ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1610/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Гребенюк Н.В., Терещенко О.І.)
від 15.11.2023
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі №917/1610/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод"
про стягнення 2 842 444, 14 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (далі - ТОВ "Полтаваенергозбут", позивач) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (далі - ТОВ "Лубенський молочний завод", відповідач) про стягнення 2 842 444,14 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.09.2019 № 21700018 (далі - Договір).
1.2. ТОВ "Полтаваенергозбут" подало до суду також заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Лубенський молочний завод" в загальному розмірі 2 885 080,80 грн (сума позову та судовий збір), які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках:
- № НОМЕР_1 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605;
- № НОМЕР_2, відкритий в "Райффайзен Банк Аваль";
- № НОМЕР_3, відкритий в АТ "Пумб";
- № НОМЕР_4, відкритий в АТ "А-БАНК";
- всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених Договором, у зв`язку з чим допущено тривале прострочення зобов`язань з оплати за спожиту електричну енергію; вимоги представників позивача зі сплати боргу неодноразово пред`явлені під час усних перемовин керівництву ТОВ "Лубенський молочний завод", але залишені без відповіді.
Крім того, ТОВ "Полтаваенергозбут" зазначає, що відповідачем здійснюються дії з відчуження об`єктів нерухомого майна, а також передачі в іпотеку земельної ділянки та нежитлової будівлі, що свідчить про намір ТОВ "Лубенський молочний завод" ухилитися від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ "Полтаваенергозбут".
Також позивач стверджує, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувають справи про стягнення з ТОВ "Лубенський молочний завод" грошових коштів на загальну суму 5 691 798,03 грн, задоволення позовних вимог у яких може викликати реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду в даній справі у разі його прийняття.
2. Короткий зміст ухвали про забезпечення позову та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та мотиви, з яких суди виходили при ухваленні судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 задоволено заяву ТОВ "Полтаваенергозбут" про вжиття заходів забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Лубенський молочний завод" у загальному розмірі 2 885 080,80 грн, які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках:
- № НОМЕР_1 в ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605;
- № НОМЕР_2, відкритий в "Райффайзен Банк Аваль";
- № НОМЕР_3, відкритий в АТ "Пумб";
- № НОМЕР_4, відкритий в АТ "А-БАНК";
- всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.
2.1.1. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні достатньо обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем після виникнення заборгованості ТОВ "Лубенський молочний завод" за Договором, що є предметом позову в даній справі, вчиняються дії з відчуження свого майна, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за вказаним договором, а саме:
- згідно з договорами купівлі-продажу від 01.09.2023 № 1847, від 01.09.2023 №1848 та від 01.09.2023 № 1849 нерухоме майно ТОВ "Лубенський молочний завод" за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Радянська (на даний час просп. Володимирський), 212, відчужене ОСОБА_1 (який є керівником та одним із учасників ТОВ) та ОСОБА_2 (учасник ТОВ "Лубенський молочний завод");
- договорами купівлі-продажу від 02.08.2023 ТОВ "Лубенський молочний завод" передало у власність ОСОБА_3 будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову. При цьому судом відзначено, що попередження можливого порушення прав позивача при розгляді справи судом перебуває в прямій залежності від цілісності майна чи грошових коштів та незмінності суб`єкта їх володіння під час вирішення спору судом, а, отже, на думку суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача, ніж для відповідача у справі.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Полтаваенергозбут" про забезпечення позову відмовлено.
2.2.1. Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що позивачем не надано доказів ймовірності вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). При цьому позивач лише вказував на пасивну поведінку відповідача, що свідчить про небажання погасити заборгованість, та що викликає сумніви в тому, що відповідач у разі ухвалення судового рішення про стягнення з нього коштів на користь позивача не буде вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного йому майна.
Відтак за відсутністю доказів та вказівок у заяві про забезпечення позову на обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), слід керуватися презумпцію добросовісної поведінки відповідача щодо напрямків використання наявних у нього грошових коштів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не погодився з висновком місцевого господарського суду, що заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач, є адекватними та жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача з відчуження нерухомого майна спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за вказаним договором. При цьому судом відзначено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що оборотних коштів відповідача буде недостатньо для задоволення в майбутньому вимог позивача, у свою чергу, реалізація нерухомого майна, метою якої є поповнення обігових коштів, покращує платоспроможність боржника, а також може слугувати меті інтенсифікації виробництва товарів.
Окрім зазначеного, суд попередньої інстанції вказав і на те, що накладення арешту на грошові кошти в сумі 42 636,66 грн, що є сумою судового збору, є неправомірним та неспівмірним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Полтаваенергозбут" просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.10.2023 у справі №917/1610/23 залишити без змін.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - статті 136, 137, 236, 281, 282 ГПК України.
Також скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (правовідносини в яких є подібними даній справі), у постановах Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 08.10.2018 у справі №913/257/18.
3.2. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 у справі №917/1610/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 у справі №917/1610/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 справу №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 справу № 917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2024 для розгляду справи № 917/1610/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 прийнято до розгляду справу №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі №917/1610/23, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення при розгляді заяви про забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.
5.2. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).