ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 235/6362/21
провадження № 61-7139св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовну заяву обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді: квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-3357, виданого 12 грудня 1991 року Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою; квартири АДРЕСА_2, що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий № 1-4544, посвідченого 12 серпня 1992 року Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою; недоотриманої пенсії, яку померлий отримував, перебуваючи на обліку у Великоновосілківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області; грошових вкладів у банківських установах.
У встановлений законом строк позивачка не змогла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки мала труднощі в отриманні документів, що необхідні для звернення до нотаріуса. Зокрема, спадкодавець помер на тимчасово окупованій території України та, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", місто Донецьк включене в Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв`язку з цим також існували та існують певні обмеження щодо встановленого порядку перетину лінії розмежування із тимчасово окупованими територіями України, які значно утруднили можливість позивачки здійснити в`їзд до міста Донецька.
Крім того, у зв`язку із невизнанням державою Україна документів, що видаються на тимчасово окупованій території України, встановлено окремий порядок щодо встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, який потребує певних зусиль та організації громадянином поїздки на тимчасово окуповану територію України, з подальшим зверненням до суду на території України з метою отримання відповідного судового рішення.
Позивачка має посвідку на проживання у Литві з 13 квітня 2019 року, що підтверджується візою у закордонному паспорті та копіями посвідок на тимчасове проживання.
Із 24 липня 2020 року до 24 червня 2021 року позивачка знаходилась у місті Каунасі, за місцем свого проживання.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України установлено карантин, який в подальшому було неодноразово продовжено відповідними рішеннями Уряду України.
У зв`язку з цим перетин лінії розмежування не є вільним, а здійснюється в спеціальному порядку.
Після пом`якшення карантинних заходів, в тому числі і на території Литви, та відновлення авіасполучення, позивачка змогла прибути до України 24 червня 2021 року, з метою оформлення спадщини після смерті батька.
14 липня 2021 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Гукова О. В., який постановою від 14 липня 2021 року № 376/02-31 відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 через пропуск строку прийняття спадщини.
Повторне свідоцтво про смерть батька позивачка отримала 15 липня 2021 року.
Зі слів нотаріуса позивачці відомо, що за заявою відповідачки нотаріус відкрив спадкову справу після смерті ОСОБА_3 . Крім того, нотаріус повідомив, що існує заповіт на ім`я відповідачки від померлого ОСОБА_3 . Також про наявність заповіту позивачці стало відомо з матеріалів цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту смерті ОСОБА_3 .
На думку позивачки, обставини стосовно місця смерті спадкодавця, певних обмежень щодо перетинання лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, встановлення окремого порядку отримання документів про смерть на тимчасово окупованій території України, причини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини є такими, що реально позбавили її можливості у встановлений законом строк вирішити питання щодо спадкування після померлого батька та завадили вчинити відповідні дії через існування об`єктивних обставин, через що позивачка не мала можливості вчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому встановлений законом строк прийняття спадщини пропущено позивачкою з поважних причин.
З огляду на зазначене, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачкою обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (проживання позивачки у Литві, смерть спадкодавця на тимчасово окупованій території України, запровадження карантинних заходів) не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю три місяці з моменту набрання постановою суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачка ОСОБА_1 надала суду безперечні докази відповідно до статей 76, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), які свідчать про поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що з огляду на проживання позивачки в іншій державі та відсутності у неї свідоцтва про смерть спадкодавця, позивачка об`єктивно не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, визначеного ЦК України.
Крім того, апеляційний суд вважав прийнятними доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачці перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2022 року.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- проігнорував, що факт проживання позивачки за кордоном сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини;
- не врахував можливість подання позивачкою заяви про прийняття спадщини через консульську установу або поштою;
- не звернув увагу на те, що необізнаність позивачки про відкриття спадщини протягом майже року не є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини;
- не надав належної оцінки тому, що після введення карантину з метою і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державних та муніципальних підприємствах і муніципальних установах робота організовувалась віддалено, тому це також не може бути підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року.
У липні 2023 року від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Сідак-Жарова Н. О., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргуОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та належних доказів надсилання листом з описом копії касаційної скарги іншим сторонам.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року; відкрито касаційне оскарження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; з огляду на розпорядження голови Верховного Суду від 08 квітня 2022 року № 17/0/9-22 матеріали справи № 235/6362/21 витребувано із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, надано позивачці строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 235/6362/21.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу № 235/6362/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку, у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1, виданому 18 листопада 2003 року батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30 травня 2018 року, ОСОБА_4, 07 липня 2001 року уклала шлюб з ОСОБА_6, прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .
Позивачка проживає у місті Каунас Литовської Республіки.
25 лютого 2020 року державним нотаріусом посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3, яким він усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку у віці 78 років батько позивачки - ОСОБА_3 помер
Із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 25 лютого 2020 року Великоновосілківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 219, звернулась ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину за заповітом не видавалося.
26 лютого 2021 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3, 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_3 .
Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася донька померлого - ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса від 14 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_3 . Причиною відмови стало те, що на теперішній час сплинув шестимісячний строк для прийняття спадщини, а ОСОБА_1 так і не подала заяву для прийняття спадщини та не може підтвердити факт проживання разом із ОСОБА_3 .
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 30 січня 2020 року, яка видана міським психоневрологічним диспансером м. Донецька, ОСОБА_3 перебував під наглядом у диспансері, дієздатність не обмежена.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.