П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 457/169/21
провадження № 51-2758км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020140000000535 від 07 липня 2020 року, № 12021140000000076 від 21 січня 2021 року та № 12021140000000156 від 24 лютого 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Стебника Львівської області, зареєстрованої в цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1, жительки АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Трускавецький міський суд Львівської області своїм вироком від 29 липня 2021 року засудив ОСОБА_8 : за ч. 2 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 1 рік; ч. 4 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 2 роки; ч. 5 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч. 3 ст. 362 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
2. Постановлено стягнути зі ОСОБА_8 1 365 760,90 грн на користь Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради (код ЄДРПОУ 25249663) у рахунок відшкодування майнової шкоди.
3. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
4. Суд визнав ОСОБА_8 винуватою у незаконному заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, у великих та особливо великих розмірах, а також у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах) та автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має доступ до такої інформації, повторно, що заподіяло значної шкоди.
5. Так, у період із 17 січня по 22 грудня 2017 року ОСОБА_8, яка тимчасово виконувала обов`язки начальника відділу бухгалтерського обліку Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради (далі - Управління), перебуваючи у службовому кабінеті, що на вул. Бориславській, 1 у м. Трускавці Львівської області, шляхом зловживання службовим становищем за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ "ПриватБанк" - "Приват24" та, використовуючи відповідні програмні засоби, систематично несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління, до яких вносила завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ "ПриватБанк" в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 129 804,61 грн, що у відповідності до примітки до ст. 361 КК в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.
6. Таким чином ОСОБА_8 скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.
7. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8, обіймаючи посаду начальника відділу бухгалтерського обліку Управління, у період з 19 січня по 22 грудня 2018 року, перебуваючи в службовому кабінеті, за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ "ПриватБанк" - "Приват24" та, використовуючи відповідні програмні засоби, несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління і вносила до них завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ "ПриватБанк" в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 282 179,74 грн, що є великим розміром та відповідно до примітки до ст. 361 КК у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.
8. Таким чином вона скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.
9. Надалі ОСОБА_8 у період із 16 січня по 23 грудня 2019 року, перебуваючи в службовому кабінеті, за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ "ПриватБанк" - "Приват24" та, використовуючи відповідні програмні засоби, систематично несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління і вносила до них завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ "ПриватБанк" в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 673 048,63 грн, що є особливо великим розміром та згідно з приміткою до ст. 361 КК у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.
10. Так вона скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.
11. Крім того, ОСОБА_8 у період з 20 січня по 29 травня 2020 року, перебуваючи в службовому кабінеті, за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ "ПриватБанк" - "Приват24" та, використовуючи відповідні програмні засоби, систематично несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління та вносила до них завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ "ПриватБанк" в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 289 427,92 грн, що є великим розміром та відповідно до примітки до ст. 361 КК у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.
12. Таким чином ОСОБА_8 скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.
13. Не погоджуючись із вироком, засуджена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи установлених місцевим судом фактичних обставин справи та правильності кваліфікації її злочинних дій, указувала на призначення судом надмірно суворого покарання, у зв`язку з чим просила апеляційний суд змінити вирок, застосувавши до неї правила ст. 69 КК та звільнивши її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.
14. Львівський апеляційний суд ухвалою від 09 червня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - без задоволення.
15. Захисник засудженої - адвокат ОСОБА_6 оскаржив це рішення апеляційного суду в касаційному порядку. У касаційній скарзі він просив скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначав, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Указував, що місцевий суд усупереч ч. 3 ст. 374Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів у мотивувальній частині вироку доказів, на яких ґрунтуються його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 . А отже, відповідно до вимог ст. 370 КПК рішення суду першої інстанції не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім того, скаржник зауважував, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо підзахисної в апеляційному порядку, порушив її право на захист, оскільки здійснив судовий розгляд за відсутності як самої обвинуваченої, так і її адвоката.
16. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 24 листопада 2022 року частково задовольнила касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6, скасувала ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а саме через те, що адвокат, який представляв інтереси ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, не мав відповідних повноважень, і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
17. Перед початком апеляційного розгляду засуджена ОСОБА_8 подала клопотання, в яких просила апеляційний суд у порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідити всі докази, зібрані в кримінальному провадженні, вийти за межі її апеляційних вимог, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким виправдати її за частинами 2, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення вини у вчиненні кримінальних правопорушень і вичерпанням можливості їх отримати.
18. За результатами нового розгляду Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 травня 2023 року вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 липня 2021 року залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі зі змінами до неї, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, оскільки суд усупереч вимогам статей 370 і 374 КПК ухвалив його на підставі необ`єктивно з`ясованих даних. Зауважує, що викладені у вироку обставини не були підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Стверджує, що після оголошення прокурором обвинувального акта суд з`ясував, чи визнає свою вину обвинувачена, чи правильно викладені прокурором фактичні обставини, і розглянув справу у спрощеному порядку за правилами ч. 3 ст. 349 КПК. Водночас заявник указує, що суд не переконався в добровільності позиції ОСОБА_8 і не роз`яснив їй та іншим учасникам судового розгляду вимог ст. 349 КПК і наслідків розгляду кримінального провадження за цією процедурою. А, отже, слід вважати, що розгляд справи судом першої інстанції відбувався у звичайному порядку, тому і клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів ґуртувалося на вимогах закону. Відтак вважає, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог КПК, залишивши без уваги вказане клопотання і не відреагувавши на доводи сторони захисту щодо незаконності судового розгляду справи судом першої інстанції. При цьому захисник указує, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення. Крім того, як зауважує захисник, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 376 КПК не проголосив повного тексту свого рішення, і в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання, а також технічний носій інформації судового засідання, на якому зафіксовано оголошення повного тексту ухвали.