботі. Однак 10 травня 2022 року на вказану посаду було прийнято нового працівника.
04 липня 2022 року позивачку ознайомлено з наказом про звільнення. Вважала, що цей наказ видано з порушенням встановленої процедури та без дотримання вимог трудового законодавства. У наказі не вказано чітко, що стало підставою для звільнення, скорочення чисельності чи штату працівників, оскільки одночасно дві підстави існувати не можуть. Крім того, профспілка не надавала згоду на звільнення позивачки.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" від 04 квітня 2022 року № 183 02-02 "Про переведення ОСОБА_1";
- визнати незаконним та скасувати наказ КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" від 30 червня 2022 року № 407-02-02 "По особовому складу" щодо її звільнення;
- поновити її на роботі на посаді начальника відділу кадрів КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня";
- стягнути з КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 липня по 07 жовтня 2022 року у розмірі 111 872,46 грн;
- стягнути з КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
04 квітня 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі від 30 червня 2022 року № 407-02-02 та визначено, що ОСОБА_1 звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату працівників.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що переведення позивачки та її звільнення було проведено з дотриманням положень чинного трудового законодавства, а тому підстави для скасування наказів, поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Разом з тим встановлено, що фактично на підприємстві відбулось скорочення штату працівників, а тому суд вважав за необхідне змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1, зазначене у наказі від 30 червня 2022 року № 407-02-02, та вважати, що ОСОБА_1 звільнена відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Позивачка не надала суду доказів спричинення їй моральних страждань, а тому суд не вбачав передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
02 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням ситуації, яка на той час склалася в державі (введення воєнного стану, бойові дії на території Київської області) та в КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня", переведення ОСОБА_1 було здійснено з дотриманням положень чинного законодавства, так як було зумовлено обставинами ліквідації наслідків бойових дій, а також обставинами, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, які перебували на обслуговуванні у КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня".
У наказі про переведення позивачки були додержані вимоги законодавства щодо залишення оплати праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. А тому порушення прав позивачки вказаним наказом суд не вбачав.
У КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників. За загальним правилом, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. Структура та штатний розпис підприємства затверджені його директором за погодженням з уповноваженим органом Київської обласної державної адміністрації. Таким чином, рішення керівництва відповідача про об`єднання відділу кадрів та канцелярії у відділ організаційно-кадрового забезпечення було прийнято з міркувань необхідності належної організації роботи закладу після завершення активних бойових дій в регіоні але в умовах воєнного стану.
Відповідач як роботодавець у встановлений частиною першою статті 49-2 КЗпП України строк персонально попередив позивачку про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Твердження позивачки про те, що її було звільнено з неналежної посади, так як переведення відбулось незаконно, не знайшло свого підтвердження.
Доводи ОСОБА_1 про те, що їй мала бути запропонована посада заступника генерального директора з управління персоналом КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня", спростовані тим, що позивачка не має відповідної освіти для зайняття такої посади.
Не підлягали задоволенню й похідні вимоги стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, оскільки відсутні порушення роботодавця умов праці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко І. Л. засобами поштового зв`язкузвернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах:
- Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі 235/3148/17-ц (провадження № 61-38883св18), від 23 січня 2019 року у справі № 520/211/16-ц (провадження № 61-20230св18), про те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення; тягар доказування наявності законної підстави, як це зазначено в статті 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158, лежить на роботодавцеві;
- Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 753/3889/17 (провадження № 61-2св20), про те, що відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці;
- Верховного Суду від 15 листопада 2022 року у справі № 347/525/20 (провадження № 61-13444св21), про те, що оцінка того, чи користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, здійснюється при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці;
- Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника;
- Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 226/1660/18 (провадження № 61-7116св19), про те, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо;
- Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20), про те, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
ОСОБА_1 посилалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування частини першої статті 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо можливості переведення працівника на іншу роботу без його згоди, навіть в умовах воєнного стану.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
29 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
21 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" згідно зі статутом є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої та третинної/високоспеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та статутом (т. 1, а. с. 147-159).
Із 2010 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем, з 02 серпня 2013 року обіймала посаду начальника відділу кадрів (т. 1, а. с. 26-30).
З посадової інструкції начальника відділу кадрів КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" вбачається, що начальник відділу кадрів належить до професійної групи "Керівники", в кваліфікаційних вимогах визначена необхідність вищої або базової вищої освіти, післядипломної освіти в області управління, стаж роботи в галузі управління персоналом не менше 2 років.
