ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 2-2328/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Лойфер А.О.,
відповідача-1: не з`явились,
відповідача-2: Шпунт М.Б.,
третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024
та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2023
у справі № 2-2328/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Кредобанк"
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" та ОСОБА_1, як до солідарних боржників, про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №125 від 28.05.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (кредитодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" (позичальником), станом на 31.03.2010 в розмірі 349 459, 76 доларів США, що еквівалентно 2 769 468 грн. 60 коп. (по курсу НБУ станом на 31.03.2010: 1 долар США - 7,925 грн.), та 3 300 грн., з яких: 75 000 доларів США - строкова заборгованість по кредиту; 225 000 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту; 16 925 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.07.2010 по 30.03.2010; 27 783,40 доларів США - прострочені проценти по кредиту за період з червня 2009 року по лютий 2010 року; 2 718,90 доларів США - нараховані проценти за період з 01.03.2010 по 30.03.2010; 2 032,46 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.06.2009 по 30.03.2010; 3 300 грн. - комісія за управління кредитом за період з травня 2009 року по березень 2010 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.05.2008, укладеним з ОСОБА_1 (іпотекодавцем), - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 13440341, які належали на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2007, продавши це нерухоме майно з прилюдних торгів.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.03.2015 (занесеною в журнал судового засідання) замінено правонаступником позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", у зв`язку з відступленням ПАТ "Кредобанк" права вимоги за вказаним вище кредитним договором ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на підставі договору факторингу від 29.11.2011 шляхом купівлі права грошової вимоги та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013.
Заявою від 19.06.2015 правонаступник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" збільшив позовні вимоги і остаточно просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 125 від 28.05.2008, яка станом на 12.06.2015 року становила 365 562, 96 доларів США, що еквівалентно 3 373 279,61 грн., з яких: 300 000 доларів США - заборгованість по кредиту; 30 783,90 доларів США - прострочені проценти по кредиту; 27 450 доларів США - пеня по простроченій основній сумі кредиту, згідно з п.5.1 кредитного договору; 2 816,73 доларів США - пеня по прострочених процентах, згідно з п.7.1 кредитного договору; 4 512,33 доларів США - упущена вигода, згідно з п.7.5 кредитного договору; 3 300 грн. - комісія за управління кредитом.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.07.2015 (занесеною в журнал судового засідання) прийнято вказану вище заяву про збільшення позовних вимог.
03.05.2017 ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" подало клопотання про заміну первісного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача - ТОВ "Юрпромтехсервіс", у зв`язку з відчуженням предмета іпотеки.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова замінено первісного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача - ТОВ "Юрпромтехсервіс".
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2019 позов задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ТОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт", ТОВ "Юрпромтехсервіс" на користь ТОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 365 562, 96 доларів США та 3300 грн., шляхом звернення стягнення на майно ТОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" та ТОВ "Юрпромтехсервіс", а саме, на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами "Б-2", загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 13440341, продавши майно з прилюдних торгів.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18.05.2021 рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2019 скасовано, провадження у справі за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ТОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт", ТОВ "Юрпромтехсервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрито. Роз`яснено позивачу ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" право на звернення до суду з таким позовом в порядку господарського судочинства, а також роз`яснено про наявність права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.07.2021 справу №2-2328/11 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ТОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт", ТОВ "Юрпромтехсервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (колегія суддів у складі: Плотніцький Б.Д. - головуючий, Зварич О.В., Кравчук Н.М.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 365 562 доларів США 96 центів, та 3300,00 грн. комісії за управління кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах.
Судами встановлено, що 28.05.2008 між ВАТ "Кредобанк" в особі Першої Львівської Філії Банку та ТОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт" укладено кредитний договір №125, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати товариству грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США на умовах, обумовлених цим кредитним договором, а товариство зобов`язалось повернути кредит у термін до 27.05.2010 і сплатити за користування кредитними коштами відсоткову ставку Libor (03) + 11% річних.
Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна (навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами "Б-2", загальною площею 2483,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за №965.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 у справі №461/10151/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Будівельна компанія "Львіввікнопласт", ПАТ "Кредобанк", ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Білиця Оксана Зенонівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрушко Ростислав Степанович, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про припинення іпотеки, визнання договорів недійсними, позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненою з 14.12.2011 іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965. Визнано припиненою з 14.12.2011 іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1702. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 25.04.2013 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1080. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 25.04.2013 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1081.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 в частині: визнання припиненою з 14.12.2011 іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965; визнання припиненою з 14.12.2011 іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1702; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25.04.2013 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеного 25.04.2013 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1081 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишено без змін.
