ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 552/1055/17
провадження № 61-7713св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - автоколектив "Механізатор",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Чумак О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовідповідач ОСОБА_2 був членом автоколективу "Механізатор" (АК "Механізатор") та відповідно до протоколу правління автоколективу від 29 червня 2013 року отримав місце під забудову капітального гаража площею 24 кв. м. У 2014 році ОСОБА_2 завершив будівництво гаража, який відповідно до технічного паспорта має площу 86,2 кв. м, погріб - 6,1 кв. м., оглядова яма - 2,2 кв. м. Власник земельної ділянки не заперечував проти будівництва гаражів, а тому побудований відповідачем гараж не є самочинним будівництвом. Вказував на те, що у жовтні 2015 року він придбав у ОСОБА_2 у власність гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, однак він позбавлений можливості оформити право власності на цей гараж, оскільки відповідач уникає зустрічей з ним.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1, посилаючись на статті 376, 392 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1, загальною площею 86,2 кв. м, у АК "Механізатор" по АДРЕСА_1, та погріб площею 2,30 кв. м з оглядовою ямою площею 1,70 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, ухваленим у складі судді Турченко Т. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1, загальною площею 86,2 кв. м, у АК "Механізатор" по АДРЕСА_1, та погріб площею 2,30 кв. м з оглядовою ямою площею 1,70 кв. м.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на гараж, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний гараж відповідає будівельно-технічним вимогам, тому відповідно до статей 328, 392 ЦК України за позивачем може бути визнано право власності на нього.
Не погодившись з рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, особа, яка не брала участі у справі, - голова правління АК "Механізатор" Джабідзе М. Д., у вересні 2022 року оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу голови правління АК "Механізатор" Джабідзе М. Д. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме: для наведення додаткових обґрунтувань підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено голові правління (керівнику кооперативу) АК "Механізатор" Джабідзе М. Д. строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, як пропущений з поважних причин.
Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою голови правління (керівника кооперативу) АК "Механізатор" Джабідзе М. Д. на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу голови правління (керівника кооперативу) АК "Механізатор" Джабідзе М. Д. задоволено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовлячи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не наділений правом на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно, оскільки він його не здійснював (частина третя статті 376 ЦК України).
Також ОСОБА_1 не міг порушувати питання про визнання за ним права власності на спірне майно в порядку статті 392 ЦК України, оскільки позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно, а ОСОБА_1 не є власником спірного нерухомого майна, договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_2 між ним та ОСОБА_2 не укладався.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний гараж, не залучив до участі у справі як відповідачів АК "Механізатор", який є орендарем земельної ділянки, на якій розташований спірний гараж, та територіальну громаду в особі Полтавської міської ради, як власника земельної ділянки, не звернув уваги на те, що спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав, інтересів та обов`язків вказаних осіб. Клопотань про їх залучення до участі в справі позивач не заявляв. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та постанову апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив голові правління (керівнику кооперативу) АК "Механізатор" Джабідзе М. Д. строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року, помилково не врахував факт обізнаності уповноважених осіб АК "Механізатор" із вказаним судовим рішенням.
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами цивільної справи, датована 23 березня 2018 року, в якій він повідомляє, що є головою правління АК "Механізатор" з листопада 2015 року, а гараж № НОМЕР_1, на який визнано право власності, знаходиться на земельній ділянці, наданій АК "Механізатор" в оренду. При цьому зазначає, що АК "Механізатор" не брав участі у справі як сторона та не повідомлявся про судовий розгляд. Проте на заяві наявна відмітка про те, що ОСОБА_4 ознайомлений з матеріалами справи 04 квітня 2018 року.
Вказане свідчить про те, що АК "Механізатор" було відомо про рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року ще у березні 2018 року та його представник мав право отримати копію рішення та подати на нього апеляційну скаргу в разі незгоди.
Крім того, він ( ОСОБА_1 ) неодноразово звертався до керівництва АК "Механізатор" з заявами про прийняття його до членів кооперативу, надаючи при цьому разом із заявою копії правоустановчих документів на спірний гараж, що зокрема підтверджується заявами від 09 квітня 2020 року та 22 березня 2021 року, які додані до відзиву на апеляційну скаргу.
Посилання в додатковому обґрунтуванні підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження на невиконання належним чином своїх обов`язків ОСОБА_4 як головою правління (керівником кооперативу) АК "Механізатор", незбирання ним загальних зборів членів кооперативу на прохання та на заяви членів кооперативу, постійну його відсутність в межах м. Полтави, неповідомлення ним членів кооперативу про оскаржуване рішення та взагалі виїзд ОСОБА_4 за межі території України є необґрунтованими та не є підставою для поновлення строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Джабідзе М. Д. був обраний головою правління АК "Механізатор" рішенням Загальних зборів членів АК "Механізатор" від 20 травня 2022 року.
16 серпня 2022 року Джабідзе М. Д. звернувся до суду із заявою про надання належним чином завіреної копії рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 березня 2017 року При цьому до цієї заяви Джабідзе М. Д. додав копію вказаного рішення, що підтверджує факт обізнаності останнього зі змістом цього судового рішення.
Також заявник вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не мав права звертатись до суду з позовом про визнання права на гараж, та про те, що суд першої інстанції розглянув спір без залучення належних співвідповідачів.
Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) та у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 147/78/19 (провадження № 61-3879св22), від 25 березня 2020 року у справі № 219/10482/16-ц (провадження № 61-10487св19), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 61-31707св18), від 20 травня 2020 року у справі № 190/927/19 (провадження № 61-5530св20), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року голова правління АК "Механізатор" Джабідзе М. Д. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 червня 2013 року між Полтавською міською радою в особі першого заступника міського голови Стеценка В. В. та АК "Механізатор" в особі голови правління Лях М. Ф. укладено договір оренди земельної ділянки площею 3 140 кв. м, для обслуговування існуючих гаражів.
Відповідно до протоколу засідання правління АК "Механізатор" від 29 червня 2013 року вирішено порушити клопотання перед автомотоспілкою Київського району м. Полтави про надання місця під забудову капітальних гаражів в АК "Механізатор" згідно з планом по 24 кв. м, в тому числі ОСОБА_2, який проживає у АДРЕСА_3, - місце НОМЕР_1.
У 2014 році ОСОБА_2 завершив будівництво гаража, а у жовтні 2015 року продав його ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії").