ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 316/809/17
провадження № 61-3126св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом- Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа за зустрічним позовом- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 11 873,21 доларів США солідарно.
Позовну заяву ПАТ "Укрсоцбанк" мотивувало тим, що 11 липня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 31207Ж055-К, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 19 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 11 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 31207Ж055-П.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту не виконував, на вимогине реагував,станом на 12 квітня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 11 873,21 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом - 10 687,15 доларів США, заборгованість за процентами - 1 186,06 доларів США.
ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 11 873,21 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом - 10 687,15 доларів США, заборгованість за відсотками - 1 186,06 доларів США та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 677,95 грн.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів фінансових послуг.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" був укладений договір кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К зі встановленою процентною ставкою у розмірі 12 % річних.
Із долученого до позовної заяви банку розрахунку позивач за зустрічним позовом установив, що проценти банком нараховані не за ставкою 12 % річних, а саме: з 11 липня 2007 року до 19 жовтня 2008 року - 12,2 % річних, з 20 жовтня 2008 року до 14 січня 2015 року - 13,5 % річних. Крім того, до позовної заяви долучено додаткову угоду від 11 жовтня 2008 року про внесення змін до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, у пункті 1 якої зазначено, що у зв`язку зі зміною умов кредитування за договором кредиту сторони домовились: "з 20 жовтня 2008 року встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 13,5 % річних та відповідно зазначити у тексті договору проценту ставку у розмірі 13,5 % річних". Вказував, що з додатковою угодою від 11 жовтня 2008 року він не ознайомлений, її не підписував. Підпис, який стоїть на вказаній додатковій угоді, йому не належить.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсною додаткову угоду від 11 жовтня 2008 року про внесення змін до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К;
- визнати неправомірними дії ПАТ "Укрсоцбанк" щодо нарахування процентів за договором кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К з 11 липня 2007 року до 19 жовтня 2008 року за ставкою 12,2 % річних;
- визнати неправомірними дії ПАТ "Укрсоцбанк" щодо нарахування процентів за договором кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К з 20 жовтня 2008 року до 14 січня 2015 року за ставкою 13,5 % річних;
- зобов`язати ПАТ "Укрсоцбанк" провести перерахунок кредитної заборгованості, нарахування процентів та списання коштів за процентною ставкою 12 % річних за договором кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К з 11 липня 2007 року до
14 січня 2015 року.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 16 січня 2018 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовом ПАТ "Укрсоцбанк"
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2021 року, ухваленим у складі судді Бульби О. М., у задоволенні позовної заяви АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів фінансових послуг задоволено частково.
Визнано недійсною додаткову угоду від 11 жовтня 2008 року про внесення змін до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову банку та частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд урахував, що додаткову угоду від 11 жовтня 2008 року підписано іншою особою, а не ОСОБА_1, наявні два договори про внесення змін від 15 січня 2015 року, зміст яких суперечить один одному, та те, що з матеріалів справи суд позбавлений можливості встановити розмір наявних чи виконаних зобов`язань за договором кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К.
Спростовуючи твердження представника позичальника про те, що банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду, суд указав, що позичальник останній платіж здійснив у 2016 році. Крім того, в матеріалах справ містяться договори про внесення змін до договору кредиту, датовані 15 січня 2015 року, укладені між банком та позичальником.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову.
Позов АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К станом на 12 квітня 2017 року у розмірі 11 825,40 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 10 687,15 доларів США, заборгованості за процентами - 1 138,25 доларів США.
У решті позовних вимог АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", про захист прав споживачів фінансових послуг відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції вказав, що за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи у додатковій угоді про внесення змін до кредитного договору, датованій 11 жовтня 2008 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Однак з виписки за рахунком ОСОБА_1, довідки про розмір заборгованості станом на 12 квітня 2017 року встановлено, що з листопада 2008 року відповідач почав сплачувати проценти у розмірі більшому, ніж був передбачений кредитним договором, укладеним між сторонами 11 липня 2007 року, а отже, позичальник фактично почав виконувати взяті на себе зобов`язання за додатковою угодою шляхом погашення основного боргу та нарахованих процентів.