Відповідно до посадової інструкції начальник відділу кадрів, зокрема: організовує роботу щодо забезпечення лікарні працівниками потрібної професії, спеціальної і кваліфікації у відповідності з профілем одержаної підготовки (пункт 2.4); візує табеля працівників лікарні для нарахування заробітної плати (пункт 2.8); організовує табельний облік, складання і виконання графіків відпусток, контроль за станом трудової дисципліни у відділеннях лікарні і розробляє заходи щодо поліпшення трудової дисципліни, зниження витрат робочого часу, контролює їх виконання (пункт 2.9); здійснює методичне керівництво роботою інспекторів з кадрів, контролює виконання завідувачами відділень, начальниками служб постанов, наказів і розпоряджень з питань роботи з кадрами (пункт 2.11); забезпечує складання встановленої звітності з обліку особового складу та роботи з кадрами (пункт 2.16); негайно доповідає адміністрації лікарні про надзвичайні ситуації, які виникли в лікарні (пункт 2.21) (т. 1, а. с. 108-110).
У період з 28 лютого 2022 року до 04 квітня 2022 року ОСОБА_1 за згодою керівництва КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" виконувала трудові обов`язки дистанційно.
01 квітня 2022 року перший заступник генерального директора ОСОБА_3 у доповідній записці повідомив генерального директора КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" про те, що 09 березня 2022 року ОСОБА_1 надіслала на Vіbеr головного бухгалтера ОСОБА_4 підготовлений нею наказ "Про впорядкування кадрового обліку під час воєнного стану", датований 28 лютого 2022 року, для використання в роботі. Перевіривши Журнал реєстрації наказів з адміністративно-господарських питань (02-04), папку підшивки наказів, зареєстрованого наказу "Про впорядкування кадрового обліку під час воєнного стану" від 28 лютого 2022 року не виявилося. Тобто наказ "Про впорядкування кадрового обліку під час воєнного стану" від 28 лютого 2022 року, підготовлений та розповсюджений як діючий серед співробітників КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" для керівництва в роботі ОСОБА_1, не був підписаний та зареєстрований.
Однак, керуючись цим наказом, старші медичні сестри структурних підрозділів проводили табелювання у березні 2022 року деяких співробітників відділень та центрів як "ДР" - дистанційна робота та "П" простій". На основі табелів обліку робочого часу відділом фінансів та бухгалтерського обліку за березень 2022 року було нараховано та виплачено за час простою працівникам КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" 2/3 встановленого окладу.
З метою уникнення в подальшому аналогічних ситуацій та, керуючись Законом України "Про організацію відносин в умовах воєнного стану", перший заступник генерального директора ОСОБА_3 запропонував перевести ОСОБА_1 на посаду інспектора з кадрів (т. 1, а. с. 68, 69, 100).
04 квітня 2022 року наказом № 183 02-02 у зв`язку з виробничою необхідністю, керуючись статтею 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", на період запровадження воєнного стану в Україні, начальника відділу кадрів ОСОБА_1 з 04 квітня 2022 року переведено на посаду інспектора з кадрів відділу кадрів з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Позивачка ознайомилася з указаним наказом, вказавши, що з ним не погоджується і вважає переведення незаконним та безпідставним (т. 1, а. с. 12, 99).
04 травня 2022 року наказом № 34-02-01 "Про реорганізацію апарату управління та внесення змін до штатного розпису КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" внесено до штатного розпису апарату управління КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" наступні зміни:
- введено в штатний розпис з 10 травня 2022 року посаду заступника генерального директора з управління персоналом (п. 1.1);
- проведено реорганізацію шляхом злиття відділу кадрів та канцелярії апарату управління (п. 1.2);
- встановлено чисельність працівників з 01 липня 2022 року новоствореного структурного підрозділу у кількості 9,0 штатних одиниць за посадами: старший інспектор з кадрів - 1 одиниця; інспектор з кадрів - 1 одиниця; інспектор з військового обліку - 1 одиниця; діловод - 1 одиниця; помічник керівника - 1 одиниця; реєстратор медичний - 3 одиниці; кур`єр - 1 одиниця (т. 1, а. с. 13);
- виведено зі штатного розпису шляхом скорочення 7,75 штатних одиниць за посадами: начальник відділу кадрів - 1 одиниця; старший інспектор з кадрів - 2 одиниці; інспектор з кадрів - 2 одиниці; завідувач канцелярією - 1 одиниця; реєстратор медичний - 1 одиниця; молодша медична сестра - 0,5 ставки; інженер з охорони праці, провідний - 0,25 ставки.
