ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/57382/20-ц
провадження № 61-11326 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідач-Департамент поліції охорони,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Первинна профспілкова організація працівників Департаменту поліції охорони,
розглянувши в порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції охорони, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація працівників Департаменту поліції охорони, про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року,ухвалене суддею Савицьким О. А., та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Ратнікової В. М., Кирилюк Г. М., Левенця Б. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту поліції охорони (далі - ДПО), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація працівників Департаменту поліції охорони (далі - Профспілка ДПО), про скасування наказу ДПО від 23 листопада 2020 року № 260 о/с щодо її звільнення (далі - Наказ ДПО від 23 листопада 2020 року), поновлення її на посаді провідного фахівця відділу правового забезпечення ДПО та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та займала посаду провідного фахівця відділу правового забезпечення ДПО. Але наказом ДПО від 23 листопада 2020 року позивачка була звільнена із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в актуальній редакції далі - КЗпП України) з формулюванням - через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
3. На переконання позивачки, у відповідача, насправді, відбувалось скорочення штату, а тому процедура її звільнення відбулась з порушенням вимог частини першої статті 40 КЗпП України. Позивачка не була попереджена про своє звільнення за два місяці до зміни істотних умов праці, які не були узгоджені з Профспілкою ДПО; їй не були запропоновані усі вакантні посади, на які вона могла претендувати. Зокрема, відповідно до наказу Національної поліції України від 11 серпня 2020 року № 649 "Про затвердження Переліку змін у штатах органів і підрозділів поліції охорони" (далі - Наказ НП України від 11 серпня 2020 року) було введено дев`ять посад новоствореного управління правового забезпечення ДПО із одночасним скороченням восьми посад відділу правового забезпечення ДПО. Зазначений наказ не був доведений до відома працівників, яких безпосередньо стосувалось відповідне скорочення. Позивачці не були запропоновані відповідачем усі вакантні посади ДПО, на які вона могла б претендувати.
4. Також відповідач не виконав умови пунктів 4.1.3 та 4.1.4 Колективного договору ДПО щодо проведення скорочень працівників та узгодження цього із Профспілкою ДПО.
5. Враховуючи вищевикладене, позивачка своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідачем були порушені положення законодавства про працю, а тому звернулась до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року ця цивільна справа передана за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
7. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
8. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що реорганізація структурного підрозділу ДПО - відділу правового забезпечення, відбувалась саме шляхом перетворення одного структурного підрозділу в інший, у зв`язку з чим хоч і відбулась зміна істотних умов праці, а саме зміна назви посади, але фактично при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою. Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідач згідно із частиною третьою статті 32 КЗпП України за два місяці до зазначеної події повідомив позивачку про зміну істотних умов праці та запропонував їй відповідну роботу.
9. Отже, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення зазначив, що проаналізувавши норми статей 32, 36, 40, 41, 42, 49-2 КЗпП України, врахувавши положення пунктів 4.1.4 та 4.1.5 Колективного договору ДПО, він дійшов висновку щодо відсутності порушення з боку відповідача при звільненні позивачки, а саме: щодо неповідомлення Профспілки ДПО про це звільнення, щодо непропонування їй інших вакансій ДПО та непопередження про звільнення за два місяці до цього. Звільнення позивачки правомірно здійснене на підставі пункту 6 частини першої статті 36 (зокрема, відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці) КЗпП України і відсутні підстави погоджуватись з позивачкою, що її звільнення мало відбуватись на підставі пункту 1 частини першої статті 40 (зокрема, зміна організації праці роботодавця) КЗпП України.
10. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції уточнивши встановлені обставини цієї справи, а також те, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
11. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.
