ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 450/3185/22
провадження № 51-4838 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТДВ СК "Альфа-Гарант" - адвоката ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2023 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022140000000423, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Суд ухвалив рахувати строк відбування покарання ОСОБА_8 з 25 серпня 2022 року та залишив без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також суд у вироку ухвалив стягнути з ОСОБА_8 :
- на користь ОСОБА_9 2600 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої майну; 21 880 грн у рахунок відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробних пам`ятників; 844 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичних осіб;
- на користь ОСОБА_10, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11, 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_12 52 433,08 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Крім того, суд ухвалив стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант":
- на користь ОСОБА_9 43 059,3 грн страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, після повної сплати якого зобов`язав останню передати автомобіль ВАЗ-21070 (н. з. НОМЕР_1 ), який не може використовуватися за призначенням, зазначеній страховій компанії; 234 000 грн витрат на поховання та встановлення надгробних пам`ятників; 156 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичних осіб;
- на користь ОСОБА_10, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11, 1516,62 грн шкоди, завданої здоров`ю;
- на користь ОСОБА_12 127 400 грн страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, та 4157 грн за шкоду, завдану здоров`ю;
Також, суд у вироку розподілив процесуальні витрати, прийняв рішення щодо долі речових доказів та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 25 серпня 2022 року о 15:30, керуючи автопоїздом у складі автомобіля "Iveco Daili 35С14" (н. з. НОМЕР_2 ) із причепом-платформою "Hapert V-3500" (н. з. НОМЕР_3 ), у якому транспортував автомобілі "Volkswagen Golf" та "Mitsubishi Outlander", рухаючись автодорогою "Тернопіль - Львів" у напрямку м. Тернополя, проїжджаючи ділянку в районі 100 км, розташовану на території Підберізцівської територіальної громади Львівського району Львівської області, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.5, 1.10, п. п. "а" п. 2.1, підпунктів "б", "д" п. 2.3, пунктів 12.1, 12.3, 13.1, 13.3, п. п. "г" п. 31.4.7 та дорожнього знака 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" Правил дорожнього руху України, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перевищив максимальну допустиму на вказаній ділянці дороги швидкість, обравши її в межах 80-85 км/год, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля ВАЗ-21070 (н. з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_13, який рухався попереду в попутному напрямку, та на перехресті нерівнозначних доріг "Тернопіль -Львів - Тарасівка", маючи намір повернути ліворуч до с. Тарасівка, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді вказаного автомобіля ВАЗ-21070, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до зіткнення із цим автомобілем, під час якого ВАЗ-21070 змістився на смугу зустрічного руху, де відбулось його зіткнення з автомобілем "Renault Trafic" (н. з. НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_12, який рухався в напрямку м. Львова.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію та пасажирам автомобіля ВАЗ-21070 (н. з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_13, ОСОБА_14 і неповнолітньому ОСОБА_15 було заподіяно тілесні ушкодження, які призвели до їх смерті, а малолітній ОСОБА_11 -тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТДВ СК "Альфа-Гарант" - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_9 і ОСОБА_11 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що місцевий суд за наслідками розгляду цивільного позову потерпілих у частині стягнення зі страхової компанії на користь ОСОБА_9 майнової шкоди неправильно визначив реальний розмір страхового відшкодування цієї шкоди та порядок його виплати з огляду на фізичне знищення транспортного засобу, а також не врахував, що потерпіла не підтвердила свого права на його отримання. Крім того, зазначає, що під час визначення розміру шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, суд урахував недостовірні докази та не зважив на ліміт відповідальності страховика. На ці порушення, як наголошує представник цивільного відповідача, не звернув уваги апеляційний суд, постановивши рішення, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив залишити судові рішення без змін як законні, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача - без задоволення як необґрунтовану.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги ТДВ СК "Альфа-Гарант" відсутні.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 286 КК України, а також вид і розмір призначеного йому покарання учасниками кримінального провадження не оспорюються.
