Постанова
Іменем України
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 753/13774/22
провадження № 61-16131св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про визначення місця проживання дитини
за касаційною скаргою адвоката Крепеля Дмитра Ігоровича як представника ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договір про визначення місця проживання дитини, укладений 12 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 5539.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 10 грудня 2019 року, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
12 грудня 2019 року між батьками укладено договір про визначення місця проживання дитини (далі - договір), умовами якого визначено місце проживання сина разом із матір`ю, що не є перешкодою для реалізації батьком прав і обов`язків з виховання та утримання дитини. Також мати зобов`язується завчасно попереджати батька письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Проте мати дитини постійно чинить батьку перешкоди у спілкуванні із сином, а після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України з 24 лютого 2022 року і до вересня 2022 року батьку не було відоме конкретне місце перебування його сина.
У квітні 2022 року позивачу з листа Міністерства юстиції Італії стало відомо про виїзд відповідача з дитиною за межі України. В листі також було зазначено, що, зі слів відповідача, вона письмова повідомила батька про місце перебування сина, що не відповідало дійсності, про що позивач повідомив Міністерство юстиції Італії. Для з`ясування місця перебування свого сина позивач звертався до Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві, Державної прикордонної служби України, проте тривалий час місце перебування сина позивачу не було відоме.
Вперше позивач зміг зустрітись із сином 02 вересня 2022 року, відповідач протягом шести місяців не надавала позивачу жодної інформації про зміну місця проживання сина, періодично вказуючи лише країну перебування, без зазначення точної адреси, соціально-побутових умов його життя, перешкоджала та продовжує перешкоджати батьку спілкуватись з дитиною, чим порушує істотні умови договору, у зв`язку з чим позивач просить його розірвати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 08 березня 2023 року позов задовольнив. Розірвав договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, укладений 12 грудня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 5539. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про визначення місця проживання дитини.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 04 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, пояснень, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Крепель Д. І. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 280/1380/17, від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 922/2216/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19, від 17 березня 2020 року у справі № 911/1102/19, від 14 серпня 2019 року у справі № 910/8819/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/22454/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 617 ЦК України до правовідносин, пов`язаних із неможливістю виконання умов договору про визначення місця проживання дитини у зв`язку із початком війни, тобто форс-мажорних обставин; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень абзаців чотири та п`ять статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди не врахували, що відповідач діяла у форс-мажорних обставинах, та не застосували норми статті 617 ЦК України. ОСОБА_2 не повідомляла письмово батька про місцезнаходження дитини, оскільки разом із дитиною перебувала в іншій країні, де в неї не було можливості писати листи, ходити на пошту та відправляти їх батьку.Проте в телефонному режимі батько отримував всю необхідну інформацію.Матеріали справи не містять жодного документа, який би вказував на порушення відповідачем прав батька в контексті виконання договору.Відповідач, тимчасово змінюючи місце свого знаходження, виїжджаючи разом із дитиною за кордон, та цим самим забезпечуючи безпеку її життю та здоров`ю, діяла насамперед в інтересах дитини. Неможливість завчасно письмово повідомляти позивача про зміну місця проживання дитини не може бути покладено в основу підстав для розірвання договору, оскільки відповідач діяла в складних умовах, які виникли не з її волі. Сам факт скасування договору про визначення місця проживання дитини шкодить насамперед дитині та її інтересам, оскільки положення цього договору давали можливість матері без додаткової згоди батька вивозити дитину за кордон, зокрема до країн Євросоюзу, де безпосередньо проживає і сам позивач.
Крім того, до участі у справі не було залучено третю особу Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, що є порушенням норм процесуального права, адже у такій категорії справ участь органу опіки та піклування є обов`язковою.
Сама по собі роздруківка електронного документа, без належного попереднього оформлення, не є відповідним доказом, а всі копії документів, які викладені іноземною мовою є неналежними доказами у справі за відсутності відповідного перекладу на українську мову кваліфікованою особою.
12 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Журавльової Є. Г. як представника ОСОБА_5, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Відповідач по суті визнає, що вона не виконала відповідних умов договору, що є порушенням зобов`язання за договором. Крім цього, вона виїхала із сином за межі території України 20 лютого 2022 року, тобто ще до початку війни в Україні і введення воєнного стану. Мати дитини протягом року з дня виїзду за межі України та протягом всього строку розгляду справи не довела до відома батька адресу місця проживання дитини, тоді як позивач надав докази про свої неодноразові спроби дізнатися інформацію про місцезнаходження сина, соціально-побутові умови його проживання, поспілкуватися з ним.Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації не повинна залучатися до розгляду справи про розірвання договору, оскільки предметом позову не є визначення місця проживання дитини.
29 березня 2024 року до Верховного Суду надійшли пояснення адвоката Крепеля Д. І. як представника ОСОБА_2 , які мотивовані тим, що відзив на касаційну скаргу є необґрунтованим і безпідставним, тому заявник просить касаційну скаргу задовольнити. Відповідач виїжджала за кордон не для зміни місця проживання дитини, а для її захисту, те, що вона виїхала за чотири дні (до готелю в Єгипті)не вказує про порушення нею умов договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 березня 2015 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_7 .
12 грудня 2019 року між батьками укладено договір про визначення місця проживання дитини, за умовами якого, зокрема, місце проживання дитини визначено місце проживання матері. Мати зобов`язується завчасно попереджувати батька письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання. Батьки взаємно зобов`язуються своєчасно інформувати один одного про зміни соціально-побутових умов життя дитини, а також сумлінно виконувати умови договору.
Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 31 травня 2021 року № 357 визначено участь батька у вихованні дитини.
З листування в месенджері та з електронних листів відомо, що в період з 24 лютого до 07 травня 2022 року батько дитини систематично намагався дізнатись у відповідача інформацію про місцезнаходження сина та просив зустрічі з ним.
27 квітня, 02, 09 і 16 травня 2022 року позивач шляхом надіслання електронних листів звертався до відповідача з проханням надати можливість спілкування із сином, а також до Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації з проханням вплинути на поведінку відповідача щодо ненадання батьку можливості спілкуватись із сином.
З листа Міністерства юстиції Італії від 28 квітня 2022 року відомо, що 08 квітня 2022 року ОСОБА_2 повідомила Міністерство юстиції України про те, що у зв`язку із законом воєнного часу вона була вимушена поїхати за кордон разом з дитиною, та стверджувала, що про своє місце перебування та місце перебування сина вона повідомила батька дитини у письмовій формі. Міністерство юстиції Італії листом від 06 травня 2022 року повідомило Міністерство юстиції України, що ОСОБА_8 заявив, що він не знає, у якому місці проживає його дитина, мати виїхала з України до початку війни, відмовилась надати інформацію про нове місце проживання дитини та відмовилась від будь-яких контактів з ним.
08 червня 2022 року ОСОБА_9, діючи в інтересах ОСОБА_5, звернулась до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про розшук дитини, зниклої безвісти за особливих обставин.
З відповіді Дарницького УП ГУНП у м. Києві відомо, що під час телефонної розмови працівника поліції з ОСОБА_2 вона повідомила, що після 08 березня 2022 року виїхала за межі України, перед від`їздом повідомила про адресу подальшого перебування з дитиною Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Державну прикордонну службу України та батька дитини.
20 лютого 2022 року ОСОБА_7 виїхав з України в напрямку Київ - Шарм-Ель-Шейх, що підтверджується витягом з бази даних щодо перетинання державного кордону України за період з 01 січня до 17 травня 2022 року.
З відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 19 травня 2022 року відомо, що ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначила, що про виїзд за межі України та про місце перебування дитини вона повідомила батька у письмовому вигляді.
У відповідь на звернення позивача Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації надала письмові пояснення ОСОБА_2, в яких вона повідомляє, що виїхала з України до початку повномасштабного вторгнення у зв`язку з його високою ймовірністю, про що було погоджено з батьком дитини. Станом на 06 червня 2022 року відповідач разом з дитиною перебуває в Угорщині.
15 серпня 2022 року представник позивача зверталась з адвокатським запитом до ОСОБА_2 з проханням надати інформацію про місце перебування дитини, надати документи, що підтверджують виїзди дитини за межі України, та повідомлення батька, Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Державну прикордонну службу України про такий виїзд.
Із рішення Адміністрації мікрорайону V Державної адміністрації столиці Будапешт від 24 червня 2022 року відомо, що інформації про громадянку ОСОБА_10 немає.
05 серпня 2022 року представник позивача направив відповідачу лист з інформацією про втрату чинності афідевітом від 21 жовтня 2021 року та про видачу афідевіта від 21 липня 2022 року, в якому вказано про відсутність згоди батька на тимчасове та/або постійне проживання сина поза межами України з матір`ю, будь-які поїздки, переміщення сина за межі України без письмового погодження батька.
31 серпня 2022 року о 22:12 з електронної адреси ОСОБА_11 на електронну адресу ОСОБА_5 надійшов лист із повідомленням про те, що зустріч ОСОБА_12 з батьком може відбутись 01 вересня в м. Ужгороді у другій половині дня. 02 вересня 2022 року у ОСОБА_5 відбулась зустріч із сином, о 17:17 ОСОБА_13 перетинав кордон України в напрямку виїзду в присутності обох батьків.
Документи на тимчасовий прихисток ОСОБА_2 та ОСОБА_14 дійсні до 04 березня 2023 року, місце заповнення - Будапешт (Угорщина).
2. Мотивувальна частина