12. Посада "провідний фахівець" не була виключена із штатного розпису відповідача, відбулась лише заміна назви цієї посади, функціональні обов`язки старої та перейменованої посади не містять суттєвих змін та доповнень. Посада позивачки, чисельність та штат працівників ДПО не були скорочені, а навпаки, було введено додатково 1 посаду - "начальник відділу" та 1 посаду - "начальник управління". З огляду на те, що колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а позивачка не погодилась на продовження роботи в нових умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка була правомірно звільнена відповідачем на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. У звʼязку з цим від відповідача не вимагалось дотримання вимог частини третьої статті 49-2 КЗП України, а також не потрібна була згода Профспілки ДПО відповідно до умов частини першої статті 43 КЗпП України.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. Наказом ДПО від 31 січня 2020 року № 27 о/с ОСОБА_1 призначена на посаду провідного фахівця відділу правового забезпечення ДПО, їй установлений відповідно до Колективного договору між ДПО та Профспілкою ДПО на 2019-2021 роки (далі також - Колективний договір ДПО) посадовий оклад у сумі 6 910,00 грн та надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 25 відсотків її посадового окладу та надбавка за вислугу років. Згідно зі статтею 27 КЗпП України ОСОБА_1 встановлений випробувальний строк у три місяці, починаючи з 03 лютого 2020 року. Підставою для цього наказу стала заява ОСОБА_1 від 21 січня 2020 року.
14. Наказом Національної поліції України від 11 серпня 2020 року № 649 був затверджений перелік змін у штатах органів і підрозділів ДПО (далі також - Наказ НП України від 11 серпня 2020 року).
15. 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 32 КЗпП України була повідомлена відповідачем, що Наказом НП України від 11 серпня 2020 року відділ правового забезпечення ДПО реорганізований в управління правового забезпечення ДПО. Також її повідомили, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці істотні умови праці не змінюються, за виключенням найменування посад, запропоновали продовжити роботу в межах спеціальності, кваліфікації та посади (далі - повідомлення ДПО від 21 вересня 2020 року).
16. 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до начальника ДПО із заявою, у якій просила перевести її на посаду провідного фахівця відділу претензійно-позовної роботи управління правового забезпечення ДПО.
17. 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до начальника ДПО із заявою, у якій просила вважати подану нею заяву від 25 вересня 2020 року про переведення її на посаду провідного фахівця відділу претензійно-позовної роботи управління правового забезпечення ДПО відкликаною, посилаючись на те, що у відповідача відбулося скорочення штату, а тому вона залишає за собою право протягом двох місяців (з 21 вересня 2020 року) ознайомлюватись із запропонованими їй посадами відповідно до стажу її роботи та спеціальності та погоджуватись чи не погоджуватись з ними.
18. Наказом ДПО від 08 жовтня 2020 року № 227 о/с (далі - Наказ про переміщення від 08 жовтня 2020 року) переміщені до управління правового забезпечення ДПО з дорученням роботи у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором: начальник відділу правового забезпечення ДПО ОСОБА_2 ; заступник начальника відділу правового забезпечення ДПО ОСОБА_4; головний фахівець відділу правового забезпечення ДПО ОСОБА_3 ; провідний фахівець відділу правового забезпечення ДПО ОСОБА_1.
19. 23 листопада 2020 року т.в.о. начальника управління кадрового забезпечення ДПО підполковником поліції Чернецем В. І., заступником начальника управління - начальником організаційно-аналітичного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ДПО Колосовським С. Й., секретарем Профспілки ДПО, головним інспектором відділу комплектування, організації штатної роботи та проходження служби УКЗ ДПО лейтенантом поліції Ліщишиним С. О. був складений акт про відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Відповідно до цього акта 23 листопада 2020 року о 09 годині 27 хвилин у приміщенні ДПО (кабінет № 67) провідний фахівець відділу правового забезпечення ДПО ОСОБА_1 відмовилась від продовження роботи у ДПО у зв`язку із зміною істотних умов праці (далі - Акт про відмову від 23 листопада 2020 року). Водночас вона була повідомлена 21 вересня 2020 року відповідно до статті 32 КЗпП України про те, що Наказом НП України від 11 серпня 2020 року відділ правового забезпечення ДПО реорганізований в управління правового забезпечення ДПО, а також про те, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці істотні умови праці (системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, тощо) не змінюються, за виключенням найменування посад. Також ОСОБА_1 ознайомлена з пропозицією продовжити роботу в межах спеціальності, кваліфікації та посади на посаді провідного фахівця відділу претензійно-позовної роботи управління правового забезпечення ДПО.
