ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 757/230/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А
та представників:
позивача - Король Д. В.
відповідача - Раєцький А. О.
третьої особи - Дацко Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий суддя - Сітайло Л. Г., судді - Буравльов С. І., Шапран В. В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 (суддя - Пукшин Л. Г.)
у справі № 757/230/20
за позовом ОСОБА_1
до Федерації велосипедного спорту України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції ФВСУ від 20.08.2019
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформлених протоколом від 20.08.2019 №3.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття рішень позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформлених протоколом від 20.08.2019 №3, відбулися з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач, який мав бути делегатом на позачерговій Конференції за посадою, не був обізнаний про місце, дату та час її проведення, порядком денним, а тому не зміг взяти у ній участі, чим було порушено його права та законні інтереси. Крім того, позивач зазначає, що зі змісту протоколу та реєстру до нього, на Конференції були присутні представники окремих юридичних осіб, які не є членами Федерації та статутні документи яких не передбачають право таких осіб висувати делегатів на позачергову Конференцію Федерації та брати у ній участь. Більшість делегатів, за твердженнями позивача, є фізичними особами та не були членами Федерації, а отже не мали права бути обраними делегатами. Позивач зауважує, що зі змісту протоколу від 20.08.2019 вбачається, що було прийнято рішення припинити повноваження президента ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України, приписи якої не можуть бути підставою для припинення повноважень Президента Федерації, строк повноважень якого ще не сплинув (спливав у 2023 році), а отже рішення про припинення повноважень Президента належним чином не обґрунтовано та не вмотивовано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що доводи ОСОБА_1, покладені в основу позовних вимог не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються представленими суду документами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
6. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1, 8, 36, 55, 92 Конституції України, статей 1, 3, 11, 13, 19 Закону України "Про громадські об`єднання", статті 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", статей 15, 16, 99 Цивільного кодексу України, а також доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
7. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
8. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
9. Третя особа подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. 13.05.1998 створено та зареєстровано громадську організацію Федерація велосипедного спорту України.
11. 20.07.2018 на засіданні позачергової Конференції Федерації прийняте рішення про обрання на посаду президента Федерації ОСОБА_1, терміном на 4 роки, оформлене протоколом № 7.
12. У подальшому, 10.07.2019 першим Віце-Президентом Федерації скликано засідання Президії Федерації на 12.07.2019, у зв`язку з отриманою скаргою від члена Федерації, ОСОБА_3 з приводу дій Президента Федерації ОСОБА_1 стосовно висловлювань останнього на адресу спортсменки ОСОБА_5.
13. 12.07.2019 на засіданні Президії Федерації прийнято рішення про визнання дій ОСОБА_1 такими, що порушують статут, та є несумісними з членством в Федерації і посадою Президента Федерації, а також вирішено скликати позачергову Конференцію членів Федерації, яку призначити на 20.08.2019. Вказане рішення оформлено відповідним протоколом, копія якого наявна в матеріалах справи.
14. 20.08.2019 на засіданні позачергової Конференції громадської організації "Федерації велосипедного спорту України" прийнято рішення про визнання роботи ОСОБА_1, як Президента Федерації, незадовільною та про припинення повноважень Президента ОСОБА_1 з 20.08.2019, відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказане рішення оформлено протоколом № 3, копія якого наявна у матеріалах справи.
Позиція Верховного Суду
15. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
17. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
18. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
19. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
20. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
21. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
22. Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
23. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
24. Позивач у позові просить визнати неправомірним та скасувати рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформленого протоколом від 20.08.2019 № 3, за яким було припинено його повноваження, як Президента Федерації з 20.08.2019, відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України.
25. У статті 20 ГПК України визначений перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Відповідно до частини першої зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
26. За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
27. Згідно зі статтею 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
28. Відповідно до частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
29. Згідно зі статтею 80 та частиною першою статті 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах - встановлених законом.
30. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 112 ГК України підприємством об`єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об`єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.
Підприємство об`єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу.
31. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
32. Спірні у цій справі правовідносини виникли між фізичною особою - ОСОБА_1 та громадською організацією Федерації велосипедного спорту України щодо оскарження рішення керівного органу зазначеної громадської організації - позачергової конференції, оформленого протоколом від 20.08.2019 № 3.
33. Згідно з частинами першою та третьою статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
34. Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом України "Про громадські об`єднання".
35. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
36. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
37. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про громадські об`єднання" чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні.
38. У статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.
39. Одним із таких принципів є відсутність майнового інтересу, який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (частина шоста статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання").
40. Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.
41. Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.
42. У статті 11 Закону України "Про громадські об`єднання" визначено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про, зокрема, порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку тощо.
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 1.1 статуту громадської організації "Федерації велосипедного спорту України" у редакції, затвердженій черговим засіданням конференції Федерації від 20.11.2015 (далі - Статут), визначено, що Федерація є всеукраїнською громадською організацією спортивної спрямованості, яка об`єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців в досягненні мети і завдань, передбачених цим Статутом.
44. Відповідно до пункту 1.2 Статуту, Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності та гласності, обов`язковості виконання рішень, прийнятих згідно зі Статутом.
45. Згідно з пунктом 1.3 Статуту, Федерація є всеукраїнською громадською організацією зі статусом юридичної особи, діяльність якої поширюється на територію всієї України. Федерація створена та здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про громадські об`єднання" та "Про фізичну культуру і спорт", інших законів та нормативно-правових актів України, а також цього Статуту.
