ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 923/1306/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Ємця А. А.,
за участю
секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
Офісу Генерального прокурора - Гриненко А. Є.,
позивача - Виконавчого комітету Херсонської міської ради - не з`явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Златоград"" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (у складі колегії суддів: Савицький Я. Ф. (головуючий), Колоколов С. І., Разюк Г. П.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 (суддя Д`яченко Т. Г.)
у справі за позовом Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Златоград""
про стягнення 1 351 957, 20 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Златоград""
до Виконавчого комітету Херсонської міської ради
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року Керівник Херсонської окружної прокуратури (далі - прокурор) подав до господарського суду позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - позивач, Міськвиконком), в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Златоград"" (далі - відповідач, ТОВ БК "Златоград") 1 351 957,20 грн, з яких: 1 229 848,46 грн - борг зі сплати коштів пайової участі та 122 108,74 грн - пені.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вимог п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-ІХ) та умов договору від 16.07.2020 № 30 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона (далі - договір від 16.07.2020) в частині сплати до кінця 2020 року коштів пайової участі в дохід місцевого бюджету.
У грудні 2021 року ТОВ БК "Златоград" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до Міськвиконкому, в якій просило визнати недійсним договір від 16.07.2020 відповідно до ч. 1 ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Зустрічні позовні вимоги аргументовані тим, що:
зміст оспорюваного договору суперечить законодавству, оскільки з 01.01.2020 набули чинності зміни у Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), якими виключено ст. 40 із цього Закону, а статтю 7 доповнено частиною 6, в результаті чого органи місцевого самоврядування після 01.01.2020 не мали права укладати договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів та вимагати від замовників будівництва надання матеріальних або нематеріальних активів;
представники Міськвиконкому ввели товариство в оману, коли повідомили про необхідність укладення договору про пайову участь і сплату відповідних коштів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір від 16.07.2020, та, як наслідок, відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача коштів на підставі цього договору.
Висновки про задоволення зустрічного позову мотивовані наявністю підстав для визнання недійсним договору від 16.07.2020 відповідно до ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України як такого, що суперечить вимогам закону, оскільки на момент укладення цього договору у замовників будівництва був відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з огляду на те, що 20.09.2019 прийнято Закон № 132-ІХ (набрав чинності з 01.01.2020), яким були внесенні зміни у Закон № 3038-VI, зокрема, виключено ст. 40, яка дозволяла органам місцевого самоврядування затверджувати порядки щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів та покладала на замовників будівництва обов`язок пайової участі у такому розвитку.
Враховуючи такі висновки, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача боргу зі сплати коштів пайової участі, відмовивши, таким чином, у задоволенні первісного позову.
З такими висновками суду першої інстанції погодився апеляційний господарський суд, додатково вказавши, зокрема:
що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, тому на них після 01.01.2020 не поширюються положення ст. 40 Закону № 3038-VI, ця норма права застосовується лише до договорів пайової участі, які підписані до 01.01.2020, у цьому випадку правовідносини з оплати пайової участі є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли і тривають;
якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір пайової участі, то суд не має підстав для задоволення первісного позову обраним прокурором способом;
оскільки згідно даних декларацій про готовність до експлуатації об`єкта будівництва (далі - декларації) № ХС101200924778 та № ХС101200924824 датою початку будівництва об`єктів (друга та третя блок-секції) визначено 22.06.2020, ці об`єкти не повинні були зазначатись у договорі від 16.07.2020.
Одночасно в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції здійснив посилання на правові висновки, зокрема, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
У поданій в лютому 2024 року касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та наявність підстав, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).
При цьому ч. 3 ст. 310 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права. Так, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України передбачено такою підставою випадок недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, прокурор вказав наступне:
1. судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого господарського суду не було враховано правових висновків Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 щодо природи триваючих правовідносин;
2. відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України до договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, укладених після 01.01.2020;
3. суди не дослідили зібрані у справі докази, в результаті чого залишили поза увагою те, що:
в декларації № ХС101200923259 (об`єкт будівництва - перша блок-секція) датою початку будівельних робіт значиться 28.02.2019 (до 01.01.2020) і саме з цієї дати у забудовника виник обов`язок зі сплати пайової участі, який мав бути реалізований до моменту введення споруди в експлуатацію;
предметом договору від 16.07.2020 є один цілісний об`єкт реконструкції (перша, друга, третя блок-секції), згідно декларацій будівництво усіх блок-секцій відбулось одним підрядником та на підставі однієї проєктної документації, із зазначенням однієї площі, тому висновок апеляційного суду, що об`єкти будівництва друга та третя блок-секції не повинні були зазначатись в оспорюваному договорі є помилковим, оскільки ці блок-секції не є відокремленими від першої блок-секції, відтак їх реконструкція фактично розпочалась 28.02.2019;
відповідач 07.07.2020 шляхом подачі заяви № 27 ініціював укладення оспорюваного договору, що не може свідчити про недійсність цього договору, зокрема, відповідно до ст. 230 ЦК України.
Також скаржник наголосив на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 щодо моменту припинення правовідносин забудови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2012 Херсонська міська рада, керуючись, зокрема, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняла рішення № 916 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона" (далі - рішення № 916), яким затвердила порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Херсона (додаток 1), форму типового договору про пайову участь у розвиток інфраструктури м. Херсона (додаток 2), типову форму заяви на укладання договору (додаток 5).
Відповідач є замовником об`єкта "Реконструкція навчального корпусу ПВНЗ "Міжнародний університет бізнесу і права" під багатоквартирний житловий будинок (перша, друга, третя блок-секції)" за адресою: м. Херсон, вул. 49-ої Гвардійської херсонської дивізії, 25-а (далі - об`єкт реконструкції).
28.02.2019 відповідач розпочав роботи з реконструкції навчального корпусу ПВНЗ "Міжнародний університет бізнесу і права" під багатоквартирний житловий будинок (перша блок-секція).
16.07.2020 між Міськвиконкомом (сторона-1) та ТОВ БК "Златоград" (сторона-2) на виконання вимог Закону № 3038-VI, Закону № 132-ІХ та рішення Міськради № 916 укладено договір № 30, відповідно до п. 1 якого предметом договору є пайова участь сторони-2 у розвитку інфраструктури м. Херсона у зв`язку із здійсненням замовником реконструкції навчального корпусу ПВНЗ "Міжнародний університет бізнесу і права" під багатоквартирний житловий будинок (перша, друга, третя блок-секції) за адресою: м. Херсон, вул. 49-ої Гвардійської херсонської дивізії, 25-а.
У договорі від 16.07.2020 сторони погодили такі умови, зокрема:
сторона-1 зобов`язується забезпечити видачу довідки про повну сплату коштів пайової участі стороною-2 (п. 2.1.2);
сторона-2 зобов`язується здійснити будівництво об`єкта; сплатити кошти пайової участі в сумі 1 229 848,46 грн у термін до 31.12.2020 на рахунок доходів місцевого бюджету (п. 2.2.1, 2.2.3);
сторона-1 має право: вимагати від сторони-2 дотримуватись вимог чинного законодавства з питань пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядку, затвердженого рішенням від 25.12.2012 № 916, та Закону № 132-ІХ; вимагати від сторони-2 своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі згідно умов договору (п. 3.1.1, 3.1.3);
сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору відповідно до закону та у порядку, затвердженого рішенням від 25.12.2012 № 916 (п. 4.1).
У додатку № 1 до договору наведено розрахунок розміру пайової участі ТОВ БК "Златоград" у розвитку інфраструктури міста при реконструкції об`єкта, відповідно до якого розмір пайової участі складає 1 229 848,46 грн, з розрахунку 2 % від орієнтовної вартості будівництва житла - 61 492 423,20 грн.
З відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міськради зареєстровано декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва:
№ ХС101200923259 (перша блок-секція; дата реєстрації в ЄДЕССБ 23.09.2020), за якою будівництво першої блок-секції об`єкта розпочато 28.02.2019 та завершено 07.09.2020, строк введення в експлуатацію - 24.09.2020;
№ ХС101200924778 (друга блок-секція; дата реєстрації в ЄДЕССБ 24.09.2020), за якою будівництво другої блок-секції об`єкта розпочато 22.06.2020 та завершено 07.09.2020, строк введення в експлуатацію - 25.09.2020;
№ ХС101200924824 (третя блок-секція; дата реєстрації в ЄДЕССБ 24.09.2020), за якою будівництво третьої блок-секції об`єкта розпочато 22.06.2020 та завершено 07.09.2020, строк введення в експлуатацію - 25.09.2020.
26.01.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання умов договору від 16.07.2020 в частині сплати 1 229 848,46 грн пайової участі, яка залишена без задоволення, що стало причиною звернення до суду прокурором в інтересах держави в особі Міськвиконкому із позовом (з наведенням обґрунтування необхідності здійснення прокурора представництва інтересів держави у даному випадку) про стягнення з відповідача коштів пайової участі із нарахованою на них сумою пені з посиланням на невиконання останнім вимог Закону № 132-ІХ та договірних зобов`язань.
Суди, встановивши, що договір від 16.07.2020 укладено після 01.01.2020, тобто після внесення змін до законодавства України, яке відмінило обов`язок забудовників укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати кошти пайової участі до місцевих бюджетів, вважали оспорюваний правочин недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України, таким що суперечить вимогам закону, відтак відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Після відкриття касаційного провадження у цій справі підтвердились підстави оскарження судових рішень за п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судами попередніх інстанцій під час вирішення спору не було враховано правових позицій Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, на які здійснено посилання у касаційній скарзі, і Судом не встановлено наявності висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України до договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, укладених після 01.01.2020.
Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Законом № 3038-VI визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні, відповідно до ст. 1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Суди попередніх інстанцій встановили, що:
відповідач є замовником будівництва і 28.02.2019 (до 01.01.2020) розпочав роботи з реконструкції об`єкта (перша блок-секція);
будівництво другої та третьої блок-секції об`єкта розпочато 22.06.2020 (після 01.01.2020);
16.07.2020 (після 01.01.2020) між позивачем та відповідачем укладено договір пайової участі, і його істотними умовами є сплата відповідачем коштів пайової участі у відповідному розмірі до 31.12.2020, за невиконання або неналежне виконання яких відповідач несе відповідальність відповідно до закону та порядку, затвердженого рішенням Міськради № 916;