ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 755/4894/22
провадження № 51-6608 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілої ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100040000488 від 17 лютого 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 126-1 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн, а також процесуальні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_6 було визнано винним у тому, що він як особа, яка раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за домашнє насильство за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), на ґрунті конфліктних сімейних відносин, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою спільно проживає в одному помешканні та пов`язаний спільним побутом, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності потерпілої.
Так, ОСОБА_6 систематично словесно ображав, погрожував ОСОБА_9, висловлювався на її адресу нецензурними словами, принижував та залякував її, тим самим викликав у потерпілої погіршення психоемоційного стану, що призвело до вразливості, невпевненості в собі та розгубленості.
Зокрема, 05 червня, 12 вересня та 12 грудня 2021 року ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9, за що його було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього 09 лютого 2022 року ОСОБА_6, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1, маючи прямий умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства, на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин щодо ОСОБА_9, з якою спільно проживав в одному помешканні та пов`язаний спільним побутом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поводився агресивно, висловлювався на адресу ОСОБА_9 нецензурною лайкою, принижуючи її. Вказані дії відбувались у присутності спільної дитини ОСОБА_6 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що:
- суд першої інстанції допитав потерпілу за допомогою системи "вайбер", чим фактично не забезпечив її участь у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК);
- суд апеляційної інстанції провів судовий розгляд за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, чим допустив порушення п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК, при цьому, на підтвердження наведеного, захисник вказує, що потерпілу не зазначено як учасника апеляційного розгляду, а в описовій частині судового рішення не вказано про її належне повідомлення;
- ставить під сумнів доведеність факту домашнього насильства 09 лютого 2022 року, зазначаючи, що такі обставини не підтверджуються жодним доказом (засуджений стверджував, що після 12 грудня 2021 року потерпіла разом з ним не проживала, але періодично приходила до спільної квартири, можливо в лютому 2022 року й була сварка з потерпілою, однак не було домашнього насильства; сама потерпіла не могла пояснити чому за епізодом від 09 лютого 2023 року не викликала поліцію; свідки сторони обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не змогли нічого пояснити про подію домашнього насильства 09 лютого 2022 року);
- звертає увагу, що зазначене кримінальне провадження було розпочате та розслідувалося за фактом події, яка мала місце 12 грудня 2021 року;
- вважає, що ОСОБА_6 поніс адміністративне покарання за три інкриміновані епізоди домашнього насильства щодо потерпілої, останній з яких мав місце 12 грудня 2021 року, а факт домашнього насильства 09 лютого 2022 року не встановлений належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, на думку сторони захисту, всупереч ст. 61 Конституції України ОСОБА_6 намагаються двічі притягнути до відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення, вказавши про те, що факт домашнього насильства 09 лютого 2022 року мав місце. Водночас захисник вважає, що в разі допиту потерпілої суд апеляційної інстанції міг дійти інших висновків.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілої ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
У поданій касаційній скарзі сторона захисту вважає, що оскільки засуджений був притягнутий до адміністративної відповідальності за три епізоди домашнього насильства, які мали місце 05 червня, 12 вересня та 12 грудня 2021 року, а епізод від 09 лютого 2024 року не підтверджено поза розумним сумнівом, то дії ОСОБА_6 не можна кваліфікувати за ст. 126-1 КК, оскільки має місце подвійне притягнення його до відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу, що домашнє насильство є системою взаємопов`язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій (не менше трьох) і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Доведення факту систематичності актів домашнього насильства може здійснюватися різними засобами. В тому числі до комплексу таких систематичних дій можуть входити й один чи кілька епізодів такого насильства, за які особа була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Водночас поряд із такими епізодами домашнього насильства має існувати один чи декілька епізодів насильства, за які особа не притягувалася до адміністративної відповідальності.
Суд не вважає, що врахування епізодів домашнього насильства, за які особу було притягнуто до адміністративної відповідальності поряд із іншим (іншими) епізодами домашнього насильства є порушенням принципу nonbis inidem. Доведення ознаки систематичності у складі домашнього насильства полягає у констатації того, що відповідні дії становлять систему, тобто є послідовними та повторюваними. Якщо мали місце факти притягнення особи за вчинення домашнього насильства до адміністративної відповідальності, однак вона знову вчинює акт домашнього насильства і кількість окремих фактів домашнього насильства сукупно вчинено щонайменше тричі, то є підстави для кримінально правової оцінки таких дій за ст. 126-1 КК.
Сторона захисту не ставить під сумнів наявності трьох епізодів насильства, які мали місце 05 червня, 12 вересня та 12 грудня 2021 рокуі за які засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності. Водночас захист вважає недоведеним останній епізод домашнього насильства, який мав місце 09 лютого 2022 року.
Колегія суддів не погоджується із вказаним аргументом і вважає, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.
Щодо останнього епізоду домашнього насильства, яке мало місце 09 лютого 2022 року, то суди врахували показання потерпілої ОСОБА_9, яка стверджувала, що це був не перший акт домашнього насильства. За її показаннями того дня ОСОБА_6 був напідпитку, виганяв з квартири. Із заявою про вчинення кримінального правопорушення вона звернулась до поліції через систематичність домашнього насильства та побоювання його. Перестала проживати з ОСОБА_6 з 27 березня 2022 року. Поки вони ще проживали разом, вона іноді йшла до друзів, коли вже не могла терпіти.