УХВАЛА
27 березня 2024 року
місто Київ
справа № 185/9701/21
провадження № 14-17цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Погрібного С. О.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської міської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста", ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, постановлене суддею Гавриловим В. А.,та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
УСТАНОВИЛА:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
1. Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області
в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська рада) у листопаді 2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру
у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста" (далі - ТОВ "Сегеста"), ОСОБА_1, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір від 07 квітня 2020 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797, розташованої на території Вербківської сільської ради, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на цю земельну ділянку;
- витребувати від ТОВ "Сегеста" земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797, розташовану на території Вербківської сільської ради.
2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що наказом від 19 серпня 2016 року № 4-4632/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області
(далі - Вербківська територіальна громада), у власність у порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.
3. Розроблену документацію із землеустрою ОСОБА_1 25 травня 2017 року подала для затвердження до ГУ Держгеокадастру, за результатами розгляду якої 29 червня 2017 року отримала лист про невідповідність поданого проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
4. ОСОБА_1 оскаржила цю відмову в судовому порядку. Рішенням від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, яка полягає, зокрема, в невиданні наказу про затвердження проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1, та зобов`язав ГУ Держгеокадастру видати наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вербківської сільської ради.
5. ГУ Держгеокадастру наказом від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ затвердило проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
6. Право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 20 березня 2020 року.
7. На підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797, розташовану на території Вербківської сільської ради, зареєстровано за ТОВ "Сегеста".
8. Позивач зазначив, що спірна земельна ділянка розташована на території Вербківської сільської ради та входить до масиву земель, що перебували
у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів "Спокій Мадава"
(далі - ТОВ "Спокій Мадава"). Рішення про припинення права постійного користування ТОВ "Спокій Мадава" та вилучення з його користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 уповноважений орган не ухвалював.
9. На момент прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру та звернення прокурора до суду із цим позовом органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, була Вербківська територіальна громада
в особі Вербківської сільської ради.
10. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року
у справі № 160/3584/19. Проте ГУ Держгеокадастру не врахувало те, що предметом дослідження у справі № 160/3584/19 був проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, розроблений Приватним підприємством "Земельний ресурс" (далі - ПП "Земельний ресурс") у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році подано проєкт землеустрою, розроблений
у 2019 році. Ці проєкти істотно різняться за змістом, конфігурацією та відомостями про місце розташування земельної ділянки. ГУ Держгеокадастру не надало оцінки новому проєкту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законодавства, а також не пересвідчилося щодо дійсності волевиявлення заявниці, наявності в неї бажання самостійно вести особисте селянське господарство.
11. Позивач наголошував на тому, що спірна земельна ділянка відводилися ОСОБА_1 саме для ведення особистого селянського господарства, проте після набуття права власності на неї відповідачка 07 квітня 2020 року відчужила її ТОВ "Сегеста". Разом з ОСОБА_1 у березні - квітні 2020 року ще сорок громадян відчужили на користь ТОВ "Сегеста" сорок земельних ділянок, які складають єдиний масив, загальною площею понад 84,00 га. Ці особи набули право власності на зазначені сорок земельних ділянок з таких же підстав, що і ОСОБА_1, зокрема шляхом звернення до адміністративних судів. Їхні інтереси представляли одні і ті ж самі представники, зазначали у позовах та інших процесуальних документах адресу для листування: АДРЕСА_1, що є одночасно адресою одного із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ "Сегеста".
12. Відсутність дійсного волевиявлення та бажання ОСОБА_1 самостійно вести особисте селянське господарство, перепродаж юридичній особі спірної земельної ділянки через два місяці після її отримання разом з іншими громадянами єдиним масивом великої площі беззаперечно порушує основні принципи і мету запровадження в державі інституту особистого селянського господарства та закріплення особливої процедури набуття прав на неї у порядку безоплатної приватизації. Штучне вилучення земельних ділянок з комунальної власності без дійсного волевиявлення та бажання самостійного ведення особистого селянського господарства й фактичне нездійснення такого господарства призводить до зменшення кількості таких земель у державі та неможливості у подальшому реалізації іншими громадянами такого права на ведення особистого селянського господарства.
13. З наведених підстав позивач вважав, що оскаржуваний наказ щодо отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність та оспорюваний договір про подальше її відчуження на користь ТОВ "Сегеста" порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на порушення прав територіальної громади, створюють небезпеку для інтересів держави і суспільства загалом. Також спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду на що її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
Стислий виклад заперечень відповідачів
14. ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Сегеста" заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15. Рішенням від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні позову прокурора.
