ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/458/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача - Мокан О. О. (в режимі відеоконференції),
відповідача - Жука Ю. В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"
про ухвалення додаткового рішення
щодо розподілу судових витрат, понесених у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час розгляду касаційних скарг Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023
у справі № 915/458/23
за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 касаційні скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - ДП Миколаївський морський торговельний порт", позивач) залишено без задоволення, а постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі № 915/458/23 - без змін.
20.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Марконі" (далі - ТОВ "Марконі", відповідач, заявник) з дотриманням вимог ст. 129 ГПК України подало до Верховного Суду заяву, в якій просило ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час розгляду касаційних скарг ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на вказані вище судові акти у сумі 57 600,00 грн. До вказаної заяви долучило відповідні докази на підтвердження їх понесення у Верховному Суді.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 вказану заяву ТОВ "Марконі" призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2024 та зазначено позивачу про можливість надання пояснень щодо обґрунтованості відповідної заяви ТОВ "Марконі".
04.04.2024 ДП Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до Верховного суду із клопотанням про зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що витрати у такій сумі є необґрунтованими, неспівмірними з наданими послугами та не відповідають принципу реальності та необхідності цих витрат.
Розглянувши заяву ТОВ "Марконі" щодо ухвалення додаткового рішення, врахувавши заперечення позивача, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).