У рішенні Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 у справі № 461/10151/13 (провадження № 22-ц/783/3470/16) судом встановлено, що 28.05.2008 та 30.07.2008 між ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") та ТОВ "Будівельна компанія "Львіввікнопласт" укладено кредитні договори № 125 та № 158. На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Будівельна компанія "Львіввікнопласт" перед ВАТ "Кредобанк", за кредитними договорами, між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1 28.05.2008 та 30.07.2008 укладено договори іпотеки, предметом яких є навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2 загальною площею 2483,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Також встановлено, що 29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, згідно з яким ПАТ "Кредобанк" продав та відступив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" (новому кредитору), а останній прийняв права вимоги по вищезазначених кредитних договорах. При цьому, як вбачається з повідомлень № 1198 та 1199 від 14.12.2011 вих. № 23-14090/11, ПАТ "Кредобанк" повідомив позивача про відступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями на підставі кредитних договорів, а також зазначив, що зобов`язання за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки повинні виконуватися на користь нового кредитора. 25.04.2013 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договори про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з якими ПАТ "Кредобанк" відступив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" права іпотекодержателя за договорами іпотеки.
Вказаними судовими рішеннями встановлені обставини, які підтверджують факт укладення між ВАТ "Кредобанк" та ТОВ "Будівельна компанія "Львіввікнопласт" кредитного договору №125 від 28.05.2008, отримання кредитних коштів по договору та забезпечення кредитного зобов`язання шляхом укладення договору іпотеки від 28.05.2008.
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу-1 кредит в сумі 300 000,00 доларів США, що окрім наведених судових рішень, підтверджується також меморіальним ордером №1850454 від 29.05.2008. Призначенням платежу в сумі 300 000,00 доларів США вказано надання кредиту відповідачу-1 відповідно до кредитного договору № 125 від 28.05.2008.
Відповідно до п. 2.6 кредитного договору для обліку кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок.
Оцінюючи наведений меморіальний ордер та кредитний договір № 125 від 28.05.2008 суди вважали встановленим, що банк відкрив відповідачу-1 позичковий рахунок, який відображений у відповідному меморіальному ордері, де також зазначена сума платежу 300000,00 доларів США та її гривневий еквівалент, який у даному випадку є підтвердженням надання відповідачу-1 кредиту та отримання ним грошових коштів в сумі 300 000,00 доларів США.
Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2022 судом витребувано у Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області оригінал кредитного договору № 125 від 28.05.2008, який було вилучено в ПАТ "Кредобанк", яке є правонаступником прав та обов`язків ВАТ "Кредобанк" в ході розслідування кримінальної справи № 139-2169 (кримінальне провадження № 12013150070000143) для огляду в судовому засіданні.
25.11.2022 Відділом поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2022 надано оригінал кредитного договору № 125 від 28.05.2008, який судом оглянуто в судовому засіданні.
Так, згідно з п. 5.1 кредитного договору відповідач-1 зобов`язався повернути позивачу кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору відповідач-1 зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховано проценти.
Згідно з п. 4.1.3 кредитного договору відповідач-1 зобов`язаний був щомісяця сплачувати позивачу комісію за управління кредитом в сумі 300,00 грн.
Пунктом 7.1 кредитного договору визначено відповідальність відповідача-1 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту або його частин, оплати процентів, комісій, інших платежів за Кредитним договором), а саме - сплата пені в розмірі 0,05% за кожний день прострочки від простроченої/несплаченої суми.
29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (новий кредитор) укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" перейшло право вимоги, в тому числі за наведеним кредитним договором № 125 від 28.05.2008.
Згідно з п. 3.2. договору факторингу банк передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями, відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку №1.
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу забезпечення означає іпотеку, заставу, поруку та інші види забезпечення виконання будь-якою особою зобов`язань, або іншу угоду чи домовленість, що мають подібну дію.
Пунктом 3.7. договору факторингу передбачено, що банк і новий кредитор зобов`язуються протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення, здійснити за рахунок банку всі дії, необхідні для заміни іпотекодержателя за всіма договорами іпотеки, що входять до складу убезпечення за забезпечувальними документами, переданого за цим договором, з банку на нового кредитора, включаючи підписання та нотаріальне посвідчення відповідного договору (договорів), подання заяв та забезпечення реєстрації змін у відповідних записах у Державному реєстрі іпотек та Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна тощо.
Акт прийому-передачі портфеля заборгованостей до договору факторингу було підписано та передано право вимоги. Внесено ціну купівлі за викуп портфеля заборгованості на основі договору факторингу шляхом відступлення права вимог. Вказаний акт підтверджує оплату за договором факторингу.
25.04.2013 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушко Ростиславом Степановичем та зареєстрований в реєстрі за номером №1081, згідно з яким ПАТ "Кредобанк" відступив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" права за договором іпотеки від 28.05.2008, який укладений між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Білицею Оксаною Зенонівною та зареєстрований в реєстрі за №965.
Внаслідок невиконання своїх зобов`язань у відповідача-1 виникла заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".
24.09.2009 ВАТ "Кредобанк" скерував на адресу відповідача-1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак останнім така вимога була проігнорована та не виконано зобов`язання за кредитним договором №125 від 28.05.2008, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача-1 дійсно наявна заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 перед позивачем. При цьому суди відхилили доводи представника відповідача-2 щодо відсутності детального розрахунку заборгованості за кредитом, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом, який відображає стан нарахувань в певні періоди часу. У той же час, судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних. За висновками судів розрахунок, наданий позивачем, відображає стан такої заборгованості, із зазначенням видів такої заборгованості та її розміру. Крім того, грошові кошти відповідачу-1 були надані банком в іноземній валюті і ця ж валюта відображена в кредитному договорі. У такому разі суд не вбачав підстав змінювати грошовий еквівалент зобов`язання. Відтак, суди дійшли висновку, що з відповідача-1 підлягає стягненню сума боргу в розмірі 365562 долари США 96 центів, без визначення гривневого еквіваленту.
