ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 489/3859/21
провадження № 61-7649св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївської області Прасолова Людмила Михайлівна,
треті особи: орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі -
ТОВ "Кредитні ініціативи"), державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївської області (далі - державний реєстратор) Прасолової Л. М., третя особа - орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.
Позов мотивований тим, що 14 лютого 2020 року державний реєстратор Прасолова Л. М. здійснила державну реєстрацію права власності за
ТОВ "Кредитні ініціативи" на належну позивачу квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,9 кв. м.
ОСОБА_1 вказував, що державний реєстратор Прасолова Л. М., вчиняючи зазначене, не врахувала, що квартира була предметом іпотеки та єдиним його житлом, а тому на неї поширювались норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Крім того, поза її увагою залишилось те, що договір іпотеки був нікчемним, оскільки на час його вчинення у квартирі проживали неповнолітні діти, а згоди на його укладання від органу опіки та піклування не було. Двоє неповнолітніх дітей також проживали у квартирі на час реєстрації за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на неї.
ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, внесене до реєстру 14 лютого 2020 року
за № 35530783 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кредитні ініціативи"; поновити за ним право власності на зазначену квартиру.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року до участі
у справі як третю особу залучено ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Прасолової Л. М. від 14 лютого 2020 року № 35530783 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кредитні ініціативи".
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Прасолової Л. М. відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що квартира, яка належала ОСОБА_1, була передана в іпотеку з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором в іноземній валюті, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів
в іноземній валюті". Державний реєстратор Прасолова Л. М. здійснила реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кредитні ініціативи"
з порушенням вимог законодавства, а тому її рішення є неправомірним
і підлягає скасуванню. Оскільки рішення державного реєстратора скасовано, то відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" необхідним є визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту порушених прав позивача. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна
з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. У разі подальшого відчуження нерухомого майна задоволення заявлених позовних вимог
є неможливим.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки спірна квартира була предметом іпотеки, є єдиним житлом позивача, стягнення такої квартири на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" є незаконним. Спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземні валюті". Державний реєстратор під час вчинення реєстраційної дії не виконав покладений на нього Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов?язок, а саме не перевірив наявності поданих документів згідно з переліком, визначеним пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних документів для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки. Позивач вважає, що вибуття майна з володіння на підставі та
в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", яке в подальшому було скасовано в судовому порядку, може вважатися таким, що вибуло
з володіння власника поза його волею.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 569/23762/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада
2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 05 грудня 2018 року у справі
№ 14-247цс18, від 05 грудня 2018 року у справі № 14-179цс18, постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
28 липня 2023 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що
є самостійною підставою для відмови у позові.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Миколаєва.
31 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
13 грудня 2007 року між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "АКПІБ") укладено договір про іпотечний борг № 1701-04/07, за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 40 000,00 дол. США зі сплатою 60 % річних на строк до 10 грудня 2027 року. Загальний розмір зобов`язання - 92 307,00 дол. США.
З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором того
ж дня позивач передав в іпотеку ЗАТ "АКПІБ" квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 69,90 кв. м.
17 грудня 2012 року між ПАТ "АКПІБ" і ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір про передання прав за договорами забезпечення.
23 серпня 2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи" склало на ім`я
ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, у якому зазначало, що на підставі договору про відступлення права вимоги воно є кредитором,
у якого є право вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2007 року, за яким ОСОБА_1, станом на 20 серпня 2019 року має заборгованість
в сумі 89 833,32 дол. США. Посилаючись на зазначене, ТОВ "Кредитні ініціативи" констатувало, що має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Зазначене повідомлення ТОВ "Кредитні ініціативи" надсилало
ОСОБА_1, однак воно отримано не було і повернулося товариству після закінчення терміну зберігання.
14 лютого 2020 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало державному реєстратору Прасоловій Л. М. заяву про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_2 . Вказану заяву зареєстровано за № 38477986.
На підставі цієї заяви та поданих товариством документів, а саме: іпотечного договору від 13 грудня 2007 року, договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, копії письмової вимоги, документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги, виданих Укрпоштою, державний реєстратор Прасолова Л. М. 18 лютого 2020 року прийняла рішення
№ 51181497 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ТОВ "Кредитні ініціативи".
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 квітня 2023 року ТОВ "Кредитні ініціативи" 28 січня 2022 року продало спірну квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 413, який був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т. Л.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідає.
Апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходив із того, що заявлені вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки належним способом захисту позивача є віндикаційний позов.
Проте з такими висновками апеляційного суду повністю не можна погодитись з огляду на таке.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем
і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.