У пункті 2 наказано повідомити працівників, посади яких не передбачено в новому штатному розписі, про звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України шляхом вручення персональних повідомлень (т. 1, а. с. 13).
06 травня 2022 року позивачку повідомлено про наступне звільнення. Запропоновано переведення на вакантні посади:
- інженера з охорони праці, провідного апарату управління з посадовим укладом 10 000 грн на місяць;
- діловода апарату управління з посадовим окладом 7 500 грн на місяць;
- сестри-господині загальнолікарняного персоналу медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 8 500 грн на місяць;
- сестри-господині відділення інтенсивної терапії загального профілю медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 8 500 грн на місяць;
- адміністратора організаційно-методичного відділу медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 9 000 грн на місяць;
- статистика медичного організаційно-методичного відділу медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 8 500 грн на місяць;
-адміністратора координаційного відділу консультативно-діагностичного центру медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 11 000 грн на місяць;
- реєстратора медичного координаційного відділу консультативно-діагностичного центру медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 8 500 грн на місяць;
- реєстратора медичного відділу клінічної імунології та діагностики СНІДу допоміжних лікувально-діагностичних підрозділів медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу з посадовим окладом 8 500 гривень на місяць.
У попередженні про звільнення позивачка зазначила, що вона з попередженням ознайомлена, на переведення на запропоновані посади не погоджується (т. 1, а. с. 15, 16).
07 червня 2022 року КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" звернулося листом № 533 до голови Профспілкового комітету КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 106).
27 червня 2022 року голова Профспілкового комітету КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з посиланням на положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" надала згоду на звільнення ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 107).
30 червня 2022 року наказом КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" №407-02-02 звільнено з 04 липня 2022 року інспектора з кадрів відділу кадрів апарату управління ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників (т. 1, а. с. 104).
У цей же день 30 червня 2022 року наказомКНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" № 53-02-01 внесено зміни до наказу від 04 травня 2022 року № 34-02-01: у підпункті 1.3 пункту 1 наказової частини змінити цифри "01.07.2022" на цифри "05.07.2022" (т. 1, а. с. 102).
З посадової інструкції Заступника Генерального директора з управління персоналом КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня", затвердженої 16 травня 2022 року, вбачається, що вказана посада належить до професійної групи "Керівники", у кваліфікаційних вимогах визначена необхідність вищої освіти напряму підготовки за спеціальністю "Право", "Публічне управління та адміністрування" (магістр, спеціаліст), післядипломної освіти в області управління, стаж роботи на керівних посадах кадрового менеджменту не менше 3 років (т. 1, а. с. 114-117).
Із фотокопій особових карток позивачки вбачається, що вона має вищу освіту, освітній заклад вказаний Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, рік закінчення 2005, спеціальність за дипломом "Мова та література (англійська)", кваліфікація за дипломом "філолог, викладач англійська мова та література" (т. 1, а. с. 111-113).
Відповідно до фотокопії диплома магістра, ОСОБА_1 у 2020 році закінчила Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана", здобула кваліфікацію: ступінь вищої освіти "Магістр", спеціальність "Менеджмент", освітня програма "Бізнес-адміністрування у галузі охорони здоров`я" (т. 1, а. с. 179).
Згідно з довідкою-витягом з автоматизованої бази даних "Облік медичних кадрів України" про освіту та трудову діяльність ОСОБА_1 працювала у КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з 08 лютого 2010 року по 03 липня 2022 року, в розділі освіта станом на 28 лютого 2023 року значиться: Черкаський національний університет, спеціальність за дипломом "Мова та література (англійська)", кваліфікація за дипломом "філолог, викладач англійська мова та література", рік закінчення 2005; Чигиринський сільськогосподарський технікум, спеціальність за дипломом "Бухгалтерський облік", кваліфікація за дипломом "бухгалтер", рік закінчення 2005; Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана", спеціальність за дипломом "Менеджмент", кваліфікація за дипломом "Бізнес-адміністрування у галузі охорони здоров`я", рік закінчення 2020 (т. 2, а. с. 226).
На вимогу суду першої інстанції Первинна профспілкова організація Київської обласної клінічної лікарні надала копію протоколу від 21 січня 2023 року № 29, згідно з яким профспілковим комітетом було розглянуто питання щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця на підставі статті 40 КЗпП України та прийнято рішення про надання відповідної згоди (т. 1, а. с. 217-219).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо питання законності переведення позивачки з посади начальника відділу кадрів на посаду інспектора з кадрів відділу кадрів
Відповідно до частини третьої 43 Конституції України використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Статтею 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України.