ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 361/4871/20
провадження № 51-6932 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020110000000655 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2023 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені у ст. 76 КК.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 18:30, не маючи посвідчення водія та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Ford Scorpio", д.н.з. НОМЕР_1, порушуючи вимоги пунктів 2.1 а, 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись по проїжджій частині вул. Радної у с. Заворичі Броварського району Київської області у напрямку смт Калита, зі швидкістю, яка перевищує максимально дозволену у межах населеного пункту, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав на узбіччя зустрічної смуги руху, де допустив зіткнення зі стовбуром дерева.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "Ford Scorpio", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Вироком Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Броварського районного суду Київської області від 09 березня 2023 року в частині призначеного покарання скасовано.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує про неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що під час постановлення вироку, апеляційний суд проігнорував відомості про особу засудженого, не взяв до уваги позицію потерпілої сторони щодо покарання, вдався до копіювання формулювання апеляційної скарги прокурора, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, а свого рішення у цій частині належним чином не мотивував.
Зазначає про неконкретність формулювання обвинувачення та правової кваліфікації, а також, що матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, його винуватість базується на недопустимих доказах. Зокрема, звертає увагу, що до внесення відомостей до ЄРДР було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи та був складений протокол затримання, а пред`явлення підозри і допит підозрюваного здійснювалися у відсутність захисника.
Крім того, у обвинувальному акті взагалі не відображено факт передання ОСОБА_9 керування транспортним засобом ОСОБА_6, хоча це впливає на формулювання обвинувачення, оскільки суд має з`ясувати ступінь участі кожного з водіїв у виникненні суспільно небезпечного наслідку.
У письмових запереченнях прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10, вказуючи про безпідставність доводів захисника, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_12, а також представник потерпілої - адвокат ОСОБА_13 направили до Суду клопотання, у яких просили проводити касаційний розгляд у їхню відсутність, та просили задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 з підстав, викладених у скарзі.
Інші учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
У касаційній скарзі захисник указує про те, що, призначаючи покарання, судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6, а також не взято до уваги позицію потерпілої сторони щодо покарання.
Таким чином, захисник вважає, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, а свого рішення у цій частині належним чином не мотивував.
Однак, з такими доводами захисника колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_6, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, вчиненим з необережності, взяв до уваги його особу, а також конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, проживає разом з матір`ю на утриманні якої перебувають неповнолітні діти, батько призваний на військову службу за мобілізацією, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Крім того, судом враховано заяву законного представника неповнолітньої потерпілої про відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 200 000 грн, та укладення договору про відшкодування решти суми моральної шкоди. Також судом враховано позицію потерпілої сторони, яка просила не застосовувати щодо ОСОБА_6 покарання, пов`язаного з позбавленням волі.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6, судом визнано його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
З огляду на викладене, враховуючи наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, даних про особу засудженого, його критичне ставлення до своєї протиправної поведінки, готовність нести кримінальну відповідальність, з метою досягнення виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів, місцевий суд призначив йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_6 не мав посвідчення водія.
Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, злочин вчинив з необережності, частково відшкодував завдану шкоду, відсутність претензій з боку потерпілої сторони, місцевий суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, а саме у зв`язку з безпідставним звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, прокурор оскаржив такий вирок у порядку апеляційної процедури.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК.