ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 132/3064/21
провадження № 61-4881св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Глинська сільська рада Калинівського району Вінницької області,
третя особа - Калинівська міська рада Хмільницького району Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Жовмір Олександр Васильович, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року у складі судді Ставнійчук С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року в складі колегії суддів: Шемети Т. М., Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, третя особа - Калинівська міська рада Хмільницького району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 працювала завідувачем комунального закладу дошкільного навчального закладу "Сонечко" с. Глинськ (далі - ДНЗ "Сонечко") з 10 грудня 2010 року до 10 серпня 2020 року. Рішенням Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 серпня 2020 року її звільнено з роботи за вчинення аморального проступку з 10 серпня 2020 року. Оскільки протягом 2020 року між ОСОБА_1 та сільським головою склалися неприязні стосунки, то 17 червня 2020 року він викликав поліцію, стверджуючи, що ОСОБА_1 разом з колегами розпивала спиртні напої на робочому місці.
У подальшому ОСОБА_1 дізналася про складення щодо неї протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, а 14 липня 2020 року постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області № 3 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 179 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Вказану постанову визнано протиправною та скасовано рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2021 року у справі № 132/2403/20. Після набрання чинності зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернулася до сільської ради із заявами про видачу трудової книжки, копії рішення про звільнення та до відділу освіти міської ради про отримання довідки про розмір середнього заробітку, проте такі звернення залишені без належного реагування.
ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила: поновити строк на звернення з позовом; визнати протиправним та скасувати рішення 53 сесії 7 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 серпня 2020 року про звільнення її з посади завідувачки ДНЗ "Сонечко" за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи з 10 серпня 2020 року; поновити її на посаді завідувача закладу дошкільної освіти "Сонечко" с. Глинськ Калинівської міської ради Вінницької області (далі - ЗДО "Сонечко"); стягнути з Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2020 року до дати ухвалення рішення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у розмірі 908,00 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Решту судових витрат у справі залишено за позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 не було законним. З досліджених обставин, неможливо конкретизувати, яке саме порушення ОСОБА_1 кваліфіковано засновником як аморальний проступок несумісний з продовженням роботи, чи є це діяння протиправним, в чому полягає його аморальність, чи порушує воно моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить трудовій функції конкретного працівника. Інших документів, які стали підставою звільнення ОСОБА_1, в рішенні не зазначено: висновків службового розслідування, документів, складених самим роботодавцем на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_1 конкретного дисциплінарного проступку, який підлягає кваліфікації за пунктом 3 частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При цьому не може бути визнано правильним звільнення з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.
Звернувшись з позовом 23 вересня 2021 року, позивач пропустила передбачений законом місячний строк, оскільки була звільнена з роботи на підставі рішення від 08 серпня 2020 року, дізналась про нього 10 серпня 2020 року, однак від отримання копії наказу про звільнення відмовилася. Зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку суд першої інстанції визнав неповажними. Будь-яких непереборних та об`єктивних перешкод, які не залежали від волі особи та які б перешкоджали позивачу в реалізації її права щодо оскарження рішення роботодавця щодо її звільнення в місячний строк, не наведено та судом не встановлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року залишено без змін. Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, залишені за нею.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 з підстав, наведених у рішенні 53 сесії 7 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 серпня 2020 року № 1235, не може вважатися законним, оскільки вони не знайшли свого підтвердження, а постанова адміністративної комісії, на підставі якої прийнято рішення про звільнення позивача, скасована у судовому порядку. З протоколу зборів трудового колективу ЗДО "Сонечко" неможливо встановити кількість працівників вказаного закладу, які голосували за звільнення ОСОБА_1 . Крім того, під час прийняття спірного рішення про звільнення порушено право позивача на участь у процесі його прийняття.
