ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 522/19803/15-ц
провадження № 61-18661св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (боржник)- ОСОБА_1 ;
суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанова Аліна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження
з примусового виконання виконавчого листа від 03 лютого 2016 року
№ 522/19803/15, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з
21 вересня 2015 року по 04 червня 2026 року щомісячно у розмірі 1/3 частини
від заробітку та будь-яких доходів відповідача.
Зазначав, що про заочне рішення суду щодо стягнення з нього аліментів дізнався наприкінці 2021 року, проте протягом 2016-2021 року здійснював систематичні перекази коштів на утримання дитини у загальному розмірі 157 608 грн,
1716,02 доларів США, 416,64 Євро, копії документів було надіслано до органу державної виконавчої служби.
У відповідь на адвокатський запит, виконавчою службою направлено розрахунок заборгованості, який було здійснено на підставі середньої заробітної плати по регіону, з огляду на відсутність інформації про щомісячні доходи боржника, без урахування платежів, що були здійснені ним на користь стягувача, так як
не містять інформації про призначення платежу на аліменти.
З вказаним розрахунком заборгованості не погоджується та вважав його неправомірним, оскільки перекази здійснювались на утримання неповнолітньої дитини, а призначення платежу не зазначалось з огляду на відсутність інформації про ухвалення заочного судового рішення про стягнення з нього аліментів у
2016 році.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанової Аліни, що підлягає у неврахуванні у розрахунку заборгованості по аліментам від 14 квітня 2022 року грошових переказів, здійснених
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на загальну суму 157 608 грн,
1716,02 доларів США, 416,64 Євро, неправомірною; зобов`язати старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліну Степанову провести повторний розрахунок заборгованості боржника по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за виконавчим листом
№ 522/19803/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 21 вересня 2015 року по 04 червня 2026 року, щомісячно у розмірі 1/3 частини від заробітку та будь-яких доходів з урахуванням переказів, здійснених боржником на загальну суму 157 608 грн, 1716,02 доларів США, 416,64 Євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року
у складі судді Шенцевої О. П. у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої службиу м. Києві відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що надана заявником довідка підтверджує перерахування ним коштів
у період з 13 січня 2016 року по 11 жовтня 2021 року з його банківського рахунку на рахунок ОСОБА_2, однак вказані кошти не можуть вважатися такими,
що були сплачені на утримання дитини, оскільки не містять призначення платежу - аліменти.
Короткий зміст постанови суду апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Визнано бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Аліни Степанової, що полягає
у неврахуванні у розрахунку заборгованості по аліментам від 14 квітня 2022 року грошових переказів, здійснених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на загальну суму 157 608,00 грн, 1 716,02 доларів США, 416,64 Євро неправомірною.
Зобов`язано Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві провести повторний розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів
у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 522/19803/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 21 вересня 2015 року до
04 червня 2026 року щомісячно у розмірі 1/3 частини від заробітку та будь-яких доходів з урахуванням переказів, здійснених боржником на загальну суму
157 608,00 грн, 1 716,02 доларів США, 416,64 Євро.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу
ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня
2012 року №512/5, надана боржником довідка банку про здійсненя систематичних переказів коштів є належним доказом відповідно до вимог ЦПК України, яка підтверджує факт сплати аліментів на утримання дитини особисто скаржником ОСОБА_1 на користь стягувача у період з 2016 року по
2021 рік.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року
у справі № 522/19803/15-ц відмовлено (провадження № 61-17451ск23).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, з підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що самого лише факту перерахування коштів боржником на користь стягувача аліментів недостатньо. Важливо, щоб у відповідній квитанції чи фіскальному чеку було вказано, що такі кошти є аліментами. Крім того, з часу звернення до боржника з позовом про стягнення аліментів, останній здійснював їх сплату після ухвалення судового рішення. Про це свідчать суми платежів, які мали не періодичний та
не щомісячний характер. Таким чином, державним виконавцем обґрунтовано
не враховано кошти, які сплачені божником.
Вважає, що платежі не є аліментними, якщо у призначенні платежу не вказано слова "аліменти" та між їх платником та отримувачем є інші відносини із грошовими зобов`язаннями. Вказані платежі були перераховані заявником на її банківський рахунок, оскільки це його боргові зобов`язання, так як отримав від неї кошти у борг для купівлі автомобіля. При цьому посилалась на відповідну судову практику.
Також, апеляційний суд порушив норми процесуального права, щодо неналежного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування оскарженого судового рішення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судом апеляційної інстанції прийнято законну та обґрунтовану постанову. ОСОБА_2 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що між скаржником та заявником існували боргові зобов`язання за договором позики, тощо.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого
2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 21 вересня 2015 року по
04 червня 2026 року щомісячно у розмірі 1/3 частини від заробітку та будь-яких доходів. При цьому, виконавчий лист на виконання вказаного судового рішення був виданий 28 липня 2016 року (а.с.9).
Постановою державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 522/19803/15 (а. с.10).
04 лютого 2022 року представником боржника у виконавчому проваджені було надіслано до відділу заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження копій доказів сплати боржником аліментів на користь стягувача на утримання дитини у період з 2016 року по 2021 року на загальну суму 157 608 грн, 1716,02 доларів США, 416,64 євро.(а. с.11-16).
Із наданої відповіді державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 квітня 2022 року вбачається, що розрахунок заборгованості було здійснено на підставі середньої заробітної плати по регіону, з огляду на відсутність у виконавця інформації про щомісячні доходи боржника,
а також зазначено, що під час проведення розрахунку не було враховано платежі, здійснені божником на користь стягувача, з огляду на відсутність у зазначених переказах призначення платежу із зазначенням "аліменти" (а. с.20-26).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.