ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/512/22
адміністративне провадження № К/990/13532/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 (суддя - Окис Т.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 (колегія суддів у складі головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.)
у справі №240/512/22
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, Центр), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не здійсненні призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідок МСЕК від 26.12.2019 серії 12ААБ №549773, від 17.03.2021 серії 12ААВ №428190 у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2021);
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 104700,00 грн недоплаченої одноразової грошової допомоги, належної позивачу у зв`язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК від 26.12.2019 серії 12ААБ №549773, від 17.03.2021 серії 12ААБ №428190, у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2021).
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023, у задоволенні позову відмовив.
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 26.12.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
5. У зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019 рік), у сумі 480250,00 грн.
6. З 17.03.2021 Житомирською медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлену ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
7. За результатами розгляду звернення позивача рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у протоколі від 27.05.2021 №79, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, в сумі 96050,00 грн. Виплата зазначеної суми проведена 15.09.2021.
8. У листопаді 2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок одноразової грошової допомоги та доплатити 104700,00 грн, оскільки під час її розрахунку використано неправильний розмір прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, а саме замість 2021 року визначено 2019 рік.
9. Листом від 26.11.2021 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку.
10. Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
11. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не здійснення призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності на підставі відповідних довідок МСЕК у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності (2021) є протиправною, що стало підставою звернення до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з правомірності обрахунку Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі різниці між 300 та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а саме у 2019 році, а тому рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині визначення розміру призначеної позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків, сформульованих Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №240/10153/19, в якій зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає саме в момент встановлення інвалідності, а право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виникає в момент встановлення вищої групи інвалідності.
15. Скаржник доводить неврахування судами, що право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день потворного огляду.
16. Скаржник вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування відповідачем під час здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги під час повторного встановлення інвалідності, розмір прожиткового мінімуму, визначений на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена група інвалідності (2019) з тих підстав, що Законом №2011-XII визначено, що розмір одноразової грошової допомоги, в тому числі при повторному встановленні інвалідності, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який визначений на 1 січня календарного року, в якому встановлена група інвалідності, на підставі якої виникає право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги і вважає, що підлягає застосуванню прожитковий мінімум, визначений на 1 січня 2021 року.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
18. Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
19. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2011-XII).
20. Ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин положень пункту б) частини першої статті 16-2, пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності.
21. Так, частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.