ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 479/937/22
провадження № 61-15595 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Мишак Дмитро Едуардович,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Кривоозерської селищної ради Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мишака Дмитра Едуардовича, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Самчишиної Н. В., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Кривоозерської селищної ради Миколаївської області (далі - орган опіки), про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2015 року (справа
№ 479/112/15-ц) було розірвано шлюб між нею та відповідачем. Вони є батьками малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із нею, перебуває на її утриманні та вихованні.
ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки не виконує, участі у вихованні та утриманні сина не бере, в тому числі не сплачує аліменти, тривалий час (з 2015 року)
із дитиною не спілкується, не відвідує його та не цікавиться ним.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року у складі судді Репушевської О. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про народження № 07
від 23 жовтня 2013 року, складений виконкомом Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 992,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, урахувавши наявні в матеріалах справи докази, доводи сторін, показання свідків, які були допитані районним судом, а також висновок органу опіки та піклування
від 07 лютого 2023 року № 08-25/73, яким визнано за доцільне позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітнього сина, зробив висновок, що ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання дитини, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Указані обставини під час розгляду справи
в суді першої інстанції відповідач не заперечував.
При цьому у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом
на 01 березня 2023 року становить 80 990,80 грн. Суд розцінив несплату аліментів як елемент ухилення відповідачем від виховання дитини, свідоме нехтування ним своїх обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2
до своїх батьківських обов`язків, і відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав. Суд зазначив,
що позбавлення батьківських прав відповідача є засобом захисту прав дитини
та як крайній захід впливу через невиконання ним батьківських обов`язків
є виправданим і співмірним.
Крім цього, суд указав, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав,
на спілкування з дитиною, виконання своїх батьківських обов`язків, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав..
Посилаючись на положення статті 141 ЦПК України суд розподіл судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Зобов`язано Головному управлінню Державної казначейської служби
у Миколаївській області повернути ОСОБА_2 надміру сплачений судовий збір
у розмірі 1 488,60 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського апеляційного суду НОМЕР_1 за квитанцією № 3 від 10 травня 2023 року.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Позивачем
не надано, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого
та злісного нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, які б свідчили
про його ухилення від утримання та виховання сина. При цьому ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина.
Крім цього, апеляційний суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він ґрунтується виключно на викладених позивачем фактах, без встановлення дійсних мотивів поведінки батька та наведення будь-яких фактів, які б свідчили
про винність цих дій та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, тим більше, що під час складання висновку комісією не враховано проживання відповідача та малолітнього сина в різних містах України, його необізнаність щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів та неможливість бути присутнім на комісії з об`єктивних причин.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідну судову практику Верховного Суду, застосував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року
зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН
від 21 грудня 1995 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-X11
від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) та відповідні норми СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_1 - адвокат Мишак Д. Е., просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року та залишити в силі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що: судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; а також належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 08 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження
у вказаній справі.Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мишака Д. Е., мотивована тим, що апеляційним судом зроблено помилкові висновки по суті спору, які не відповідають обставинам справи. Позивачем наведені факти, а також надані достатні докази, які свідчать про ухилення відповідача від виховання сина, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Той факт, що він
із 23 березня 2022 року, як внутрішньо переміщена особа проживає в іншому місті України, не виправдовує нехтування ним своїми батьківськими обов`язками протягом попередніх років.
Відповідач ніяким чином не підтримує свого сина, не бере участі в його вихованні, не провідує його, не цікавиться ним і не надає жодної матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову позивача, встановивши, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мишака Д. Е., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду першої
та апеляційної інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено,
що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними
чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням
та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне
в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому
чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною
або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.