ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 761/26170/20
провадження № 61-8935св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Компанія "Візз Ейр Хангарі Лтд.",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Компанія "Візз Ейр Хангарі Кфт.", представництво " Візз Ейр Хангарі Кфт.", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Первинна профспілкова організація компанії "Візз Ейр Хангарі Кфт.",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником Назаренко Діаною Леонідівною, на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Компанія "Візз Ейр Хангарі Кфт.", представництво "Візз Ейр Хангарі Кфт.", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Первинна профспілкова організація компанії "Візз Ейр Хангарі Кфт.", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що у грудні 2015 року між нею та компанією "Візз Ейр Хангарі Лтд.", яка діє через своє представництво " Візз Ейр Хангарі Кфт.", укладено трудовий договір, за яким позивачку прийнято на посаду бортпровідника.
Договір набрав чинності з 01 січня 2016 року та є безстроковим.
У 2019 році позивачку призначено на посаду старшого бортпровідника.
Наказом від 03 липня 2020 року № 259-К від представництва " Візз Ейр Хангарі Кфт." позивачку звільнено з посади старшого бортпровідника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням чисельності працівників з 23 липня 2020 року.
Вважає звільнення незаконним та таким, що відбулося з порушенням положень статті 42 КЗпП України щодо визначення переважного права залишення на роботі, а також вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки їй не запропоновано іншу роботу на вакантній посаді.
Окрім того, 05 червня 2020 року зареєстровано Первинну профспілкову організацію Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", керівником якої стала позивачка.
Про цю обставину керівництво представництва ОСОБА_1 повідомила належним чином письмово.
Вказує, що її звільнено з посади всупереч вимог статті 252 КЗпП України, тобто за відсутності попередньої згоди профспілкової організації.
Зазначає, що незаконне звільнення та неприязне ставлення ОСОБА_3 завдало позивачці душевні страждання, нервові зриви, а також приниження честі і гідності, ділової репутації, тим самим їй завдано моральну шкоду, розмір якої ОСОБА_1 визначила у розмірі заробітної плати за 2019 рік, що складає 440 320,57 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати наказ від 14 квітня 2020 року № 08-од про скорочення посад у частині підпункту "f" пункту 3 " ОСОБА_1, посада "Старший бортпровідник";
- скасувати наказ про звільнення від 03 липня 2020 року № 259-к;
- поновити ОСОБА_1 на роботі у зв`язку із незаконним звільненням на займаній посаді "старший бортпровідник" у компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Кфт." в Україні, на тих же умовах та з тим же посадовим окладом, які були зазначені в трудовому договорі та в наступних додаткових угодах, укладеними між ОСОБА_1 та роботодавцем, дійсними на момент звільнення;
- стягнути з Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Кфт." в Україні, на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розраховану на момент ухвалення судового рішення;
- стягнути з Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Кфт." в Україні, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 440 320,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня
2022 року у складі судді Юзькової О. Л. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." від 03 липня 2020 року № 259-к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого бортпровідника.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого бортпровідника в Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." ("Wizz Air Hungary Ltd"), яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні з 23 липня 2020 року.
Стягнено з Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." ("Wizz Air Hungary Ltd"), яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 233 774,00 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнуто з Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." ("Wizz Air Hungary Ltd"), яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого бортпровідника у Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", яка діє через представництво " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні, та стягнення середнього заробітку за один місяць без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що роботодавець під час звільнення позивачки порушив порядок звільнення, не дотримався вимоги статей 42, 252 КЗпП України, а тому порушені права працівника підлягають поновленню шляхом скасування наказу про звільнення позивачки з поновленням її на посаді. Оскільки період вимушеного прогулу позивачки складає 520 робочих днів (з 23 липня 2020 року до 22 серпня 2022 року) то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 233 774,00 грн (653,00 грн х 520 дні) без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.
Врахувавши тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах позивачки, часу та зусиль, які знадобилися їй для відновлення попереднього стану, місцевий суд зробив висновок, що на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути 5 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Компанією "Візз Ейр Хангарі Лтд.".
Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд вказав на те, що встановлені фактичні обставини цієї справи дають підстави для висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено дотримання роботодавцем вимог частини першої статті 42, а також частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
Апеляційний суд встановив, що переважне право позивачки не порушено, вона не довела переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі. Матеріали справи не містять доказів про наявність вакантних посад, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1, натомість штатний розпис представництва за період квітня-липня 2020 року свідчить про щомісячне зменшення кількості штатних посад.
