ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 755/4666/22
провадження № 61-4935св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенко Є. В., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка підписана представником ОСОБА_2, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування, за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення боргу за договором страхування.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 648,02 грн та судовий збір в сумі 345,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У квітні 2023 року МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року касаційну скаргу МТСБУ, яка підписана представником ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та судового збору скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у розмірі 3 473,40 грн.
23 листопада 2023 року МТСБУ подало до Верховного Суду заяву, яка підписана представником ОСОБА_2, про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя - п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що:
"27. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
(стаття 30 Закону № 5076-VI).
28. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
29. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
30. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
31. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
32. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
33. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
34. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
35. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
36. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
37. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.