16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив порушень процедури під час отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Звернув увагу на те, що втручання у право приватної власності особи призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте нею на законних підставах.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
17. Земельна ділянка площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, розташована на території Вербківської сільської ради, перебувала у власності держави, у розпорядженні ГУ Держгеокадастру та
у постійному користуванні ТОВ "Спокій Мадава".
18. Наказом від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ ГУ Держгеокадастру передало зазначену земельну ділянку Вербківській сільській раді у комунальну власність, про що 21 грудня 2018 року складено акт приймання-передачі.
19. Вербківська сільська рада не ухвалювала рішення щодо прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність Вербківської територіальної громади. Доказів прийняття цієї земельної ділянки на баланс сільської ради немає.
20. Натомість Вербківська сільська рада 29 серпня 2019 року ухвалила рішення
№ 590-38/VII "Про клопотання щодо виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з акта приймання-передання від 21 грудня 2018 року".
21. Наказом від 03 жовтня 2019 року № 4-2428/15-19-СГ"Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ" ГУ Держгеокадастру внесло зміни до пункту 1 наказу від 21 грудня 2018 року
№ 4-5230/15-18-СГ в частині загальної площі, зокрема, замінено "7805,5902 га" на "7523,7159 га". Також виключило з додатка до акта від 21 грудня 2018 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року
№ 4-5230/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності
у комунальну власність", земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.
22. Також суди встановили, що наказом від 19 серпня 2016 року
№ 4-4632/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, розташованої на території Вербківської територіальної громади, у власність
у порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.
23. ОСОБА_1 25 травня 2017 року подала розроблену документацію із землеустрою для затвердження до ГУ Держгеокадастру.
24. Листом від 29 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру повідомило ОСОБА_1 про невідповідність поданого проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Не погодившись із цією відмовою, ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку.
25. Рішенням від 07 червня 2019 року № 160/3584/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, що полягає, зокрема, у невиданні наказу про затвердження проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1, та зобов`язав ГУ Держгеокадастру видати наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Вербківської сільської ради.
26. У резолютивній частині цього рішення не зазначені відомості на те, яку саме земельну ділянку потрібно відвести ОСОБА_1 .
27. Наказом від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру затвердило проєкт землеустрою від 2019 року з відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
28. Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку здійснено 20 березня 2020 року.
29. Надалі на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Сегеста".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 28 березня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права;
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), за змістом яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання;
- відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права
у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення моменту, з якого набувається право власності та розпорядження земельними ділянками під час їх передання
з державної до комунальної власності, а також щодо правових наслідків заволодіння юридичною особою земельними ділянками державної чи комунальної власності з використанням механізму їх безоплатної приватизації громадянами.
32. На переконання прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірна земельна ділянка незаконно переходила
з комунальної в державну власність. Прокурор вважав, що земельна ділянка не вибула з власності Вербківської сільської ради, а тому ГУ Держгеокадастру не мало права нею розпоряджатися. Також суди не надали правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в частині того, що не відбулося припинення права користування нею у ТОВ "Спокій Мадава".
33. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно посилалися на рішення
у справі № 160/3584/19, оскільки предметом дослідження у цій справі був проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, розроблений ПП "Земельний ресурс" у 2016 році, тоді як на затвердження
у 2020 році подано проєкт землеустрою, розроблений у 2019 році. Ці проєкти землеустрою істотно відрізняються за змістом, конфігурацією та відомостями про місце розташування запитуваної земельної ділянки.
34. Додатково заявник зазначив, що з боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки дійсною метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 було не набуття права власності, а подальша передача її у власність певної юридичної особи. Аналогічні дії вчинені іще сорока двома громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив, площею майже 85,00 га.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
35. ТОВ "Сегеста" у червні 2023 року з використанням засобів електронного зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін. Зазначило, що викладені в касаційній скарзі доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, висновки яких є законними та обґрунтованими.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
36. Ухвалою від 01 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 21 грудня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
37. Ухвалою від 07 лютого 2024 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частин четвертої, п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21),
а також для вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду справи в одному судовому провадженні таких спорів, коли позивачем є юридична особа, а відповідачами є як фізичні, так і юридичні особи, предметом спору є один і той самий предмет (об`єкт).
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
38. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела такі міркування.