20. Наказом ДПО від 23 листопада 2020 року № 260 о/с провідний фахівець відділу правового забезпечення ДПО ОСОБА_1 звільнена за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці) - з 23 листопада 2020 року, з наданням їй відповідно до статті 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, компенсації за вісім діб невикористаної щорічної відпустки за робочий період з 03 лютого 2020 року до 23 листопада 2020 року, установивши щомісячну премію за листопад 2020 року у розмірі 72,7 %. Підставою для видання цього наказу зазначені: Наказ НП України від 11 серпня 2020 року, повідомлення ДПО від 21 вересня 2020 року, Акт про відмову від 23 листопада 2020 року № 4837/43/4-2020.
21. На момент розгляду судами попередніх інстанцій Наказ НП України від 11 серпня 2020 року, Наказ про переміщення від 08 жовтня 2020 року та оскаржуваний наказ про звільнення позивачки не були скасовані, визнані недійсним чи незаконними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2023 року після усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
25. 13 березня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України).
27. На думку ОСОБА_1 апеляційний суд безпідставно не застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 461/770/19, від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 11 травня 2021 рокуу справі № 317/182/19-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20, від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 465/6963/20, який зводиться до того, що факт скорочення посади у роботодавця виключає можливість звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Тобто для застосування зазначеної підстави звільнення посада не може скорочуватись - мають лише змінюватись істотні умови праці за тією самою посадою.
28. Суди попередніх інстанцій помилково та неповно оцінивши докази у справі дійшли хибного висновку щодо правомірності застосування пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, вони не звернули увагу на те, що Наказом НП України від 11 серпня 2020 року її посада скорочена.
29. Також з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, позивачка вказує на те, що апеляційним судом протиправно відхилені її клопотання про долучення нотаріально завіреної заяви свідка ОСОБА_2 від 17 жовтня 2022 року та про виклик її як свідка без наведення жодних мотивів такого відхилення.
30. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що Наказом про переміщення від 08 жовтня 2020 року, прийнятим на підставі частини другої статті 32 КЗпП України, були переміщені працівники відповідача, включаючи позивачку, з одного структурного підрозділу у інший, що не є тотожними переведенню, оскільки при переміщенні істотні умови трудового договору не змінюються. Тимчасовість цього наказу судами також не була встановлена. Тому після прийняття та її ознайомлення з цим наказом позивачка мала чітке усвідомлення, що вона була переміщена у зазначений спосіб, а її безстроковий трудовий договір продовжив дію без зміни істотних умов праці.
31. Також ОСОБА_1, попри висновки судів попередніх інстанцій, вважає, що відповідач мав узгоджувати її звільнення із Профспілкою ДПО, оскільки відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду (Обʼєднана плата Касаційного цивільного суду) від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, гарантії про обовʼязкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації установи розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Цей висновок підтверджується й постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 215/4255/18.
32. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, оскільки в межах цієї справи не оскаржується Наказ НП України від 11 серпня 2020 року, Верховний Суд не розглядає доводи, які стосуються обґрунтованості та необхідності змін у роботі відповідача, які призвели до звільнення позивачки.
(2) Позиція ДПО
33. Верховний Суд не приймає до розгляду відзив ДПО від 28 грудня 2022 року № 5054/43/10-2022, поданий до Верховного Суду 29 грудня 2022 року, оскільки відповідач не надав доказів його направлення учаснику цієї справи - Профспілці ДПО відповідно до вимог статті 395 ЦПК України.
(3) Позиція інших учасників справи
34. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
35. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста Конституції України).
36. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
37. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, у тому числі практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
38. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
39. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (частина перша статті 53 ЦПК України).
40. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (частина перша статті 69 ЦПК України). Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі (частини перша та третя статті 91 ЦПК України).
41. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
42. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
43. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
44. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Іншою підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
45. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
46. Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1); або якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3).
47. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
48. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я (частина друга статті 32 КЗпП України).
49. У звʼязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України).