ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 749/533/21
Провадження № 51-423 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
виправданого (відеоконференція) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021270000000037, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи з 27.08.2019 по 01.04.2020 на посаді майстра лісу та з 01.04.2020 по 23.06.2020 на посаді лісника ДП "Сновськрайагролісгосп", будучи службовою та матеріально відповідальною особою, зобов`язаним належним чином виконувати свої службові обов`язки з охорони та захисту лісу, у період з 01.01.2020 по 23.06.2020 допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що виразилося у неналежному забезпеченні охорони і захисту лісових насаджень на ввірених йому лісових угіддях, а саме: не здійснював належних перевірок та ревізій на закріпленій за ним лісогосподарській дільниці, не вживав заходів до своєчасного виявлення та припинення незаконної порубки дерев, не затримував незаконно отриманий порушниками лісоматеріал, не вживав заходів для збереження самовільно зрубаної деревини і встановлення місця її знаходження, а також не вживав заходів для документального оформлення правопорушень у сфері лісового господарства та не повідомляв про незаконні порубки керівництво підприємства, чим порушив вимоги п.п. 1.2, 2.7, 2.9, 2.12, 2.13, 2.16, 2.17 посадової інструкції майстра лісу та п.п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.7, 2.8, 2.9 посадової інструкції лісника, що призвело до заподіяння в результаті незаконних порубок тяжких наслідків громадським інтересам.
У ході проведення з 23.06.2020 по 03.07.2020 Державною екологічною інспекцією України позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ДП "Сновськрайагролісгосп" вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на закріпленій за ОСОБА_7 лісогосподарській дільниці було виявлено незаконну порубку 154 дерев породи сосна та акація, яку було здійснено у період з 01.01.2020 по 23.06.2020, в результаті чого громадським інтересам спричинені тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 473 193,82 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
Щорський районний суд Чернігівської області вироком від 17 березня 2023 року визнав ОСОБА_7 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдав його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Цивільний позов прокурора суд залишив без розгляду.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 23 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Виправдовуючи ОСОБА_7, суд першої інстанції визнав недопустимими всі докази, зібрані стороною обвинувачення, у зв`язку з порушенням правил підслідності. Зокрема суд визнав неумотивованою постанову прокурора від 30 жовтня 2020 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу і дійшов висновку, що досудове розслідування здійснювалось слідчим відділом УСБУ в Чернігівській області з порушенням вимог ст. 216 КПК України.
Крім цього, суд вказав, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не відповідає фактичним обставинам справи щодо того, кому саме було спричинено шкоду злочинними діяннями; не зазначено конкретних нормативних актів, які було порушено обвинуваченим, що призвело до вказаних у обвинувальному акті наслідків, а також не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діянням та наслідками.
Також суд визнав неналежним доказом висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 22.02.2021 щодо суми спричиненої шкоди, оскільки дія закону "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року, про порушення якого вказав експерт, не поширювалась на ДП "Сновськрайагролісгосп".
Також суд визнав неналежним та недопустимим доказом протокол огляду місця події від 17 грудня 2020 року у зв`язку з тим, що слідчим не зафіксовано всі пні спиляних дерев, їх діаметр та породу, а на фототаблиці до протоколу зафіксовано лише кілька місць виявлення пнів зрубаних дерев, тоді як у протоколі зазначено, що слідчим виявлено 154 пні.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про визнання всіх доказів недопустимими у зв`язку з тим, що вони зібрані з порушенням правил підслідності, оскільки постанова прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу від 30 жовтня 2020 року не умотивована.
Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що така постанова прокурора ухвалена уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 110 КПК України і є належним чином умотивованою. Враховуючи викладене, прокурор вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 здійснювалось з дотриманням вимог ст. 216 КПК України, а зібрані докази, на його думку, є належними та допустимими.
Також прокурор вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги акт Державної екологічної інспекції України від 03.07.2020 у зв`язку із визнанням протиправним та скасування рішенням адміністративного суду припису Держекоінспеції від 08 липня 2020 року № 3/6-1-07-20, оскільки рішення адміністративного суду не мають преюдиціального значення у цьому питанні, а сам акт не скасовувався, не визнавався нечинним і є носієм доказової інформації.
Прокурор не погоджується з висновками суду про неналежність як доказу протоколу огляду місця події з тих підстав, що у ньому не зафіксовано всі пні спиляних дерев, їх діаметр, породу. Прокурор зазначає, що огляд проводився з метою перевірки наявності обставин, зазначених в акті перевірки Державної екологічної інспекції, а обставини щодо кількості, якості та породи зрізаних дерев підтверджуються сукупністю інших доказів.
Прокурор також вважає, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги доводи сторони захисту про недопустимість як доказу висновку інженерно-екологічної експертизи № 1622/21-48 від 22.02.2021, оскільки цим висновком наледно встановлена сума шкоди, яка заподіяна незаконним рубками дерев.
Не погоджується прокурор і з висновками суду щодо невідповідності фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, з формулюванням обвинувачення у ньому, вказуючи, що в обвинувальному акті зазначено нормативний акт, яким визначаються обов`язки майстра лісу та лісника, зокрема посадова інструкція; перелік обов`язків, які не виконав ОСОБА_7, причинний зв`язок між невиконанням цих обов`язків та спричиненою шкодою, а також указано, що шкода була завдана саме громадським інтересам.
Захисник ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу прокурора, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Захисник та виправданий заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
Виправдовуючи ОСОБА_7, суд першої інстанції визнав недопустимими всі докази, зібрані стороною обвинувачення, у зв`язку з порушенням правил підслідності. Зокрема суд визнав неумотивованою та маніпулятивною постанову прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу від 30 жовтня 2020 року і дійшов висновку, що досудове розслідування здійснювалось слідчим відділом УСБУ в Чернігівській області з порушенням вимог ст. 216 КПК України.
Не погоджуючись з таким висновком, прокурор у апеляційній скарзі зазначав, що постанова першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури від 30 жовтня 2020 року є законною, винесена в межах повноважень, у ній наведені відповідні мотиви. Крім цього, сторона обвинувачення не погоджувалась з висновками суду про процесуальну маніпуляцію прокурора з наміром штучної зміни підслідності і наводила мотиви для їх спростування.
За змістом ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу у разі неефективного досудового розслідування.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19; провадження № 51-2917 кмо 20) вказала, що обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.
Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставою для прийняття рішення в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України.
За змістом указаних положень закону та висновків Верховного Суду повноваження щодо оцінки ефективності досудового розслідування, визнання його неефективним належать прокурору.
Суд першої інстанції встановив, що 25 вересня 2020 року інформацію про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України було внесено в ЄРДР за № 42020270000000088, з якого в подальшому було виділено матеріали кримінального провадження № 22021270000000037 щодо ОСОБА_7 .