ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 214/1423/15-ц
провадження № 61-4494св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (відповідач за зустрічним позовом),
відповідач - ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом),
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 9 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Гринь Н. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року, прийняту колегією у складі суддів:
Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту
змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказував, що 8 лютого 2007 року Закритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ЗАТ) "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний
договір № KRHGGK00150643, за умовами якого банк надав останньому кредит у сумі 20 000 доларів США терміном до 5 лютого 2027 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки та порядку, погодженому сторонами, шляхом внесення щомісячних платежів.
Позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував, тому
на 27 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 41 522,38 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 28 051,66 доларів США,
2 416,55 доларів США заборгованості за процентами, 388,03 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом та 10 666,14 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту.
За таких обставин АТ "КБ "ПриватБанк" просило стягнути зі ОСОБА_1 на його користь вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені банком судові витрати.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до
АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що оспорюваний кредитний договір складений на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів - фізичних осіб. Умовами договору передбачено надання кредиту позичальнику в іноземній валюті - доларах США шляхом видачі через касу банку або шляхом перерахування на рахунок.
На думку позивача за зустрічним позовом, надання банком кредиту в іноземній валюті суперечило статті 99 Конституції України, статті 524 ЦК України та статті 35 Закону
України "Про Національний банк України", оскільки імперативними приписами вказаних норм визначено, що грошовою одиницею в Україні є гривня, яка є єдиним законним засобом платежу. Оскільки надання банком позичальникові кредиту у вигляді кредитної лінії та проведення останнім дій відносно виконання своїх зобов`язань в іноземній валюті за своєю природою є валютною операцією, отже вона повинна проводитись в Україні на підставі відповідної ліцензії Національного банку України (далі - НБУ). Керуючись положеннями Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Вважає, що банк не мав права використовувати іноземну валюту для розрахунків за кредитним договором з ним.
Крім того, на момент укладення кредитного договору курс долара США у відношенні до національної валюти - гривні України становив 5,05 грн за 1 долар США, в той час як на момент пред`явлення позову він зріс до 25,94 грн за 1 долар США. Зазначені обставини вказують на істотну зміну становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, оскільки сума боргу значно зросла, що призвело до погіршення фінансового становища позичальника.
Позивач за зустрічним позовом вважав, що банк включив до кредитного договору несправедливі умови (надання кредиту в доларах США та погашення кредиту і процентів за користування ним в цій же валюті), що вказує на покладення на позичальника всіх ризиків знецінення національної валюти України. Вказані умови суперечать принципу добросовісності та є наслідком створення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
Також зазначав, що у спірних правовідносинах змінився кредитор
із ЗАТ КБ "ПриватБанк" на ПАТ КБ "ПриватБанк", про що його як позичальника не банк не повідомив; посилаючись на частину другу статті 547 ЦК України позивач за зустрічним позовом вважає, що він має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За таких обставин просив визнати недійсним укладений ним із ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір № KRHGGK00150643 від 8 лютого 2007 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської
області від 9 серпня 2019 року первісний позов задоволено частково. Стягнено зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 8 лютого 2007 року № KRHGGK00150643, що виникла на 27 січня
2015 року в загальному розмірі 30 468,21 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 28 051,66 доларів США, 2 416,55 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом та 169 484,96 грн пені.
Відмовлено у задоволенні первісного позову в іншій частині та у задоволені зустрічного позову.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд зазначив про безпідставність його вимог.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року змінено в частині вирішення первісного позову про стягнення пені та зменшено її розмір зі 169 484,96 грн до 11 157,44 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та відмови у зустрічному позові через недоведеність позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову про стягнення пені, суд апеляційної інстанції застосував спеціальну позову давність і зазначив, що пеня підлягає стягненню за останній рік, який передував зверненню з цим позовом, тобто за період з 26 лютого 2014 року до 27 січня 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 20 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції норм висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2018 року
у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), щодо обов`язку доведення позивачем обставин надання кредиту в розмірі та на умовах, встановлених договором.
Заявник вказує про те, що постанова апеляційного суду в частині стягнення пені суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 6 березня
2019 року у справі № 916/4692/15, щодо нарахування та стягнення пені за прострочення сплати процентів та загальної заборгованості за кредитною лінією, наданої в іноземній валюті. При цьому заявник посилається на положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".
Крім того, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що вказує про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17
(провадження № 61-48215св18).
Позиція інших учасників справи
У червні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилалось на безпідставність доводів касаційної скарги та відповідність висновків судів про задоволення первісного позову нормам матеріального і процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування
висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18) та від 6 березня 2019 року у справі № 916/4692/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 лютого 2007 року ЗАТ
КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний
договір № KRHGGK00150643, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк
з 8 лютого 2007 року до 5 лютого 2027 року включно у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 20 000 доларів США на придбання нерухомості житлового призначення, а також 4 017,00 доларів США на сплату страхових платежів.
2 липня 2012 року АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору від 8 лютого 2007 року № KRHGGK00150643, за умовами якої проведено реструктуризацію заборгованості позичальника, а саме зменшено суму заборгованості на 10 217,19 грн, яку віднесено до пені. Крім того, на позичальника покладено додаткову відповідальність за порушення виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених графіком погашення кредиту (додатку № 1 до додаткової угоди), понад 31 день шляхом сплати позичальником банку штрафу
в розмірі 10 217,19 грн.
З наданого банком розрахунку суди встановили, що на 27 січня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 становить 41 522,38 доларів США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28 051,66 доларів США, 2 416,55 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, 388,03 доларів США заборгованості за комісією за користування кредитом, 10 666,14 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.