Разом з тим про рішення сільської ради від 08 серпня 2020 року № 1235 щодо звільнення ОСОБА_1 дізналася 10 серпня 2020 року, що не заперечується позивачем, проте вона відмовилася поставити відмітку про ознайомлення з цим рішенням, про що 10 серпня 2020 року складено відповідний акт. Тобто позивач мала можливість отримати копію цього рішення 10 серпня 2020 року, протилежного нею не доведено. Крім того, із запиту до міського голови від 27 липня 2021 року вбачається, що копію зазначеного рішення про звільнення ОСОБА_1 отримала у червні 2021 року. Апеляційний суд зазначив, що принаймні з червня 2021 року розпочався перебіг місячного строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, проте позов у цій справі подано лише 29 вересня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Жовмір О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Жовмір О. В., посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 та від 30 червня 2021 року у справі № 706/397/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою обставини щодо невжиття роботодавцем заходів для вручення копії наказу про звільнення та невидачі трудової книжки. Крім того, роботодавцю було відомо, що можлива підстава для звільнення позивача скасована судовим рішенням, яке набрало законної сили, і саме роботодавець недобросовісно виконав свої функції в частині реалізації трудових прав працівника. У даному випадку відповідач виконав вимоги лише щодо ознайомлення працівника з наказом про звільнення, однак його вручення здійснено не було відповідно до норм трудового законодавства. Суд неправильно визначив початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом. Суди помилково відмовили у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку, визначеного статтею 233 КЗпП України. Позивач вважає, що строки нею не пропущені, вона вчасно звернулась до суду за захистом своїх порушених трудових прав, позовні вимоги є обґрунтованими та законними.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
05 квітня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Жовмір О. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Жовмір О. В., на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
09 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 09 грудня 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду завідуючої на підставі наказу начальника відділу освіти Калинівської районної державної адміністрації від 08 грудня 2010 року № 429-к.
Згідно з актом від 17 червня 2020 року № 3, складеним сільським головою Янківським В. Р., секретарем сільської ради Свиридюк Л. І., головним бухгалтером сільської ради Бондар Г. М., землеміром сільської ради Кравчук Т. В., 17 червня 2020 року о 12.50 год завідуюча ДНЗ "Сонечко" ОСОБА_1 під час свого робочого часу розпивала спиртні напої в дитячому садочку і перебувала на своєму робочому місці у дошкільному закладі в нетверезому стані, про що свідчила її порушена координація рухів, запах алкоголю з порожнини рота та її загальна поведінка, яка не відповідає поведінці працівника державної установи та керівника дошкільного закладу. Дати письмові або усні пояснення ОСОБА_1 відмовилася. ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за направленням установи у супроводі сільського голови, однак ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду. Акт складено у присутності ОСОБА_1, яка відмовилася його підписувати.
Відповідно до протоколу № 1 зборів трудового колективу ДНЗ "Сонечко" від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 вчинила аморальний проступок, несумісний з перебуванням на посаді завідуючої - вихователя вказаного закладу дошкільної освіти.
З протоколу № 1 зборів трудового колективу ДНЗ "Сонечко" від 16 липня 2020 року неможливо встановити кількість працівників вказаного закладу, які голосували за звільнення ОСОБА_1, оскільки на зборах були присутні трудові колективи інших установ без зазначення кількості осіб.
Рішенням зборів первинної профспілкової організації ДНЗ "Сонечко", оформленого протоколом від 05 серпня 2020 року № 1 та постановою первинної профспілкової організації ДНЗ "Сонечко" від 05 серпня 2020 року № 1, за поданням Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 16 липня 2020 року, надано дозвіл сільській раді на звільнення завідуючої - вихователя ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.
Рішенням 53 сесії 7 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 серпня 2020 року № 1235 ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючої - вихователя на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, з 10 серпня 2020 року. Зобов`язано секретаря сільської ради видати трудову книжку та оголосити конкурс на заміщення вакантної посади.
Підставою для прийняття рішення зазначено постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 14 липня 2020 № 3, протокол № 1 зборів трудового колективу ДНЗ "Сонечко" від 16 липня 2020 року, лист первинної профспілкової ДНЗ "Сонечко" від 06 серпня 2020 року № 1, яким надано дозвіл на звільнення.
Апеляційний суд встановив, що під час прийняття рішення про звільнення порушено право позивача на участь у процесі прийняття рішення, оскільки питання звільнення ОСОБА_1 із займаної посади повторно внесено на голосування 53 сесії 7 скликання ради 08 серпня 2020 року, після того як вперше рішення ради не було прийнято і позивач покинула сесію. З результатів поіменного голосування 53 сесії 7 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 серпня 2020 року щодо питання звільнення позивача вбачається, що рішення прийнято простою більшістю голосів з числа присутніх депутатів сільської ради, водночас напроти прізвищ трьох депутатів наявні два записи щодо результатів голосування "за" та "утримався". Запис "утримався" закреслено, з проставленням відмітки "виправленому вірити".
Землемір сільської ради Кравчук Т. В., бухгалтер ДНЗ "Сонечко" Українець В. С., кухар ДНЗ "Сонечко" Берегова О. А., вихователь ДНЗ "Сонечко" Чалова О. А. 10 серпня 2020 року склали акт про відмову завідуючої ДНЗ "Сонечко" зробити відмітку про ознайомлення в рішенні Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 серпня 2020 року № 1235 "Про звільнення завідуючої - вихователя ОСОБА_1 із займаної посади".
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року у справі № 132/2403/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову адміністративної комісії при зазначеному виконавчому комітеті від 14 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення статті 179 КУпАП.
Позивач 23 квітня 2021 року звернулася із заявою до начальника відділу освіти, молоді та спорту Калинівської об`єднаної територіальної громади, в якій просила видати довідку про розмір середнього заробітку, письмову інформацію про місце перебування її трудової книжки та видати наказ про її звільнення з посади завідуючої ДНЗ "Сонечко".
Відділ освіти, молоді та спорту Калинівської міської ради 13 травня 2021 року надав відповідь № 01-11/476 на звернення ОСОБА_1, відповідно до якої трудова книжка, видана на її ім`я на обліку у цьому відділі не перебуває. Книги наказів відділу освіти та спорту Калинівської районної державної адміністрації здані в архів.
Згідно з довідкою від 25 травня 2021 року № 260, виданою Глинським старостинським округом Калинівської міської територіальної громади, трудова книжка ОСОБА_1 не була передана у цей округ.
ОСОБА_1 07 липня 2021 року повторно звернулася до відділу освіти із заявою про надання довідки про розмір середньої заробітної плати, на що отримала відповідь від 07 липня 2021 року № 96 про те, що розмір її середньодобової заробітної плати становить 255,64 грн.
27 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Калинівського міського голови із заявою, у якій зазначила, що у червні 2021 року від сільського старости села Глинськ Калинівського району Вінницької області отримала копію рішення 53 сесії 7 скликання Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області про її звільнення. Просила надати їй інформацію щодо реорганізації Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області шляхом приєднання до Калинівської міської ради, а також рішення про те, що остання є правонаступником вказаної сільської ради з наданням копій відповідних рішень.
ОСОБА_1 06 вересня 2021 року надано відповідь за № 02-12-1471, з якої вбачається, що 23 грудня 2020 року прийнято рішення 2 сесії 8 скликання № 90 "Про початок реорганізації, зокрема, Глинської сільської ради шляхом приєднання до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області" та внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань про початок реорганізації відповідних сільських рад, в тому числі і Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області. На даний час передавальний акт по Глинській сільській раді Калинівського району Вінницької області не затверджено, запис про припинення Глинської сільської ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.
На підставі рішення 12 сесії 8 скликання Калинівської міської ради від 22 вересня 2021 року № 2255 "Про зміну складу засновників, перейменування та затвердження статутів закладів дошкільної освіти Калинівської міської територіальної громади в новій редакції" змінено склад засновників комунального закладу ДНЗ "Сонечко" шляхом виключення зі складу засновників Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області та включення до складу засновників Калинівської міської ради, перейменовано ДНЗ "Сонечко" на ЗДО "Сонечко".
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основоположні засади реалізації права на працю визначені статтею 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Заявляючи у справі вимоги позивач вказувала на її незаконне звільнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, відповідач вказував на дотримання норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, який визначений статтею 233 КЗпП України.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду і не навела поважних причин для його поновлення.
Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду щодо пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до статті 234 КЗпП України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби
(COVID-19)" КЗпП України доповнено главою XIX "Прикінцеві положення", відповідно до пункту 1 якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби
(COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 виклав правовий висновок про те, що "…запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, так як строк звернення до суду не пропущено…"
Висновки Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 підлягають врахуванню у розглядуваній справі відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 753/7014/20 вказував, що "оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), тому строк звернення до суду з позовом вона не пропустила у зв`язку з його продовженням на строк дії такого карантину".
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 569/2319/21 викладено висновок, що "звернувшись до суду з позовом 29 січня 2021 року - під час дії карантину, який з 12 березня 2020 року був встановлений на усій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), позивач і не могла пропустити вказаний строк, оскільки він був продовжений на строк дії карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Отже, як на час звільнення ОСОБА_1 з роботи, так і на час її звернення до суду з позовом в Україні діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину.