ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7717/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Корпорації "ТСМ ГРУП" - Носика Б. М.,
Акціонерного товариства
"Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (у складі колегії суддів: Мальченко А. О. (головуючий), Агрикова О. В., Козир Т. П.),
рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (суддя Стасюк С. В.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 (суддя Стасюк С. В.)
та касаційну скаргу Корпорації "ТСМ ГРУП"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (у складі колегії суддів: Мальченко А. О. (головуючий), Агрикова О. В., Козир Т. П.),
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (суддя Стасюк С.В.)
у справі № 910/7717/23
за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 3 053 494,94 грн,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Корпорація "ТСМ ГРУП" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом"; правонаступник Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом")) про стягнення 3 053 494,94 грн, з яких: 1 466 187,09 грн - основний борг, 847 925,88 грн - пеня, 104 705,06 грн - 3 % річних, 634 676,91 грн - інфляційні втрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на виконання комплексу робіт від 01.04.2020 № 07/20 в частині оплати поставленого обладнання та виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" 1 466 187,09 грн основного боргу, 99 867,02 грн пені, 104 705,06 грн 3 % річних, 634 676,91 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 заяву Корпорації "ТСМ ГРУП" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" 43 035,88 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви - відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 залишені без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у лютому 2024 року АТ "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 в частині стягнення 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги; а також скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023, прийняти нове рішення, яким зменшити заявлений Корпорацією "ТСМ ГРУП" до стягнення розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/7717/23 за касаційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.03.2024.
Корпорації "ТСМ ГРУП" у відзиві на касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних відповідають як нормам матеріального права, так і правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); доводи скаржника щодо відсутність документального підтвердження надання правової допомоги суперечать встановленим судами попередніх інстанції обставинам, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у лютому 2024 Корпорація "ТСМ ГРУП" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 в частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні 748 058,86 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 847 925,88 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/7717/23 за касаційною скаргою Корпорації "ТСМ ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.03.2024.
АТ "НАЕК "Енергоатом" у відзиві на касаційну скаргу Корпорації "ТСМ ГРУП" посилається на безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі, та зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині перерахунку розміру заявленої до стягнення пені прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
АТ "НАЕК "Енергоатом" у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу Корпорації "ТСМ ГРУП" просить розглядати справу за відсутності його представника.
АТ "НАЕК "Енергоатом" в судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення АТ "НАЕК "Енергоатом" ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та клопотання АТ "НАЕК "Енергоатом" про розгляд справи за відсутності його представника, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника АТ "НАЕК "Енергоатом".
Заслухавши суддю-доповідача, представника Корпорації "ТСМ ГРУП", дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2020 між Корпорацією "ТСМ ГРУП" (генеральний підрядник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) було укладено договір на виконання комплексу робіт № 07/20, зареєстрований відповідачем 30.04.2020 за номером 20-123-08-20-06399, відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов`язався за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: "ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що передбачені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у Відомостях обсягу робіт (Додаток № 4) до цього договору (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 2.1 договору (у редакції Додаткової угоди від 27.11.2020 № 2) договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 8 841 135,88 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 1 473 522,65 грн.
Остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у договорі (пункт 2.3 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору рахунки за договором виконуються наступним чином:
оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів (підпункт 4.1.1);
оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки, після завершення процедури вхідного контролю за кількістю та якістю обладнання. Датою поставки партії обладнання є дата накладної. Оплата поставленого обладнання відбувається згідно і специфікацією до договору, після надання підрядником документа, підтвепджуючого якість товару та приймання товару замовником відповідно до вимог, викладених СОУ НАЕК 038 (підпункт 4.1.2).
На виконання умов договору позивачем було поставлено обладнання та виконано роботи на суму 8 797 122,50 грн, що підтверджується:
1) видатковою накладною від 18.05.2020 № 31 на суму 130 326,00 грн;
2) актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року (форма № КБ-2В) від 28.05.2020 № 1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року (форма КБ-3) від 28.05.2020 на суму 2 765 489,28 грн;
3) видатковою накладною від 27.10.2020 № 94 на суму 10 080,00 грн;
4) актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020року (форма № КБ-2B) від 09.12.2020 № 2 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 2 за грудень 2020 року (форма КБ-3) від 09.12.2020 на суму 700 081,06 грн;
5) актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2В) від 28.12.2020 № 3, № 4, № 5 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року (форма КБ-3) від 28.12.2020 № 3 на суму 5 191 146,16 грн.
За твердженнями позивача, замовник свої грошові зобов`язання перед позивачем, як генеральним підрядником, не виконав, жодного платежу по оплаті поставлених товарів чи виконаних робіт за договором не здійснив.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідач суму боргу у розмірі 8 797 122,50 грн визнавав в повному обсязі у відповіді (лист від 30.09.2021) на претензію позивача (лист від 09.09.2021).
21.03.2022 на підставі отриманої згоди від відповідача позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромбуд" (далі - ТОВ "Енергопромбуд") договір про відступлення права вимоги № 07/20-ЕПБ/П, відповідно до умов якого позивач (первісний кредитор) передає, а ТОВ "Енергопромбуд" (новий кредитор) набуває право вимоги, належне позивачу за договором від 01.04.2020 № 07/20 у розмірі 7 330 935,41 грн.
За умов Додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги від 21.02.2022 № 07/20-ЕПБ/П, зазначене право вимоги складається з:
1) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за видатковою накладною від 18.05.2020 № 31 на суму 108 605,00 грн;
2) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за актом від 28.05.2020 № 1 на суму 2 304 574,40 грн;
3) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за видатковою накладною від 27.10.2020 № 94 на суму 8 400,00 грн;
4) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за актом від 09.12.2020 № 2 на суму 583 400,88 грн;
5) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за актом № 3 від 28.12.2020 на суму 1 042 128,78 грн;
6) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за актом від 28.12.2020 № 4 на суму 2 137 966,85 грн;
7) права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов`язання з оплати за актом від 28.12.2020 № 5 на суму 1 145 859,50 грн.
Після відступлення частини права вимоги за договором від 01.04.2020 № 07/20 на суму 7 330 935,41 грн у позивача залишилось право вимагати від відповідача виконання зобов`язань з оплати на суму 1 466 187,09 грн.
За результатами відступлення права вимоги на користь ТОВ "Енергопромбуд" між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаємних розрахунків за період 04.03.2022-21.03.2022, відповідно до якого відповідач визнав наявність залишку заборгованості перед позивачем на суму 1 466 187,09 грн станом на 21.03.2022.
Однак відповідач зазначену суму боргу не сплатив, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат та звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір суд першої інстанції встановив порушення відповідачем зобов`язань по оплаті поставлених товарів чи виконаних робіт за договором від 01.04.2020 № 07/20 та, перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку з наявністю підстав для її стягнення за інший строк.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимоги про нарахування пені, суд першої інстанції, встановивши, що позивач звернувся до суду з позовом 16.05.2023, врахував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанов Кабінету Міністрів України ід 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та дійшов висновку, що позовна давність не пропущена.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення пені на 99%, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідачем не надано доказів та не наведено обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені наслідкам порушення зобов`язання.
Частково задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000,00 грн, суд першої інстанції, встановивши доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення витрат, врахував недоведеність відповідачем неспівмірності таких витрат, результат вирішення спору та дійшов висновку про наявність підстав для покладаються на відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 43 035,88 грн.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та відмови у стягненні пені у розмірі 748 058,86 грн, та додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43 035,88 грн, дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та додаткового рішення суду першої інстанції, та відсутність підстав для їх скасування.
Зі змісту касаційних скарг АТ "НАЕК "Енергоатом" та Корпорації "ТСМ ГРУП" вбачається, що предметом касаційного перегляду у справі № 910/7717/23, що розглядається, є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних та відмови у задоволенні позовної вимоги про стягненні пені у розмірі 748 058,86 грн, а також постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення зазначених судових витрат.
Так, АТ "НАЕК "Енергоатом" у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, а також постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення зазначених судових витрат, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 625 ЦК України, статті 126 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.
За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовну вимогу про стягнення 3% річних не врахували обставини, які мають істотне значення та свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" відсотків річних, а також відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті робіт. Крім того, скаржник також зазначає, що вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що позивачем не надано доказів на підтвердження і доведення понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також їх співмірності з виконаними адвокатом роботами, витраченим часом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін.
Корпорація "ТСМ ГРУП", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягненні пені у розмірі 748 058,86 грн, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 ЦК України та неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 18.10.2022 у справі № 910/9131/21, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення пені, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, разом з тим частково задовольнив позовну вимогу про стягнення пені та зменшив її розмір на 88% без будь-якого обґрунтування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частиною 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт або наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами статей 611, 625 ЦК України.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції вирішуючи спір встановив порушення відповідачем зобов`язань за договором від 01.04.2020 № 07/20 в частині оплати поставленого обладнання та виконаних робіт, що є підставою для стягнення боргу та застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1). За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.