ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 750/7841/22
провадження № 51-5477 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022270340004266 від 27 серпня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, востаннє 04 січня 2023 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 28 квітня 2023 року визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2023 року ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 25 серпня 2022 року близько 17:00 ОСОБА_7, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, у ході сварки, що виникла з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_8 не менше 10 ударів кулаками, ногами, пластиковою пляшкою, віником у ділянку голови, та не менше 5 ударів кулаками і ногами в ділянку тулуба, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
27 серпня 2022 року о 05:15 у нейрохірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" через набряк головного мозку, що у свою чергу виник у результаті черепно-мозкової травми, настала смерть потерпілого.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· досудове розслідування проведено формально, у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України;
· місцевий суд, визнаючи його винуватим, послався на показання, які були надані під тиском правоохоронців;
· свідок ОСОБА_9 надав суду показання, які є неправдивими;
· ОСОБА_8 повідомляв працівникам поліції та швидкої допомоги, що він отримав тілесні ушкодження під час падіння;
· суди не ініціювали питання про відповідальність працівників швидкої допомоги, які повинні були одразу госпіталізувати потерпілого, що врятувало б йому життя;
· суди обґрунтували свої рішення доказами, яких безпосередньо не досліджували, однак визнали його винуватим лише на підставі того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Водночас не врахували дані про його особу, зокрема, того, що він є особою похилого віку та здійснює догляд за своєю хворою матірʼю.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечувала та просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України, та призначив йому відповідне покарання.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам його апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого про те, щодосудове розслідування проведено формально і в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а також, що свідок ОСОБА_9 надав неправдиві показання
Так, у постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально наведені у вироку та відповідають фактичним обставинам справи, безпосередньо досліджених у ході судового розгляду й оцінених судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, зміст показань яких детально викладений у вироку.