39. У цій справі позов з вимогами щодо однієї земельної ділянки прокурор пред`явив як до юридичних осіб, так і до фізичної особи. Суди розглянули спір
у цілому в порядку цивільного судочинства.
40. Колегія суддів вважала правильним вирішення судами цього спору в межах однієї юрисдикції, враховуючи як об`єкт спору, так і склад учасників спору, серед яких відповідачами є, зокрема, й фізичні особи.
41. Під час визначення юрисдикції суду потрібно запобігати ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору варто ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. "Один спір - один процес" - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів.
42. Прокурор у цій справі об`єднав позов з вимогами до фізичної та юридичних осіб як такі, що пов`язані між собою, з метою ефективного захисту інтересів держави, що відповідає принципу правової визначеності.
43. Про ефективність розгляду в одному провадженні таких справ неодноразово робила висновок Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц
(провадження № 14-319цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц (провадження № 14-361цс19) та інших Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги є однорідними, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.
44. Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18), від 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18), від 25 квітня 2018 року (провадження № 14-74цс18), від 30 травня 2018 року (провадження № 14-123цс18), від 14 листопада 2018 року (провадження № 14-258цс18), від 24 квітня 2019 року (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року (провадження № 14-275цс19), від 11 грудня 2019 року (провадження № 14-503цс19) і від них надалі не відступала.
45. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 травня 2018 року
у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18) та від 01 жовтня 2019 року
у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) виснувала, що справи
у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Також у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незазначення відповідачем у позовній заяві власника спірної земельної ділянки - фізичної особи, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й перебувала у володінні та користуванні товариства, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.
46. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17
(провадження № 14-651цс19) за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до фізичних та юридичних осіб про витребування майна Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог про витребування спірних приміщень, що є складовими майна санаторію, залежно від суб`єктного складу учасників спору,
а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Важливим є те, що вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до юридичних осіб, а за правилами цивільного судочинства -
в частині позовних вимог до фізичних осіб, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
47. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2023 року
у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс22) та від 03 жовтня 2023 року
у справі № 366/203/21 (провадження № 14-101цс22) констатувала, що якщо спір щодо того самого об`єкта буде вирішуватися в різних юрисдикціях, це уможливить вирішення спору в судах двох юрисдикцій і порушить принципи правової визначеності.
48. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала такий підхід виправданим.
49. Проте колегія суддів встановила, що стосовно питання можливості об`єднання позивачем - юридичною особою пов`язаних між собою позовних вимог до відповідачів - фізичних та юридичних осіб з метою ефективного захисту прав та інтересів існують протилежні висновки Великої Палати Верховного Суду.
50. Так, у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Березова роща", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілквей комунікейшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба" про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке.
"112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ "Березова роща" і ТОВ "Сілквей комунікейшн"; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ "Березова роща" і ТОВ "Сілквей комунікейшн" права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ "Сілквей комунікейшн" і ТОВ "Зелена садиба", та договір іпотеки, укладений між ТОВ "Березова роща" і ТОВ "Зелена садиба"; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ "Березова роща" і ТОВ "Сілквей комунікейшн". …
114. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України в чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності,
а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. …
116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. …
118. З огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. …
120. Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог потрібно скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити".
51. Тобто у справі № 359/3373/16-ц, в якій спір стосувався одного об`єкта, прокурор пред`явив позов як до юридичних, так і до фізичних осіб, і Велика Палата Верховного Суду в частині позовних вимог передала справу на розгляд господарського суду, а частину позовних вимог розглянула у порядку цивільного судочинства.
52. Правовідносини у цій справі, яка переглядається, є подібними до правовідносин у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, враховуючи як об`єкт спору, так і склад учасників спору, серед яких відповідачами є, зокрема, й фізичні особи.
53. Відтак, на переконання колегії суддів, існує суперечлива практика Великої Палати Верховного Суду в питанні юрисдикційної належності справи, у якій юридична особа (позивач) об`єднала пов`язані між собою позовні вимоги до фізичних та юридичних осіб (відповідачів).
54. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду переконана, що неможливо розглянути цю справу без відступлення (конкретизації) від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц
(провадження № 14-2цс21), встановивши у цьому питанні одночасно і виключну правову проблему щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду справи в одному провадженні тоді, коли позивачем є юридична особа, а відповідачами є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити рішення при наявності лише одного предмета (об`єкта) спору.
55. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що існує нагальна потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики, що належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду, з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
56. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з таких підстав.
Оцінка наявності підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів потреби відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду
57. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.