Надавши оцінку двом договорам про внесення змін № 1 до договору кредиту, датованих 15 січня 2015 року, суд встановив, що у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне забезпечення 15 січня 2015 року між банком та позичальником ОСОБА_1 було підписано два договори про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К: перший договір про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, відповідно до умов якого засвідчено раніше погоджену між сторонами процентну ставку - 13,5 % річних; другий договір про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, за умовами якого було погоджено процентну ставку - 11,5 % річних за користування кредитними коштами на наступний період та був перерахований та встановлений залишок заборгованості за кредитом - 11 409,16 доларів США.
Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку вказаним доказам, зазначив, що жоден з договорів про внесення змін від 05 січня 2015 року позичальнику не оспорював, а отже, ОСОБА_1 погодився із залишком заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 409,16 доларів США, визначеним, зокрема за процентною ставкою, встановленою додатковою угодою від 11 жовтня 2008 року.
Оспорюючи додаткову угоду від 11 жовтня 2008 року, якою змінено процентну ставку з 12 % річних до 13,5 % річних, ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, за умовами якого був визначений сторонами залишок заборгованості за кредитом станом на 15 січня 2015 року у розмірі 11 409,16 доларів США та зменшена процентна ставка.
Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання ОСОБА_1 на висновок судової почеркознавчої експертизи, як єдиний доказ у справі, з якого вбачається, що позивач не підписував додаткову угоду, не можуть бути підставою для задоволення зустрічного позову у цій справі, оскільки є інші докази у справі, які підтверджують факт обізнаності та згоди (волевиявлення) позивача щодо взяття на себе з жовтня 2008 року зобов`язань зі сплати нарахованих процентів у розмірі 13,5 % річних.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що банк, звернувшись з позовом до суду 08 червня 2017 року, не пропустив строк звернення до суду, оскільки, укладаючи 15 січня 2015 року договір про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, позичальник визнавав, що станом на той час він має заборгованість за кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції урахував положення пункту 2.1.2 договору поруки, яким забезпечено сплату процентів за користування кредитом у розмірі 12,2 % річних, указав, що оскільки матеріали справи містять додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту від 11 жовтня 2008 року, за умовами якої з 20 жовтня 2008 року процентна ставка за користування ОСОБА_1 кредитними коштами становить 13,5 % річних, а також договір про внесення змін № 1 до договору кредиту від 15 січня 2015 року, відповідно до умов якого між сторонами погоджено процентну ставку 13,5 % річних (який не оспорювався позичальником), за розрахунком банку заборгованість у період з 20 жовтня 2008 року до 14 січня 2015 року нарахована за процентною ставкою 13,5 % річних, тому суд дійшов висновку про припинення поруки ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дрозд Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судове рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 (поручителя) банк не оскаржує, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції у частині вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2, у касаційному порядку не переглядається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ з Енергодарського міського суду Запорізької області на Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року задоволено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Самарського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
Станом на 03 листопада 2022 року матеріали цивільної справи № 316/809/17 до Верховного Суду не надходили, Енергодарський міський суд Запорізької області знаходиться на тимчасово окупованій території України та не відновив здійснення правосуддя.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року направлено до Самарського районного суду м. Дніпропетровська копії матеріалів касаційного провадження № 61-3126ск22 для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 316/809/17.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року №49/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ з Енергодарського міського суду Запорізької області на Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Листом Верховного Суду від 13 грудня 2022 року матеріали касаційного провадження № 61-3126ск22 у справі № 316/809/17 було витребувано із Самарського районного суду м. Дніпропетровська, як помилково направлені.
