ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа №120/14777/21-а
адміністративне провадження № К/990/20416/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року (головуючий суддя Шидловський В. Б., судді: Курко О. П., Боровицький О. А.)
І. Суть спору
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 24 вересня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2020 року та 01 січня 2021 року відповідно.
ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 вересня 2021 року № 154 полковника ОСОБА_1 звільнено з посади начальника оперативної групи військової частини НОМЕР_2 у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я) з 24 вересня 2021 року. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Уважаючи, що відповідачем у періоди з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року та з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року нарахування та виплата грошового забезпечення здійснена в заниженому розмірі, позивач звернувся з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог, прийнято нове рішення в цій частині про задоволення позову. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Отже, саме з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, із 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно перерахунку грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року та зауважив, що в 2021 році грошове забезпечення позивача визначено із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, а у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У грудні 2022 року ВЧ НОМЕР_1 подано повторну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року (з поновленням строку на апеляційне оскарження).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року закрито, як помилкове відкрите. Відмовлено ВЧ НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року.
Постановляючи указану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 не відновило попередню редакцію положень пункту 4 Постанови № 704 до 24 лютого 2018 року та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважив, що судом фактично вже було надано оцінку оскаржуваним діям щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 після 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 грошового забезпечення в 2020-2021 роках з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року та зроблено висновок про протиправність таких дій, а тому колегією суддів апеляційної інстанції вже були розглянуті доводи, наведені у апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Інших доводів апелянтом не зазначено. Відповідно до частини п`ятої статті 323 КАС України наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
01 червня 2023 року ВЧ НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 лютого 2024 року (у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О. В., яку визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) призначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
На обґрунтування вимог скаржник стверджує, що ВЧ НОМЕР_1 до участі у цій справі залучена не була, що виключало як можливість навести свої доводи, так і саму можливість бути присутнім під час апеляційного розгляду. Наголошує, що апеляційну скаргу відповідачем було подано на підставі частини першої статті 293 КАС України, відповідно до якої право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, крім учасників справи, мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та(або) обов`язки.