УХВАЛА
03 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 910/10501/19
Провадження № 12-8гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Банаська О. О.,
суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М.,
Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства ?Укрнафта?
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023
у складі судді Гумеги О. В.
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023
у складі колегії суддів: Тищенко А. І. (головуючої), Михальської Ю. Б.,
Скрипки І. М.
за позовом Публічного акціонерного товариства ?Укрнафта?
до
1. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович
про стягнення 1 777 866,85 грн
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
1. У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі -
ПАТ ?Укрнафта?) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ) про стягнення 1 777 866,85 грн шкоди.
2. Позов обґрунтований тим, що позивачу завдано шкоду незаконними діями органу ДВС під час примусового виконання судового рішення у справі
№ 910/13862/15 внаслідок списання з рахунку ПАТ ?Укрнафта? на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ?Інтербізнесконсалт?
(далі - ТОВ ?Інтербізнесконсалт?) повної суми заборгованості (14 183 629,97 грн), незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866, 85 грн.
Суди розглядали справу неодноразово
Рішення судів, ухвалені під час первинного розгляду справи
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі
№ 910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/10501/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішення судів, ухвалені за результатом нового розгляду справи
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь
ПАТ ?Укрнафта? матеріальну шкоду в розмірі 1 777 866,85 грн, стягнуто з відповідача 1 у дохід Державного бюджету України 1 921,00 грн судового збору.
6. Суди встановили, що незаконність дій державного виконавця визнана судовими рішеннями у справі № 910/13862/15. Неможливість повернення надмірно стягнутих коштів на виконання судового наказу від 14.04.2017
№ 910/13862/15 на користь ПАТ ?Укрнафта? у розмірі 1 777 866,85 грн підтверджується постановою відповідача 1 від 25.06.2019 про повернення зазначеного наказу ПАТ ?Укрнафта? без виконання.
7. Мін`юст звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. 31.08.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу № 910/10501/19 разом з касаційною скаргою Мін`юсту на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у цій справі, на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме необхідності відступлення від висновку, зробленого у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі
№ 642/3839/17 про неможливість відшкодування позивачу на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкоди, завданої невиконанням судового рішення, оскільки розмір збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь.
9. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 справу
№ 910/10501/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у зв`язку з відсутністю висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, від якого пропонував відступити Касаційний господарський суд.
10. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 910/10501/19 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішення судів, ухвалені за результатом повторного нового розгляду справи
Рішення суду першої інстанції
11. За результатом нового розгляду справи № 910/10501/19 Господарський суд міста Києва рішенням від 15.05.2023 у задоволенні позову відмовив повністю.
12. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні, оскільки у спірному випадку не підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
13. Також судом першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 досліджено та встановлено, що позивачем не втрачена можливість стягнення (повернення) на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів у порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, які (грошові кошти) позивачем визначено як збитки заявлені до стягнення з Державного бюджету України.
Рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу ПАТ ?Укрнафта? залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця, що свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Подання касаційної скарги
16. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 910/10501/19, ПАТ "Укрнафта" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух касаційної скарги
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 910/10501/19.
18. 21.02.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, якою передав справу № 910/14524/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, а саме зазначив у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
19. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду одним із питань, яке постало на вирішення суду визначила питання застосування статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) та правил відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування посадовою або службовою особою органу та посадовою або службовою особою цього органу, визначених статтями 1173, 1174 ЦК України, при вирішенні питання обґрунтованості позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, що підтверджено остаточним судовим рішенням у справі № 910/13862/15.
20. Зокрема, колегія суддів зазначила, що на даний час у цій справі
№ 910/10501/19 існують:
- ухвала суду від 13.04.2017, якою визнано незаконними дії головного державного виконавця щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- наказ про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта"
1 777 866,85 грн безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016, виданий на виконання ухвали від 13.04.2017, який є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню;
- постанова головного державного виконавця Кузьмишина Е. М. від 25.06.2019 № 53966628 про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
21. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
22. Згідно з частиною четвертою вказаної статті Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.
23. Частиною п`ятою вказаної статті Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
24. Відтак, норми Закону України ?Про виконавче провадження? не позбавляють стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, при цьому встановлюють, що після повернення виконавчого документа у зв`язку з неможливістю виконання рішення перебіг строку виконавчого документа до виконання починається заново з наступного дня його повернення.
25. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що за наявності права повторного пред`явлення наказу до виконання, зважаючи на відсутність на законодавчому рівні (у чинному Законі України "Про виконавче провадження") чітких критеріїв часових та кількісних обмежень на пред`явлення виконавчого документа до виконання, постає питання визначення періоду, протягом якого виконавчий документ може пред`являтись повторно до виконання, а також кількість таких повторних звернень, зважаючи на встановлення нового початку перебігу строку після кожного його повернення. Вказана невизначеність може свідчити про безкінечну повторну можливість звертатися до виконавчої служби з наказом, виданим судом у порядку повороту виконання, та трактуватись як не втрачена можливість виконання судового рішення.
26. Так, колегія суддів зазначає про наявність не вирішеної правової проблеми щодо залежності вимог про відшкодування шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, завданої органом державної влади та/або посадовою або службовою особою органу, у даному випадку - неправомірними діями державного виконавця (що встановлено судовими рішеннями) від підстав позову щодо неможливості стягнення (повернення) надмірно стягнутих з позивача коштів за судовим наказом, які (грошові кошти) позивачем визначено як збитки, та які він просить стягнути з Державного бюджету України, зважаючи на закріплене в статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), право повторного пред`явлення виконавчого документа з урахуванням встановлення нового початку перебігу строку його пред`явлення (з наступного дня після його повернення).
27. У цьому випадку, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за наявності постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження?, та відсутності в законі чітких критеріїв часових та кількісних обмежень щодо права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, постає питання визначення періоду, протягом якого виконавчий документ може пред`являтись повторно до виконання, а також кількість таких повторних звернень (зважаючи на встановлення нового початку перебігу строку на його пред`явлення), щоб зробити висновок про втрачену стягувачем можливість стягнення грошових коштів з боржника та завдану позивачеві майнову шкоду неправомірними діями державного виконавця (у нашому випадку - внаслідок невиконання судового рішення - наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з
ТОВ ?Інтербізнесконсалт? на користь ПАТ ?Укрнафта? безпідставно одержаних коштів у розмірі 1 777 866,85 грн) через процедуру повороту виконання відповідно до статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).
28. З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 910/10501/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 у цій справі про те, що "норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом".
29. Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду вказав на те, що суди буквально сприймають висновок, викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 у цій справі № 910/10501/19 про те, що норми статей 1173, 1174 ЦК України, не застосовуються, поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
30. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
31. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
32. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України ?Про судоустрій та статус суддів? передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
33. Відповідно до частин першої, четвертої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
34. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії" (Lupeni greek catholic parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).
35. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі "Веренцов проти України", заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії" (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).
36. У рішенні від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.