ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/8295/23
провадження № 51-608км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 та
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останні рази за вироками:
- Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки;
- Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року і Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК та на підставі ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками цього ж суду від 15 липня 2020 року та 05 квітня 2022 року й за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк призначеного остаточного покарання ОСОБА_6 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 27 жовтня 2021 року по 21 жовтня 2022 року з розрахунку один день такого ув`язнення за один день позбавлення волі.
Визначено рахувати ОСОБА_6 строк відбування покарання з 13 липня 2023 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової трасологічної експертизи у розмірі 1 195 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 08 липня 2023 року у невстановлений час, але не пізніше 12 години, ОСОБА_6 зайшов до приміщення ветеринарної клініки " ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_2, звідки зі столу адміністратора шляхом вільного доступу викрав 10 000 грн, чим завдав ФОП ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, у цей же день у невстановлений час, але не пізніше 13 години 44 хвилини, ОСОБА_6 зайшов до приміщення логопедичного центру " ІНФОРМАЦІЯ_3" на АДРЕСА_3, звідки з масажного кабінету викрав належний ОСОБА_9 гаманець із грошима, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2 109 грн 80 коп.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2023 року згаданий вирок від 24 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свою вимогу, касатор зазначає, що судами нижчих інстанцій всупереч вимог ст. 78 КК було безпідставно не зараховано у строк покарання за сукупністю вироків строк його перебування під вартою за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року, а саме: з 22 березня 2017 року по 19 вересня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII). Вважає необґрунтованим посилання апеляційного суду на зарахування згаданого строку тримання під вартою Касаційним кримінальним судом у рішенні від 01 листопада 2022 року (справа № 211/1986/17) та стосовно звільнення його по відбуттю покарання за вироком у зазначеній справі, оскільки, на його думку, таке покарання ним повністю не відбуте. Автор скарги висловлює свою незгоду й щодо стягнення з нього витрат на проведення судової трасологічної експертизи. Також зазначає про наявність обставини, яка пом`якшує покарання, - відшкодування завданої шкоди та безпідставне неврахування її апеляційним судом.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали заявлені касаційні вимоги, прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6, правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК та призначене йому за цим Законом покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів засудженого про безпідставність незарахування йому у строк покарання за вироком від 24 серпня 2023 року строку його попереднього ув`язнення за вироком від 15 липня 2020 року, колегія суддів зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження в апеляційному порядку, ретельно проаналізував доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі засудженого, та надав їм належну оцінку.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року, залишеним 10 листопада 2020 року без змін апеляційним судом, ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.