Ухвалою Верховного Суду 09 січня 2023 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-3126ск22 для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 316/809/17.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28 грудня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 316/809/17 за позовною заявою АТ "Альфа-банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про захист прав споживачів фінансових послуг.
У січні 2024 року відновлене судове провадження надійшло до Верховного Суду.
19 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24 березня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Р. Ю. надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 316/809/17 до закінчення касаційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2022 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21), від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353св18), від 06 травня 2020 року у справі № 234/4524/15-ц (провадження № 61-36695св18) та інші.
Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до такого:
- суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, не врахував, що додаткова угода від 11 жовтня 2008 року є нікчемною, оскільки позичальник її не підписував, що встановлено проведеною експертизою. За таких обставин нарахування позивачем з 2008 року до 2015 року процентів за ставкою 13,5 % річних є незаконним;
- суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку угодам від 15 січня 2015 року, відмовив у задоволенні клопотання про витребування оригіналів, не навів жодних мотивів;
- суд апеляційної інстанції вважав установленим на підставі копій факт укладання позичальником договороу про внесення змін, яким зафіксовано залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 409,16 доларів США, однак договір від 01 січня 2015 року про внесення змін до договору кредиту від 11 липня 2007 року викликає сумніви у його дійсності та оригінальності, тому за положеннями статті 79 ЦПК України є недостовірним доказом;
- суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 27 липня 2021 року без заяв чи клопотань від сторін, протокольною ухвалою витребував від позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором;
- наданий банком 06 жовтня 2021 року суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості станом на 12 квітня 2017 року із зазначенням періоду нарахування та розміру процентів, також додатково наданий детальний розрахунок заборгованості за договором за період з 11 липня 2007 року до 15 січня 2015 року є недопустимим доказом у силу вимог частини другої статті 78 ЦПК України, оскільки таблиці-розрахунки не мають назви документа, зазначення та підпису відповідальної особи за їх складання, що виключають їх відношення до документів взагалі, а до виписок за особовим рахунком. Крім того, у деяких таблицях відсутні інформація про номери кореспондуючих рахунків за дебетом та кредитом, вхідні залишки на кожний день. Крім того, надані позивачем виписки не відповідають наданим відповідачем касовим ордерам щодо дати та суми кредиту, виписки суперечать наданому позивачем розрахунку;
- суд апеляційної інстанції прийняв новий доказ від банку - розрахунок заборгованості, однак відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи;
- у складі колегії суддів, яка прийняла оскаржувану постанову, брав участь суддя, якому було заявлено відвід, легітимні сумніви щодо безсторонності через істотні порушення рівності сторін та диспозитивності внаслідок витребування від позивача розрахунку за своєю ініціативою.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У червні 2023 року АТ "Альфа-Банк" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладений договір кредиту № 31207Ж055-К, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення 10 липня 2027 року.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 19 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних.
Пунктом 2.6.1 кредитного договору визначено, що про намір змінити розмір процентів кредитор зобов`язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.
Згідно з пунктом 2.6.2 кредитного договору, у разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов`язаний протягом строку, зазначеного в пункті 2.6.1 цього договору, підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути кредитору.
Відповідно до пункту 4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплати проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Пунктом 3.3.8 кредитного договору сторони обумовили обов`язки позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору.
Згідно з пунктом 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених пунктами 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору.
Встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 19 000,00 доларів США.
На забезпечення виконання кредитного договору, 11 липня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 31207Ж055-П, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, що передбачений договором кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов`язання, його розмір, строк та порядок виконання - повернення кредиту в сумі 19 000 доларів США з порядком погашення відповідно до графіка, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту.
Пунктом 2.1.2 договору поруки визначено сплату процентів за користування кредитом в розмірі 12,2 % (дванадцять цілих дві десятих) процентів річних та комісій, у розмірі та строки та в порядку, що визначені договором кредиту.
