ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 826/24427/15
адміністративне провадження № К/9901/31341/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016 (Суддя Іщук І.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (Судді: Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.)
у справі № 826/24427/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софі"
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Софі" (далі - позивач, ТОВ "Компанія Софі") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1, скаржник, податковий/контролюючий орган), Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач 2) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 30.06.2015 № 0002152201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 118856,25 грн; № 0002162201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 103180 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач наполягав на правомірному формуванні витрат виробництва та податкового кредиту, стверджуючи також про те, що перевірку було проведено без наявності передбачених підстав та під час дії мораторію, а позивачем не було отримано рішення про результати розгляду скарги.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 0002152201 та № 0002162201 Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановив, що розгляд поданої позивачем скарги було продовжено по 10.09.2015 згідно з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 20.07.2015 № 11004/10/26-15-10-05-35, яке разом з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2015 № 12003/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, направлялось на адресу, зазначену позивачем у скарзі, однак повернулось з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання". Також, відповідно до Положення "Про Державну фіскальну службу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 та згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 20.08.2014 № 54 Головне управління ДФС у м. Києві є територіальним органом ДФС, що надає повноваження здійснювати перевірку.
Крім того, задовольняючи заявлені позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем надано належні документи на підтвердження реальності операцій щодо придбання матеріалів для поліграфії у контрагента ТОВ "КолорДрукПостач", а також докази отримання, транспортування та зберігання товару, його використання у господарській діяльності. Натомість контролюючим органом не спростовано фактичної передачі продукції позивачу, як і не наведено жодних посилань на відсутність товару з огляду на пояснення посадових осіб або відомості щодо кримінальних проваджень, а актом перевірки підтверджується декларування продажу та придбання продукції контрагентом позивача. У своїх висновках суди обох інстанцій спиралась на правову позицію Вищого адміністративного суду України, яка зводиться до того, що при дослідженні реальності господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередніх учасників операцій, а відносини постачальників попередніх ланцюгів не мають вирішального впливу на оцінку реальності господарської операції між останнім учасником у ланцюгу постачань та його контрагентом.
Суд апеляційної інстанції врахував також і відсутність, зауважень з боку контролюючого органу щодо оформлення первинних документів, які опосередковують спірні операції, зокрема відсутність жодних застережень і щодо оформлення податкових накладних.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник наводить доводи, аналогічні викладеним у судах першої та апеляційної інстанцій, наполягаючи на тому, що у результаті проведеної перевірки позивача було встановлено завищення витрат, на формування яких мало вплив придбання хімічних продуктів для поліграфічної промисловості у контрагента ТОВ "КолорДрукПостач". Разом з тим, від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Львова, на обліку у якій перебуває контрагент, надійшов акт від 28.02.2014 № 75/54/13-07-22-01-10/36501186, згідно з яким не підтверджено реальність здійснення поставок у взаємовідносинах з ПП "Еко-АРТ-Груп" за серпень 2013 року, ТОВ "Гуд Фуд Компані" за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, ТОВ "Альтера трейд" за листопад 2013 року. На підставі результатів проведеного аналізу даних АІС "Податковий блок", "Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Колор Друк Постач" відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції щодо продажу ТМЦ (робіт, послуг) з ТОВ "Компанія Софі" за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, які фактично не відбувались, без реального здійснення господарських операцій у зв`язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємств та видані покупцям є недостовірними. Також зазначає про те, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Компанія Софі" у 2013-2014 роках не відносила до складу показників у 05.1 СВ "Витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" суму у розмірі 21019,2 грн по взаємовідносинам з ТОВ "КолорДрукПостач".
Також скаржник зазначає про те, що ТОВ "Компанія Софі" було включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами: ПП "Промбуд", ТОВ "Готельний комплекс "Братислава", ПАТ Фірма "Крон-Інвест", ТОВ "Фастекс Логістик", ТОВ "Еліт Сервіс", ТОВ "Балтік Біо трейд", ПАТ "Галчак", ТОВ "Авіста-Логістик", ТОВ "Центр 1000 доріг" суми податку на додану вартість, які виявились не підтвердженими зазначеними контрагентами, тобто не були віднесені до складу податкового зобов`язання вищезазначених контрагентів.
Окрім того, податковий орган наполягає й на тому, що у ході перевірки було встановлено й завищення податкового кредиту за операціями позивача з ТОВ "Колор Друк Постач", посилаючись у своїх доводах на обставини спірних операцій й умови укладеного з цим контрагентом договору від 09.11.2009 № 09-11/2009 на поставку матеріалів для поліграфії. Наводячи норми Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податковий орган вважає, що податкові накладні не можуть бути достатньою підставою для формування ТОВ "Компанія Софі" податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Колор ДрукПостач", а також враховуючи те, що ТОВ "Компанія Софі" фактично не отримувало від контрагентів послуг та товару, які б, відповідно, могли використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ "Компанія Софі".
Заперечення на касаційну скаргу від ТОВ "Компанія Софі" до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) згідно з Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія Софі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014.
За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 23.06.2015 № 3537/26-52-22-01/36346548, згідно з яким встановлено порушення:
- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 82544 грн;
- пунктів 198.6, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95085 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом 30.06.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002152201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 118856,25 грн та № 0002162201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 103180 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України (тут і надалі в редакції на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які в свою чергу, згідно з підпунктом 138.1.1. включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Як визначено у пункті 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат ті витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.