ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 759/8531/21
провадження № 51-5528 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021100080000977 від 30 березня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Билбасівки Слов`янського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За встановлених у вироку обставин ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, а також у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та поєднаному з проникненням в інше приміщення.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 :
- 30 березня 2021 року приблизно о 03:20, знаходячись неподалік будинку АДРЕСА_2, побачив торговий кіоск з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2". Після чого ОСОБА_7 таємно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, тобто діючи з прямим умислом, взяв до рук камінь, який знаходився неподалік, та кинув його в скло вищевказаного кіоску. Відразу після цього обвинувачений, пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, з метою особистого збагачення, проник до даного торгового кіоску, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_9, а саме: кавові зерна "Gemini Espresso Bar", у кількості дві упаковки, загальною вартістю 678 грн, чим спричинив потерпілому майнової шкоди у зазначеному розмірі;
- 30 березня 2021 року приблизно о 03:30, перебуваючи неподалік тютюнового кіоску, який розташований по АДРЕСА_2, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, тобто діючи з прямим умислом, взяв до рук камінь, який знаходився неподалік та кинув його в скло вищевказаного кіоску. Відразу після цього обвинувачений, пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, з метою особистого збагачення, проник до даного тютюнового кіоску, звідки таємно, повторно, викрав чуже майно, яке належить ТОВ "Градус-Т", на загальну суму 667 грн, чим спричинив вказаному підприємству майнової шкоди у зазначеному розмірі. Разом з тим ОСОБА_7 після заволодіння чужим майном невдовзі був затриманий працівниками охорони "Ванбест".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 було задоволено. Вирок суду першої інстанції змінено, виключено із обвинувачення епізод вчинення ОСОБА_7 крадіжки чужого майна 30 березня 2021 року, а саме кавових зерен "Gemini Espresso Bar" у кількості двох упаковок та закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім того, постановлено засудити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України по епізоду таємного викрадення чужого майна від 30.03.2021 року, а саме цигарок, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання із випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
В іншій частині вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому прокурор не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо визнання доказів, отриманих на підтвердження вини ОСОБА_7 у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_9 (крадіжка двох пачок кави), недопустимими.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення:
- свої висновки щодо можливої фальсифікації матеріалів досудового розслідування зі сторони слідчого та недопустимість наявних в матеріалах провадження доказів, з огляду на положення ст. 87 КПК України, не мотивував;
- не вказав внаслідок яких істотних порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, було здобуто наявні в матеріалах справи докази;
- не врахував того, що жодних порушень вимог КПК України в ході збирання доказів органом досудового розслідування допущено не було.
Крім того, прокурор зазначає, що:
- зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається вина ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки однієї пачки кави синього кольору. При цьому прокурор зауважує, що вказану пачку кави було вилучено слідчим відповідно до норм КПК України та не допущено порушень, які з огляду на положення ст. 87 КПК України, свідчили б про недопустимість такого доказу;
- суд апеляційної інстанції, визнаючи докази, що стосуються вилучення другої пачки кави, недопустимими, своє рішення, з огляду на положення ст. 87 КПК України, не мотивував. Водночас прокурор, посилаючись на ст. 85 КПК України, вказує, що суд у такому випадку мав визнати такі докази неналежними. Оскільки вони не підтверджують факт викрадення обвинуваченим другої пачки кави червоного кольору.
Отже прокурор ОСОБА_8, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, стверджує, що матеріали справи не містять даних, які б дозволили суду дійти висновку про те, що докази у кримінальному провадженні за епізодом стосовно потерпілого ОСОБА_9 є недопустимими.
Таким чином, прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належним чином не обґрунтовано висновки прийнятого рішення.
Також у своїй касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, вказує, що суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення в цій частині:
- не врахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким;
- не навів переконливих доводів щодо достатності призначеного покарання для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, з огляду на те, що останній раніше неодноразово засуджувався за вчинення злочинів до реального покарання, проте не виправився та продовжив вчиняти нові кримінальні правопорушення.
За таких обставин прокурор вважає, що призначене ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнення останнього від відбування такого покарання з випробуванням є м`яким та явно недостатнім.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора ОСОБА_8 про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається з вироку, ОСОБА_7 судом першої інстанції було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_9 (кавові зерна "Gemini Espresso Bar", у кількості дві упаковки, загальною вартістю 678 грн), поєднаного з проникненням до приміщення та у таємному викраденні майна, яке належить ТОВ "Градус-Т" (цигарки різних марок на загальну суму 667 грн), вчинене повторно та поєднане з проникненням до приміщення.
При цьому таких висновків місцевий суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме показань:
- обвинуваченого ОСОБА_7, який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнав частково та пояснив, що він не причетний до крадіжки кави з кіоску. При цьому зазначав, що, коли він знаходився біля "Академістечка", то зайшов за кіоски у сквер, де спіткнувся об колбу з монетами. Він присвітив телефоном і побачив на землі синю пачку кави, стік кави та колбу з монетами, які підняв. Також за кіосками він побачив чоловіка, у якого запитав, де є магазин, і чоловік йому показав. Він зайшов у магазин і запитав у продавців чи можуть вони поміняти йому пачку кави на пиво, вони відмовили, але сказали, що недалеко є кіоск, де можна запитати. Він пішов до кіоску і там обміняв пачку кави на пляшку пива об`ємом 1,25 л. Із чоловіком на ім`я " ОСОБА_10" розпили пляшку пива. Після чого він пішов до зупинки, де побачив два каменя. Він взяв один камінь та кинув у бік кіоску і розбив скло. Підійшов до кіоску і побачив, що з вітрини випали сім пачок цигарок, він їх підняв і взяв з вітрини ще дві пачки. Інші пачки сигарет, які йому інкримінуються, він не брав. Після цього його затримала служба охорони. У тому, що він розбив кіоск з тютюновими виробами і взяв цигарки, розкаюється. Про те, що кіоск з кавою розбитий він побачив, коли його вели до автомобіля. Даний кіоск був розбитий з протилежної сторони внизу;