ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 591/5394/21
провадження № 61-14705св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2023 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 16 січня 2007 року по 07 серпня
2020 року включно.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2006 року розірвано. В шлюбі народилась донька ОСОБА_3 .
3. З 2007 року сторони продовжили проживати разом як сім`я в будинку батьків позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 .
4. Посилаючись на те, що в період з 16 січня 2007 року по 07 серпня 2020 року сторони проживали разом, мали спільний бюджет, спільно вели господарство, разом відпочивали та проводили дозвілля, на святах в колі друзів та знайомих позиціонували себе як сім`я, ОСОБА_1 просив позов задовольнити. Також зазначав, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для подальшого вирішення питання щодо порядку розпорядження майном, набутим сторонами за час спільного проживання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 14 вересня
2023 року, позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 16 січня 2007 року до 07 серпня 2020 року.
6. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами, а також поясненнями свідків підтверджується, що у період з 16 січня 2007 року по 07 серпня 2020 року між сторонами склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, доведеним є факт спільного проживання сторін у спірний період, зокрема взаємні права і обов`язки сторін по відношенню до дітей, побуту, що притаманно подружжю.
7. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем у сукупності всіх наданих ним доказів, а також виходячи з пояснень свідків, доведено спільне проживання сторін однією сім`єю. Натомість відповідачкою не надано жодного переконливого доказу, який би спростовував проживання з позивачем та дітьми однією сім`єю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду
м. Суми від 12 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 14 вересня 2023 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 11 лютого 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 та справі
№ 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 13 лютого
2020 року у справі № 761/24118/18, від 04 серпня 2021 року у справі
№ 310/6618/17, від 28 липня 2021 року у справі № 583/3251/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив заявлені клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Касаційна скарга мотивована тим, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу, як і факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.
14. Підтримання стосунків між жінкою та чоловіком після розірвання шлюбу не має характеру сімейних відносин. Разом з тим позивачем не надано жодного доказу щодо майна, яке було придбане під час нібито спільного проживання.
15. Судами не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, безпідставно відмовлено в допиті свідків, долученні нею фотокарток, які спростовують аргументи позивача.
16. Також послалася на порушення судом апеляційної інстанції принципу доступу до правосуддя, оскільки 14 вересня 2023 року суд здійснив розгляд справи та прийняв рішення без її участі, незважаючи на її заяву про відкладення розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Також просив закрити касаційне провадження як помилково відкрите, оскільки справа є малозначною.
18. Також у листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_2 на відзив на касаційну скаргу, в якій вона зазначала, що позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, у зв`язку із чим у справі неможливо визначити ціну позову, а тому вона не належить до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 29 серпня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2006 року було розірвано.
20. 29 грудня 2003 року у сторін народилася донька ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 .
21. Як вбачається з доручення на придбання туру № 2008/Р-68 від 28 липня
2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відпочивали разом в АР Крим в період з 17 липня 2008 року по 27 липня 2008 року.
22. Згідно з довідкою вихователя КУ СНВК №16 ОСОБА_1 у період навчання доньки Єсенії постійно приводив дитину до дитячого садочку, відвідував батьківські збори і свята, систематично спілкувався з вихователями та адміністрацією стосовно виховання, навчальних досягнень та успіхів дитини.
23. Відповідно до довідки № 01-22/221 від 14 травня 2021 року зі слів класного керівника учениці ОСОБА_6, її батько ОСОБА_1 спілкувався з класним керівником, брав участь в батьківських зборах, цікавився життям своєї доньки.
24. Згідно з довідкою КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 7
ОСОБА_1 брав активну участь у навчанні та вихованні доньки ОСОБА_3, відвідував усі батьківські збори, брав участь в підготовці та проведенні позашкільних заходів класу та школи, приводив та забирав дитину з закладу.
25. Як вбачається з протоколу допиту свідка від 12 грудня 2016 року
ОСОБА_2 в своїх поясненнях, наданих в межах кримінальної справи, вказувала на те, що за адресою: АДРЕСА_1, проживає разом з чоловіком та двома дітьми.
26. Проте допитана як свідок у суді у цій справі ОСОБА_2 пояснила, що з січня 2006 року не проживала з позивачем однією сім`єю, підтримували гарні стосунки заради дітей, разом зустрічали свята. У 2015 році народилася друга донька від позивача. Інколи залишалася на ночівлю у позивача, біля 2-3 разів на рік. Спільного господарства не вели, спільних покупок не здійснювали.
27. Свідок ОСОБА_7, яка є сусідкою позивача, суду пояснила, що подружжя постійно проживало з батьками позивача до 2020 року, про те, що вони розлучені свідку не було відомо. Свідок часто приходила до них на свята, сторони спільно займалися дітьми, їздили до магазину, забирали старшу дитину з садочку, менша донька постійно була вдома. Бачила як відповідачка чистила сніг та прибирала на подвір`ї.
28. Свідок ОСОБА_8, яка є сусідкою позивача, суду пояснила, що сторони одружилися близько 20 років тому, жили разом до 2020 року, гуляли разом з дітьми, собакою. Кожного ранку позивач дружину з донькою відвозив до школи. Відповідач ніде не працювала, була вдома. Свідок постійно бачила відповідача на подвір`ї, вона прибирала, вішала білизну, сторони разом садили дерева, відмічали свята на подвір`ї, робили ремонт, прибирали, поверталися разом з пакунками з магазину. Дві онуки свідка постійно спілкувалися зі старшою донькою сторін, ходили до неї в гості, тому вона гарно знає подробиці їх життя.
29. Свідок ОСОБА_9, яка є сестрою відповідачки, суду пояснила, що дала ОСОБА_2 гроші на придбання квартири для себе, оскільки на той час не могла квартиру оформити на себе, бо перебувала на квартирній черзі. В 2017 році вказана квартира була переоформлена на свідка. Відповідачка проживала з матір`ю та дітьми. У сторін не було спільного проживання, бюджету, покупок, вони були коханцями, інколи відповідач ночувала у позивача, у них народилася спільна дитина.
30. Свідок ОСОБА_10, який є двоюрідним братом позивача, суду пояснив, що позивач постійно працював, а відповідачка була вдома. Позивач водив дитину в школу, були випадки, коли свідок ночував у батьків і бачив, що позивач водив дитину в дитячий садок. Сторони разом їздили на відпочинок. Вони проживали разом як родина.
31. Свідок ОСОБА_5, яка є донькою сторін, суду пояснила, що приходили до батька на вихідних та на канікулах. Приходила в основному сама, інколи з мамою, залишалися ночувати. З 2010 року по 2019 рік весь час проживала в бабусі на
вул. Курській. Кишенькові кошти їй давала мама, який у батьків був бюджет їй невідомо. На даний час спілкуватися з батьком не бажає. Зазначила, що після народження сестри, позивач проявляв до свідка агресію.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.