Також судами встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Будівельна корпорація "Львіввікнопласт", ПАТ "Кредобанк", ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", треті особи приватний нотаріус ЛМНО Білиця О.З., приватний нотаріус КМНО Петрушко Р.С., Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, в якому просив визнати припиненою з 14.12.2011 іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі за номером 965; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати припиненою з 14.12.2011 іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1702; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013, укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1080: зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року, укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1081; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі про відступлення прав. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 у справі №461/10151/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014, позов ОСОБА_1 задоволено. На підставі цих судових рішень, припинено іпотеку за договором від 28.05.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстровано в реєстрі за № 965 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 7273786 від 28.05.2008). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2014 було зупинено виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від18.10.2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року у даній справі до закінчення касаційного провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року, касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року задоволено. Скасовано вказані судові рішення, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, 07.11.2014, тобто вже після постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року, проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Юрпромтехсервіс". Відтак, суди дійшли висновку, що іпотека за договором іпотеки від 28.05.2008 є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, тобто з 28.05.2008. Таким чином, за висновками судів, факт переходу до ТОВ "Юрпромтехсервіс" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.05.2008 під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно не свідчить, що на ТОВ "Юрпромтехсервіс" не поширюються положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", а ТОВ "Юрпромтехсервіс" набувши право власності на предмет іпотеки набуло статус іпотекодержателя (майнового поручителя) і несе відповідальність перед ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" за невиконання боржником зобов`язання за кредитним договором № 125 від 28.05.2008 (включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки) в межах вартості предмета іпотеки.
Також суди відмовили у застосуванні позовної давності, оскільки позовна заява про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.03.2010 за вих. № 01.14/08-2022/10 зареєстрована Галицьким районним судом м. Львова 06.04.2010. Позивач з новим позовом не звертався, а скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Тобто, до закриття провадження у справі № 2-2328/11, що розглядалась в порядку цивільного судочинства, ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" не мало можливості вирішити спір в Господарському суді Львівської області.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, ТОВ "Юрпромтехсервіс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог зазначає, що суди неправильно застосували положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у поєднанні з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20, від 18.01.2023 у справі № 686/11864/20, від 11.01.2023 у справі № 462/6329/19, від 14.12.2022 у справі № 643/386/21, від 05.01.2024 у справі № 761/11950/20, від 22.11.2023 у справі № 201/1968/22, від 26.07.2023 у справі № 201/5907/22, від 30.08.2023 у справі № 914/2944/22 та зазначає, що набув спірне майно вільним від обтяжень. Крім цього, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки банк пред`явив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, не заявляючи вимог про визнання за банком права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Також оскаржувані рішення суперечать вимогам ст.ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України та винесені без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 03.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Водночас банком 24.09.2009 на підставі ст.1050 ЦК України, пред`явлено до позичальника - відповідача-2 вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому позивач з 24.09.2009 втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку. Водночас, позивачем вказаного не враховано та неправомірно заявлено до стягнення із відповідачів відсотки, нараховані за період з 24.09.2009р. по 12.06.2015, відсотки за користування кредитом та неустойку (пеню) та упущену вигоду, яка за змістом умов договору є повторною пенею. Також позивачем не надано розрахунку заборгованості за кредитним договором за період із 26.05.2008 по 12.06.2015, в який утворилась зазначена заборгованість, а судами не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 334/1746/15ц, від 28.11.2018 у справі № 0417/15369/12ц, від 12.07.2023 у справі № 569/6844/21. Також позивачем не надано, а матеріали справи не містять документів, з яких можна було б встановити факт відступлення позивачу прав вимоги за кредитним договором, у тому числі читабельних та складених у повному обсязі. Також суди помилково застосували ч. 4 ст. 75 ГПК України та помилково визнали рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 та рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2016 як преюдиційні, оскільки відповідач-2 не брав участі у вказаній справі, і не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21. Також скаржник зазначає, що судами порушено ст. 541 ЦК України та безпідставно стягнуто заборгованість солідарно з відповідачів, та не враховано висновків Верховного Суду України, викладених у постано від 16.11.2016 у справі № 760/12617/15-ц. Також судами не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 630/854/15-ц та від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 і помилково відмовлено у застосуванні позовної давності.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що вказано вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.04.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 01.04.2024.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.04.2024 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Так, зокрема, скаржник посилається на неврахування судами висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, відповідно до якого: "за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 за провадженням N 12-127гс19)").
Водночас скаржник вириває вказаний висновок з контексту, оскільки Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: "виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.
Водночас Велика Палата Верховного Суду нагадує, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису ("заднім числом"), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.