46. Пунктом 4.3 Статуту встановлено, що Федерація будується на засадах індивідуального членства. Кожен член Федерації може брати участь в засіданнях Конференції.
47. Так стосовно доводів позивача про те, що його неналежним чином було повідомлено про позачергову Конференцію Федерації 20.08.2019 суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що 12.07.2019 на засіданні Президії Федерації прийнято рішення про скликання позачергової Конференції членів Федерації, яку призначити на 20.08.2019.
48. Зі змісту рішення позачергової Конференції Федерації від 20.08.2019, оформленого відповідним протоколом, вбачається, що на засіданні був присутній представник ОСОБА_1 - адвокат Король Дмитро Володимирович, який на підтвердження своїх повноважень надав ордер та договір на надання правової допомоги. При цьому суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів розірвання договору на надання правової допомоги та відкликання ордеру ОСОБА_1 станом на 12.07.2019.
49. Враховуючи приписи статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про позачергову Конференцію Федерації через свого адвоката на засіданні Президії 12.07.2019.
50. Крім цього суди встановили, що 19.07.2019 Президія Федерації направила до обласних федерацій велосипедного спорту електронні листи з повідомленням про проведення позачергової Конференції з зазначенням дати, місця та порядку денного Конференції 20.08.2019, що підтверджується матеріалами справи. Також, з метою інформування, повідомлення про проведення Конференції також було опубліковане в № НОМЕР_1 газети "Урядовий кур`єр" від ІНФОРМАЦІЯ_3 та на сторінці Першого віце-президента Федерації ОСОБА_2 у мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно ІНФОРМАЦІЯ_2.
51. Також суди встановили, що зі спірного рішення, оформленого протоколом № 3 від 20.08.2019, вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про позачергову Конференцію, оскільки заявив клопотання про її перенесення, що підтверджується зафіксованими в протоколі репліками ОСОБА_2, а саме: "…заяви президента ОСОБА_1 про перенесення засідання Конференції не можна вважати законними, оскільки…".
52. З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач був обізнаний про дату, місце проведення та порядок денний позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України 20.08.2019. При цьому, доводи касаційної скарги наведеного висновку не спростовують.
53. Разом з цим, щодо повноважень делегатів, які взяли участь у позачерговій Конференції Федерації та наявності кворуму на ній, суди попередніх інстанції встановили наступне.
54. Відповідно до пункту 5.11.1 Статуту Федерація може мати відокремлені підрозділи, з якими Федерація взаємодіє (будує відносини, стосунки) на договірних засадах.
55. Згідно з пунктом 5.11.2 Статуту, відокремлені підрозділи створюються на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (області України, АРК, міста Київ та Севастополь), за місцем навчання, роботи, інтересів громадян і об`єднувати тих членів Федерації, які вирішують реалізовувати свої права та обов`язки через відповідний відокремлений підрозділ у встановленому законодавством порядку.
56. За змістом пункту 5.11.3 Статуту, відокремлені підрозділи у своїй діяльності керуються вимогами чинного законодавства України, цим Статутом, своїм Статутом або Положенням, які приймаються їхніми вищими керівними органами у встановленому законодавством порядку. Статут (Положення) відокремленого підрозділу не можуть суперечити законодавству України та цьому Статуту.
57. Як зазначено в Статуті, члени Федерації реалізують своє членство у Федерації через діяльність таких територіальних підрозділів. Кожен підрозділ мав обрати свого делегата на Конференцію через засідання відповідних органів управління, згідно з положенням своїх статутів чи положень про відокремлений підрозділ. Таким чином забезпечується представництво членів Федерації з усієї України для участі в Конференціях Федерації.
58. Суди встановили, що Президія надіслала запрошення на Конференцію двадцяти двом територіальним підрозділам конференції. У Конференції взяли участь делегати від таких територіальних підрозділів: Рівненська обласна Федерація велоспорту - делегат ОСОБА_6; Громадська організація "Федерація велосипедистів Харківської області" - делегат ОСОБА_7; Федерація велосипедного спорту Хмельницької області - делегат ОСОБА_8; Чернівецька федерація велосипедного спорту - делегат ОСОБА_9; Федерація велосипедного спорту Миколаївської області - делегат ОСОБА_10; Федерація велосипедного спорту Вінницької області - делегат ОСОБА_11; Федерація велосипедного спорту Херсонської області - делегат ОСОБА_12; Федерація велосипедного спорту Чернігівської області - делегат ОСОБА_13; Федерація велосипедного спорту Запорізької області - делегат ОСОБА_14; Львівська обласна федерація велосипедного спорту - делегат ОСОБА_15; Тернопільський осередок громадської організації "Федерація велосипедного спорту України" - делегат ОСОБА_16.
59. При цьому, суди відхилили доводи позивача про те, що більшість делегатів - фізичних осіб не були членами Федерації та не мали права бути обраними делегатами, а на Конференції були присутні представники окремих юридичних осіб, які не є членами Федерації та статутні документи яких не передбачають право таких осіб висувати делегатів на позачергову Конференцію Федерації та брати у ній участь, а отже Конференція була проведена з численними порушеннями без наявності кворуму.
60. Разом з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 5.2.7 Статуту Федерації, за рішенням простої більшості голосів делегатів Конференції голосування може бути як таємним, так і відкритим.