Постанова
10 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 1527/1-98/11
провадження № 51-2674 км 21
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року щодо неї,
встановив:
Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року вчергове відмовлено ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за її касаційною скаргою на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року щодо неї для перевірки в касаційному порядку.
При цьому, ОСОБА_2 було роз`яснено положення ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), відповідно до якої відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.
27 березня 2024 року ОСОБА_2 повторно звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку щодо неї в касаційному порядку в частині її засудження.
Як слідує з даної касаційної скарги, за своїм змістом вона є тотожною до касаційної скарги щодо якої Судом ухвалено постанову від 06 жовтня 2022 року про відмову у витребуванні справи.
Зокрема, відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.
Проте наведених вимог процесуального закону засудженою ОСОБА_2 не дотримано.
Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що можуть бути підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).
Зокрема, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного місцевим судом та судом апеляційної інстанції істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.
Натомість засуджена у касаційній скарзі, в обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень, надаючи свою оцінку доказам, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту досудового та судового слідства.
З огляду на таке, суд касаційної інстанції звертає увагу ОСОБА_2, що однобічність, неповнота дізнання, досудового чи судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції, однак згідно зі ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
До того ж, ОСОБА_2, порушуючи питання про закриття кримінальної справи згідно ст. 6 КПК 1960 року щодо неї в частині її засудження, конкретних підстав для закриття справи, передбачених вказаною статтею не навела, а також не обґрунтувала належним чином свої доводи у цій частині щодо кожного з обвинувачень, за яким її вироком суду визнано винуватою.
Не містить касаційна скарга засудженої і посилань на те, які саме доводи її апеляції не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також доводів на обґрунтування допущених, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції порушень статті 377 КПК.