ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 486/12/22
провадження № 61-15906св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 липня 2023 року у складі судді Волкової О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 червня 1998 року вона працює у Відокремленому підрозділі "Південноукраїнська атомна електростанція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на посаді реквізитора 5 розряду Палацу культури "Енергетик".
Зазначала, що у листопаді 2021 року відповідач порушував її конституційні права, оскільки неодноразово вимагав медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2
10 грудня 2021 року вона отримала наказ від 09 грудня 2021 року № 1580-к, яким її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби.
Позивач зазначала, що ані в її трудовому контракті, ані в її посадовій інструкції, ані в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає і не передбачено відсторонення з підстав відсутності вищезазначеного щеплення, а тому вважає даний наказ незаконним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" № 1580-к від 09 грудня 2021 року про відсторонення її від роботи та поновити допуск її до роботи на посаді реквізитора 5 розряду Палацу культури "Енергетик";
- стягнути на її користь з ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу - з дня відсторонення і по день фактичного допуску до робочого місця;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електростанція" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 09 грудня 2021 року № 1580-к в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1
Стягнуто з Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електростанція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 32 189,94 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, щопід час розгляду справи суд не встановив жодного факту, який підтвердив би нагальність потреби відсторонення позивачки від роботи.
Відповідач не оцінив індивідуальне виконання позивачкою її трудових обов`язків; не врахував контактів позивачки з іншими людьми під час виконання роботи. Відсторонення від роботи ОСОБА_1, позбавлення її заробітної плати не є пропорційними меті охороні здоров`я населення та здоров`я самої позивачки. При цьому при відстороненні позивачки від роботи відповідачем не враховано оцінку загрози, яку потенційно може нести на роботі невакцинована працівниця.
Районний суд вважав, що позбавлення позивачки права на працю та заробітку на життя працею є несправедливим та є непропорційним тягарем обмеження гарантованих пунктом 1 статті 8 Конвенції права на приватне життя.
У зв`язку з тим, що оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, районний суд вважав обґрунтованою вимогу про виплату заробітку за час відсторонення із 10 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року у розмірі 32 189,94 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" - залишено без задоволення.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 липня 2023 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним. Надаючи правову оцінку наказу про відсторонення позивача, суд першої інстанції обґрунтовано врахувавши посадову інструкцію посади, яку займала позивач, дійшов правильного висновку про його неправомірність і незаконність відсторонення позивача від займаної посади, оскільки дії роботодавця в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи. З огляду на це суд першої інстанції правильно задовольнив позов у цій частині.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, тому районний суд обґрунтовано, з урахуванням статті 235 КЗпП України, стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДП "НАЕК "Енергоатом", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 липня 2023 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" мотивована тим, що процедура відсторонення позивача від роботи порушена не була, оскільки дії роботодавця узгоджувалися з положеннями пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби "SARS-CoV-2".
ОСОБА_1 є працівником підприємства, внесеного до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням і, будучи обізнаною про необхідність такого щеплення не вакцинувалася та не надала медичного документу про наявність у неї абсолютних протипоказань до проведення профілактичного щеплення.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ДП "НАЕК "Енергоатом" вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Зазначає, що відповідач не надав жодного факту, який підтверджував би нагальність потреби у відстороненні її від роботи. Процедура відсторонення, що була застосована відповідачем, не відповідала вимогам закону.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 працює у ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" та з 01 травня 2021 року обіймає посаду реквізитора 5 розряду Управління соціальних об`єктів Палацу культури "Енергетик" (том 1, а. с. 25-26).
Відповідно до повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2393 від 01 листопада 2021 року "Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" розширений перелік професій для яких щеплення проти СОVID-19 є обов`язковим. Працівники ДП "НАЕК "Енергоатом" включені до цього переліку. Наказ Міністерства охорони здоров`я України набирає чинності через один місяць, з дня його офіційного опублікування (з 09 грудня 2021 року). Також зазначено, що у разі відсутності документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації, ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 до усунення причин, що зумовили відсторонення (том 1, а. с.17).
Наказом № 1580-к від 09 грудня 2021 року "Про відсторонення від роботи" відсторонено від роботи (виконання робіт) без збереження заробітної плати з 10 грудня 2021 року працівників, зокрема ОСОБА_1, які відмовились або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 на період дії карантину або на строк до усунення причин відсторонення: надання безпосередньому керівнику інформації про проходження профілактичного щеплення проти COVID-19 або про протипоказання до вакцинації проти COVID-19, з додаванням підтверджуючих документів.
В наказі зазначено, що він виданий на виконання вимог пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", враховуючи наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 "Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", статті 46 КЗпП України, наказу ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 03 грудня 2021 року №1652 "Про інформування щодо профілактичного щеплення проти COVID-19".
Підставою наказу вказано: службова записка начальника Управління соціальних об`єктів від 09 грудня 2021 року № 2400/828 з додаванням списку працівників, повідомлення, протокол засідання штабу від 09 грудня 2021 року № ПТ.0.0040ц.0060 (том 1, а. с. 72).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Розглядаючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи не виправдовує суспільний інтерес, пов`язаний із забезпеченням безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, отже, її відсторонення від роботи було неправомірним.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (Рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.