До матеріалів справи долучено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту від 11 жовтня 2008 року, за змістом якої з 20 жовтня 2008 року процентна ставка за користування ОСОБА_1 кредитними коштами становить 13,5 %. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання.
Підпис під зазначеною додатковою угодою позичальник ОСОБА_1 у суді першої інстанції заперечував.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 травня 2019 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України була проведена судово-почеркознавча експертиза, згідно висновку якої № 4-105 від 27 вересня 2019 року, підписи в додатковій угоді про внесення змін до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, датованій 11 жовтня 2008 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Короткий рукописний запис "ОСОБА_1" у графі "Позичальник (ПІП)" у детальному розписі сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту від 20 жовтня 2008 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
До суду першої інстанції банк надав розрахунок заборгованості станом на 12 квітня 2017 року, відповідно до якого заборгованість за кредитом становить 10 687,15 доларів США, заборгованість за процентами - 1 186,06 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 120,22 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення процентів - 140,25 доларів США.
Відповідно до таблиці розрахунку, що надана банком до суду першої інстанції, процентна ставка з 07 серпня 2007 року до 30 грудня 2008 року становила 12,2 %, з 24 лютого 2009 року до 28 березня 2017 року - 13,5 % річних.
15 січня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений Договір про внесення змін до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, пунктом 1.1 якого зазначено, що станом на дату підписання цього договору залишок заборгованості за кредитом складає 19 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та комісій, у зв`язку з цим внесено зміни щодо графіка погашення заборгованості.
Крім того, матеріали справи містять Договір про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, укладений 15 січня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, відповідно до пункту 2 якого зазначено, що станом на дату укладення цього договору, заборгованість за кредитом становить 11 409,16 доларів США, та у зв`язку з цим внесено зміни щодо графіка погашення заборгованості. Пунктом 3.4 договору про внесення змін № 1 встановлена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних.
З письмових пояснень представника АТ "Альфа-Банк" суд апеляційної інстанції встановив, що у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне забезпечення, 15 січня 2015 року між банком та позичальником ОСОБА_1 підписано два договори про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К: у першому договорі про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К засвідчено раніше погоджену між сторонами відсоткову ставку - 13,5 % річних; у другому договорі про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К погоджено проценту ставку - 11,5 % річних за користування кредитними коштами на наступний період та був перерахований та встановлений залишок заборгованості за кредитом - 11 409,16 доларів США.
Встановлено, що жоден з договорів про внесення змін від 15 січня 2015 року позичальник не оспорив.
Із уточненого розрахунку заборгованості, наданого позивачем суду апеляційної інстанції, встановлено, що починаючи з 15 січня 2015 року позичальнику ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором нарахована за процентною ставкою 11,5 % річних, передбаченою договором про внесення змін № 1 до договору кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К, укладеним між сторонами 15 січня 2015 року.
За вказаним розрахунком у період з 15 січня 2015 року до 17 квітня 2017 року банк за користування кредитом за процентною ставкою 11,5 % річних нараховував до сплати процентів у сумі 18 387,27 доларів США, з яких сплачено - 17 249,02 доларів США, залишок становить - 1 138,25 доларів США. Зазначений розрахунок ОСОБА_1 не спростував, іншого розрахунку позичальник не подав.
Випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за договором кредиту від 11 липня 2007 року № 31207Ж055-К підтверджено та не спростовано сторонами, що відповідач вніс останній платіж по кредиту 20 квітня 2016 року.
До суду з позовом банк звернувся 08 червня 2017 року.
16 січня 2018 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про застосування позовної давності.
Представник відповідача за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву виклав клопотання про застосування позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Р. Ю. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Щодо вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 11 жовтня 2008 року
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, позичальник ОСОБА_1 указував, що додаткову угоду від 11 жовтня 2008 року він не підписував, про її існування та нарахування процентів у розмірі 13,5 % річних він дізнався у червні 2017 року, отримавши позовну заяву банку з додатками.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 та статті 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.