Представник цивільного відповідача ТДВ СК "Альфа-Гарант" у своїй касаційній скарзі наголошує, що місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не додержався законодавчих приписів і судової практики під час визначення розміру страхового відшкодування майнової шкоди за фізично знищений транспортний засіб та стягнення її на користь потерпілої ОСОБА_9, котра не має права на отримання цього відшкодування. Проте ці твердження є неспроможними.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У цьому кримінальному провадженні місцевий суд установив, що порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_8 перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням 25 серпня 2022 року дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів "IvecoDaili 35С14" (н. з. НОМЕР_2 ) під його керуванням, "Renault Trafic" (н. з. НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_12 та ВАЗ -21070 (н. з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_13, унаслідок чого останньому та пасажирам транспортного засобу під його керуванням - ОСОБА_14 і неповнолітньому ОСОБА_15 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли, а неповнолітній ОСОБА_11 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Водночас, як з`ясував суд першої інстанції, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією зазначеного автомобіля "IvecoDaili 35С14", була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 грудня 2021 року № АТ/1627313, укладеного з ТДВ СК "Гарант-Альфа".
У межах кримінального провадження потерпілими визнано неповнолітню ОСОБА_11 і ОСОБА_9, котра є дружиною загиблого та, відповідно матір`ю ОСОБА_14 і бабою ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . З метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, потерпіла ОСОБА_9 спільно з представником неповнолітньої ОСОБА_11 - ОСОБА_10 подали цивільний позов, у якому, зокрема, просили стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_9 відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням зазначеного автомобіля ВАЗ-21070 у розмірі його вартості до настання дорожньо-транспортної пригоди. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру майнової шкоди, потерпілі послалися на висновок судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2022 року № СЕ19/114-22/15986-АВ, а також зазначили про свою згоду передати залишки цього транспортного засобу страховій компанії. Місцевий суд, дослідивши надані докази, задовольнив позов у цій частині та стягнув зі страхової компанії майнову шкоду на користь ОСОБА_9 за фізично знищений автомобіль у зазначеному розмірі, за виключенням франшизи, яку стягнув із засудженого.
У касаційній скарзі представник ТДВ СК "Альфа-Гарант" вказує, що потерпіла ОСОБА_9 не довела свого права на отримання вказаного страхового відшкодування. Апеляційний суд перевірив і мотивовано відхилив аналогічні доводи як неприйнятні. Так, цей суд з`ясував, що право власності на автомобіль ВАЗ-21070 зареєстровано на іншу особу, однак ОСОБА_13 набув цей транспортний засіб разом із реєстраційним документом у правомірний спосіб та експлуатував його на законних підставах, отже був фактичним його володільцем відповідно до статей 397, 398 ЦК України і в контексті п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) прирівняний до власника транспортного засобу. Оскільки автомобілю, який перебував у фактичному володінні ОСОБА_13, заподіяно майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_8, апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду про те, що дружина загиблого ОСОБА_13 - ОСОБА_9, котра визнана потерпілою в цьому кримінальному провадженні, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Зважаючи на те, що цивільна відповідальність ОСОБА_8 була застрахована, це відшкодування має здійснити страховик останнього.
З огляду на викладене, аргументи представника страхової компанії про те, що ОСОБА_9 для отримання цього відшкодування повинна надати довіреність від власника транспортного засобу, який указаний у реєстраційному документі, є неспроможними. До того ж за змістом п. 2.2 ПДР фактична передача транспортного засобу і реєстраційного документа до нього іншій особі є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Тому володіння ОСОБА_13 автомобілем було правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо). Водночас визнання ОСОБА_9 потерпілою після загибелі ОСОБА_13 не суперечить п. 1.6 ч. 1 Закону № 1961-IV, а отже вона має право на отримання страхового відшкодування заподіяної майнової шкоди, а протилежного представник страхової компанії не довела.
Інші аргументи представника цивільного відповідача в цій частині переважно зводяться до цитування положень ст. 35 Закону № 1961-IV стосовно вимог до заяви про страхове відшкодування, яких, на думку представника страхової компанії, потерпіла не дотрималася. Проте ці твердження жодним чином не спростовують права потерпілої ОСОБА_9 на відшкодування майнової шкоди, яку в цьому кримінальному провадженні відповідно до вказаного Закону зобов`язаний здійснити саме страховик у межах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 грудня 2021 року № АТ/1627313.
Так, положеннями ст. 35 Закону № 1961-IV регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.
Визначений указаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, зокрема коли йдеться про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.
Застосування положень Закону № 1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам й обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушено саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи її відшкодування. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону № 1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.