Доводи позивачки щодо можливості переведення на вакантні посади за кордоном, зокрема в аеропорти Мілан-Мальпенса, Ларнака, Тірана, Дортмунд, Баку та Санкт-Петербург, не заслуговують на увагу, оскільки умовами трудового договору передбачено, що місцем роботи працівника ( ОСОБА_1 ) є операційні бази роботодавця, під якими розуміються аеропорти України, які використовуються представництвом у процесі здійснення своєї господарської діяльності.
Щодо дотримання положень законодавства в частині отримання згоди виборного органу профспілки, апеляційний суд вказав на таке.
Згідно з протоколом № 7 засідання Ради профспілки Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." від 16 грудня 2021 року вбачається, що профспілкою не надано згоду на звільнення старшого бортпровідника ОСОБА_1 з посиланням на те, що роботодавцем не виконано вимоги частини першої статті 42 КЗпП, а також вказано на наявність спірної позиції щодо відсутності вакансій у роботодавця.
Вказане рішення Ради профспілки, окрім посилань на ряд положень трудового законодавства, не містить мотивованого обґрунтування. Зокрема, не визначено в чому полягає порушення переважного права на залишення на роботі, тобто стосовно яких працівників, які залишені на роботі, ОСОБА_1 має більш високу кваліфікацію або продуктивність праці, та що не враховано роботодавцем.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 без законних підстав є помилковим, у зв`язку із чим відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Назаренко Д. Л. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (40, 42, 49-2 КЗпП України), викладеного у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18, від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 та від 27 жовтня 2022 року у справі № 761/26169/20.
Заявниця вважає, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про дотримання роботодавцем вимог частини першої статті 42, частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Зокрема, встановлення факту щомісячного зменшення кількості штатних посад свідчить про щомісячну зміну штатного розпису представництва та відповідні зміни кількості працюючих осіб у відповідача. Однак у справі відсутній перелік посад відповідача за штатним розписом із прив`язкою до працівників, які працюють на відповідних посадах. Не надаючи заявниці інформацію про всі вакантні у представництві посади, відповідач свідомо не надав такі докази та намагався підмінити їх виключно кількісними показниками посад та тенденцією до їх скорочення.
Провадження у суді касаційної інстанції
26 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
05 березня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду Стрільчука В. А. у касаційному провадженні № 61-8935св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. та Фаловську І. М.
06 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Компанія "Візз Ейр Хангарі Лтд." у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 грудня 2015 року між Компанією "Візз Ейр Хангарі Кфт.", яка діє через своє представництво " Візз Ейр Хангарі Кфт.", та ОСОБА_1 укладено трудовий договір № 4 (далі - трудовий договір), за умовами якого роботодавець приймає працівника на посаду бортпровідника, зобов`язується забезпечити працівникові належні умови праці та виплачувати заробітну плату.
Зазначений договір набрав чинності з 01 січня 2016 року на умовах безстроковості (пункт 2.1) (т. 1, а. с. 12-18).
Із трудової книжки позивачки установлено, що наказом представництва від 02 вересня 2019 року № 33-од позивачка переведена на посаду старшого бортпровідника.
Відповідно до пункту 1.3. трудового договору робота працівника полягатиме у виконанні трудової функції в різних місцях. Місцем роботи працівника є операційні бази роботодавця, під якими розуміються аеропорти України, які використовуються представництвом у процесі здійснення своєї господарської діяльності.
14 квітня 2020 року єдиним учасником Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." прийнято рішення про скорочення чисельності працівників у представництві " Візз Ейр Хангарі Лтд." на одинадцять штатних одиниць, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23 березня 2020 року № 228 "Про питання перевезень авіаційним транспортом" та обмеженнями у сфері перевезень авіаційним транспортом в Україні, які зумовили неминуче скорочення навантаження, серед яких 3 штатні одиниці "Старший бортпровідник" (т. 2, а. с. 19).
За витягом із наказу від 14 квітня 2020 року № 08-од установлено, що керівником представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні ОСОБА_4 видано наказ про виключення із штатного розпису окремих посад, в тому числі посад старших бортпровідників у загальній кількості 3 посади та попередження (підпункт "f" пункт 3) ОСОБА_1 про наступне вивільнення (т. 2, а. с. 21).
Із розписки, яка міститься на письмовому попередженні про вивільнення від 14 квітня 2020 року, вбачається, що 20 травня 2020 року адвокат Циганков А. отримав для свого клієнта ОСОБА_1 від представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні письмове попередження про вивільнення її з посади старшого бортпровідника та письмове повідомлення про вакантні посади у представництві " Візз Ейр Хангарі Лтд." від 14 квітня 2020 року, в якому зазначено про відсутність таких посад та у разі з`явлення вакантних посад ОСОБА_1 буде про це повідомлено (т. 2, а. с. 32).
23 липня 2020 року наказом представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні від 03 липня 2020 року № 259-К ОСОБА_1 звільнено з посади старшого бортпровідника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (т. 1, а. с. 11).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань установлено, що Первинна профспілкова організація компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." зареєстрована як юридична особа 05 червня 2020 року. Керівником вказана ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 118-120).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
- у Компанії "Візз Ейр Хангарі ЛТД." відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників;
- 14 квітня 2020 року єдиним учасником Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." прийнято рішення про скорочення численності працівників у представництві " Візз Ейр Хангарі Лтд." на одинадцять штатних одиниць, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23 березня 2020 року № 228 "Про питання перевезень авіаційним транспортом" та обмеженнями у сфері перевезень авіаційним транспортом в Україні, які зумовили неминуче скорочення навантаження, серед яких 3 штатні одиниці "Старший бортпровідник" (т. 2, а. с.19);
- згідно із штатним розписом представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні за період квітень-липень 2020 року у представництві щомісячно проводилося зменшення кількості штатних посад (т. 2, а. с. 23-28);
- за витягом з наказу від 14 квітня 2020 року № 08-од установлено, що керівником представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні ОСОБА_4 видано наказ про виключення із штатного розпису окремих посад, у тому числі посад старших бортпровідників у загальній кількості 3 посади та попередження (підпункт "f" пункту 3) ОСОБА_1 про наступне вивільнення (т. 2, а. с. 21);
- 20 травня 2020 року адвокат Циганков А. отримав для свого клієнта ОСОБА_1 від представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні письмове попередження про вивільнення її з посади старшого бортпровідника та письмове повідомлення про вакантні посади у представництві " Візз Ейр Хангарі Лтд." від 14 квітня 2020 року, в якому вказано про їх відсутність (т. 2, а. с. 32);
- 23 липня 2020 року наказом керівника представництва " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні від 03 липня 2020 року № 259-К ОСОБА_1 звільнено з посади старшого бортпровідника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням численності працівників (т. 1, а. с. 11);
- стаж роботи ОСОБА_1 упредставництві " Візз Ейр Хангарі Лтд." в Україні становить більше 4 років, позивачка закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю "Міжнародний туризм" (з відзнакою), має нагороди, відзнаки та подяки від компанії;
- матеріали справи містять докази, які свідчать про проходження ОСОБА_1 оцінювання її роботи у представництві, участі у заходах, що їх проводив відповідач;
- матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- відповідач надав суду порівняльну таблицю кваліфікації і продуктивності працівників, що займали посаду бортпровідника;
Суд першої інстанції,проаналізувавши надану відповідачем таблицю порівняння продуктивності та кваліфікації праці працівників, що займали посаду старшого бортпровідника, зробив висновок про те, що ОСОБА_1 порівняно з іншими бортпровідниками (всього 29 осіб) має більший стаж роботи (4,72 років), має повну вищу освіту за спеціальністю "Міжнародний туризм" (з відзнакою закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Розглядаючи спір, місцевий суд дійшов висновку, що роботодавцем при звільненні позивачки порушено порядок звільнення, не дотримано положень статей 42, 252 КЗпП України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд вказав про те, що встановлені фактичні обставини у цій справі дають підстави для висновку, що дослідженими доказами підтверджено дотримання роботодавцем вимог частини першої статті 42, а також частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП.
Апеляційний суд встановив, що переважне право позивача не порушено, позивачкою не доведено переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі.
Під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції не встановив наявності вакантних посад чи роботи, як могли б бути запропоновані позивачці, а доводи останньої щодо можливості переведення на вакантні посади за кордоном, зокрема в аеропорти Мілан-Мальпенса, Ларнака, Тірана, Дортмунд, Баку та Санкт-Петербург, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки умовами трудового договору передбачено, що місцем роботи працівника ( ОСОБА_1 ) є операційні бази роботодавця, під якими розуміються аеропорти України, які використовуються представництвом у процесі здійснення своєї господарської діяльності.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
За правилами частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.