ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня2024 року
м. Київ
справа № 638/4869/19
провадження № 61-1999 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олександра Юрійовича - на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року у складі судді Латки І. П. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03 лютого 2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 (продавцями) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Жовнір Я. В. та зареєстрований в реєстрі під № 365. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 18 лютого 2010 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".
Відповідно до нотаріально оформленої заяви ОСОБА_3 від 15 серпня 2015 року, та письмових свідчень його дружини ОСОБА_7, оформлених нотаріально 08 липня 2019 року, грошові кошти в сумі 440 000 грн за квартиру АДРЕСА_1 були отримані в повному обсязі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 безпосередньо від ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_2 ; вказаним особам достеменно відомо, що фактичним покупцем даної квартири є ОСОБА_1, який за власні грошові кошти купує цю квартиру для своїх неповнолітніх дітей.
Стверджував, що саме він є дійсним покупцем спірної квартири, а договір купівлі-продажу від 03 лютого 2010 року є удаваним в частині зазначення покупця.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 03 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я. В., зареєстрований в реєстрі за № 365, в частині покупця - ОСОБА_2 ; визнати ОСОБА_1 покупцем вказаної квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої інстанцій
Рішенням Дзержинського районного м. Харкова від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який надав свою згоду на укладення цього правочину, що свідчить про те, що вказана квартира набувалась у спільну сумісну власність подружжя.
Крім того, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 635/2263/15-ц, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинено право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.
Установивши, що заявлені позивачем вимоги стосуються прав та обов`язків ОСОБА_4 та не можуть бути розглянуті за участю останнього як третьої особи; клопотань чи заяв про залучення ОСОБА_4 до участі у розгляді справи як співвідповідача ОСОБА_1 не заявляв, а суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року заяву ОСОБА_4, від імені якого діє представник Чумак Р. В., про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та судовий збір у розмірі 384, 20 грн, а всього у розмірі 5 384, 20 грн.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спору по суті судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, сплачений ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 384, 20 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову підлягає стягненню на його користь з позивача на підставі частин першої, дванадцятої статті 141 ЦПК України.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із складності справи; обсягу послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи; часу, витраченого адвокатом на надання відповідних послуг, врахував критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_4 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля О. Ю. та представника ОСОБА_4 - адвоката Чумака Р. В. залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль О. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 712/15369/12 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 638/4869/19 із Дзержинського районного м. Харкова.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що належними відповідачами у справі за позовом заінтересованої особи (не сторони договору) про визнання договору недійсним є сторони оспорюваного договору. ОСОБА_4 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 03 лютого 2010 року та, не зважаючи на формальне надання ним згоди на укладення оспорюваного правочину, цей договір не створив для ОСОБА_4 жодних прав та обов`язків, оскільки майно за цим договором набуте не за спільні кошти подружжя Туманових, а за кошти позивача.
Отже, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договірні відносини не виникли, останній не може бути належним співвідповідачем у цій справі.
Вважає, що оскільки ОСОБА_4 є власником спірної квартири на підставі судового рішення у справі № 635/2263/15-ц, до нього може бути заявлено виключно віндикаційний позов про витребування спірного майна в іншому судовому провадженні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Чумак Р. В. подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 лютого 2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 (продавцями) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Жовнір Я. В. та зареєстрований в реєстрі під № 365 (а. с. 5, т. 1).
У пункті 1 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що ОСОБА_3, ОСОБА_6 передають у власність на вигідних для себе умовах, а ОСОБА_2 приймає у власність на умовах купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язується сплатити за неї обговорену суму грошей.
У пункті 7 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що нотаріусом доведено до відома сторін згоду від чоловіка покупця на підписання та посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаної нерухомості.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року у справі № 635/2263/15-ц в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; припинено право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру. В цій часті рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року (а. с. 31-48, т. 1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 травня 2019 року № 165954772 та Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 червня 2021 року № 261253681, державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Шеховцовою М. Є. зареєстровано право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 635/2263/15-ц (а. с. 30, 190-191, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля О. Ю. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.