ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 466/7714/22
провадження № 51-6365км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141380000887, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, без постійного місця проживання, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК та із урахуванням положень ст. 69 цього Кодексу призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Крім того, зазначеним вироком вирішено долю речових доказів, питання запобіжного заходу та визначено день початку обрахування строку відбування покарання.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що під час дії на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", перебуваючи в підвальному приміщенні АДРЕСА_2, 06 серпня 2022 приблизно о 13:30, маючи умисел на заволодіння чужим майном, здійснив розбійний напад на ОСОБА_8, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, та заволодів її майном - грошовими коштами в сумі 300 грн та мобільним телефоном марки "Samsung Galaxy A01" вартістю 3000 грн, а також грошовими коштами на карті, чим спричинив потерпілій матеріальних збитків на суму 3500 грн.
Львівський апеляційний суд вирок Шевченківського районного суду м. Львова
від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасував та 13 липня 2023 року ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_6 призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, у решті вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції захисник подав касаційну скаргу у якій ставить вимогу про зміну вироку Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року та призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 187 КК із застосуванням приписів ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. Також просить на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку.
Зі змісту касаційної скарги вбачаються доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Звертає увагу, що під час судового розгляду прокурор навів мотиви і висловив думку про доцільність застосування приписів ст. 69 КК в цьому провадженні, натомість всупереч такій своїй позиції, яку місцевий суд визнав обґрунтованою, звернувся до апеляційною суду зі скаргою, де навів мотиви до її спростування.
Захисник вказує, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, оскільки не врахував усіх тих обставин, які були місцевим судом ураховані під час призначення покарання, серед яких є така, що істотно зменшує ступінь тяжкості вчиненого.
Також суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність обставин, які обтяжують покарання, при тому, що місцевий суд дійшов переконання про їх відсутність за результатами оцінки доказів. Апеляційний суд, який не здійснював їх безпосереднього дослідження, безґрунтовно дійшов протилежного висновку, адже всупереч приписам ст. 23 КПК надав доказам оцінку, відмінну від наданої місцевим судом, отже за відсутності підстав для цього, скасував обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд не звернув належної уваги на всю сукупність обставин, врахованих місцевим судом, серед яких, визнання ОСОБА_6 своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне і повне відшкодування шкоди потерпілій, а також її позицію, яка заявила про відсутність претензій до ОСОБА_6 і просила його суворо не карати та не позбавляти волі. Крім вказаних обставин, місцевий суд врахував збіг важких обставин та психологічний стан засудженого, обумовлений таким збігом, натомість апеляційний суд не звернув на це уваги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За вимогами, встановленими в ст. 370 цього Кодексу, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація вчиненого за ч. 4 ст. 187 КК, у касаційній скарзі не оспорюється.
Суд касаційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів, викладених у касаційній скарзі суть яких зводиться до тверджень про невідповідність покарання, призначеного апеляційним судом, тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок суворості, а також про необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав до застосування ст. 69 КК, про застосування приписів ст. 75 КК.
Обираючи ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є особливо тяжким, разом з тим зважив на те, що обстановка, в якій його вчинено, не характеризувалася як така, що пов`язана з воєнними діями, що особа не використала умови воєнного стану під час його вчинення і за умови відсутності воєнного або надзвичайного стану його дії охоплювалися би ч. 1 ст. 187 КК.
Крім того, думка потерпілої, яка просила суворо не карати та не позбавляти воліОСОБА_6, а також відомості про особу засудженого, який є особою раніше не судимою, позитивно характеризується, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно та повністю відшкодував потерпілій завдані збитки, ураховані судом як обставини, які пом`якшують покарання.
Також місцевийсуд врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 внаслідок збройної агресії російської федерації на початку березня 2022 року змушений був тікати під обстрілами, разом з сім`єю, з місця свого постійного проживання в АДРЕСА_1, їх місто перебувало під ракетними обстрілами та на даний час йому відомо, що повністю знищений будинок, в якому вони проживали. Обвинувачений через заборону виїзду громадян чоловічої статі залишився в Україні, а його дружина з двома неповнолітніми дітьми покинула Україну та виїхала за кордон як біженка. Як на час вчинення ним кримінального правопорушення, так і на час розгляду справи судом, йому не відома їх доля та місце можливого перебування, оскільки зв`язок з ними повністю втрачено. Так само як на час вчинення кримінального правопорушення так і на даний час йому не відома доля його матері, яка залишилася в м. Вознесенську.
На переконання суду, всі ці обставини в сукупності значно впливали на стресовий стан обвинуваченого, на сприйняття ним подій, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, та наведених вище обставин, які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 187 КК, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є занадто суворим чи м`яким.
Обставин, які обтяжують покарання, місцевий суд не вбачав і у вироку не зазначив даних про те, що за дослідженням доказів було встановлено аби які відомості, які свідчать про їх наявність.
Прокурор, не погоджуючись з мірою примусу, застосованою місцевим судом, звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказав, що суд належним чином не врахував обставин вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, а також наявність обставин, що відповідно до приписів ст. 67 КК обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. При цьому враховані місцевим судом думка потерпілої, відомості про особу засудженого, його відношення до вчиненого, обставини, які пом`якшують покарання, на думку прокурора, не давали підстав до застосування положень ст. 69 КК.
Про спростовування висновків місцевого суду щодо наявності такої сукупності обставин, які значно впливали на стресовий стан обвинуваченого, на сприйняття ним подій, та на переконання місцевого суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в апеляційній скарзі прокурора не йшлося.
Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
За приписами статей 370, 374, 420 КПК у вироку апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення, положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву.
Апеляційний суд не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо та, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого у п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК, апеляційний суд невправі дати їм іншуоцінку, ніж та, яку дав судпершої інстанції, якщо ці доказине було досліджено під часапеляційного розгляду провадження.