ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 185/5597/15-ц (провадження № 6/185/346/23)
провадження № 61-15305св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області (надалі Одеської області) Матвійчук Наталія Євгеніївна ,
стягувач - Державна судова адміністрація України,
заінтересована особа - головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) Вітріченко Ігор Андрійович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області (надалі Одеської області) Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року у складі судді Шаповалової І. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області (надалі Одеської області) Матвійчук Н. Є. (далі - приватний виконавець Матвійчук Н. Є.) через систему "Електронний суд", стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" (далі - ТОВ "Глобал Спліт"), боржник - ОСОБА_2, звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 березня 2023 року у задоволенні подання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа відмовив.
Не погодившись з ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила її в апеляційному порядку.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. залишив без задоволення. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року залишив без змін. Стягнув з приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року, сплату якого Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 03 квітня 2023 року відстрочив до ухвалення апеляційним судом рішення у справі.
04 серпня 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. через систему "Електронний суд", стягувач - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), заінтересована особа - головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) Вітріченко І. А. (далі - головний державний виконавець Вітріченко І. А.), звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву мотивовано тим, що 19 травня 2023 року повноваження приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. припинилися у зв`язку зі зміною виконавчого округу на виконавчий округ Одеської області.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. не є боржником у справі № 185/5597/15-ц відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, у зв`язку з чим обов`язок боржника у вказаній справі відсутній, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на підставі частини другої статті 432 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 08 серпня 2023 року заяву приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, повернув без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що до заяви не додано належних доказів надіслання (надання) саме такої заяви з додатками іншим учасникам справи (провадження), зокрема учасникам судового провадження ОСОБА_2, ТОВ "Глобал Спліт", приватному виконавцю Матвійчук Н. Є., що передбачено частиною другою статті 183 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила її в апеляційному порядку.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. залишив без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що боржник ОСОБА_1 при поданні заяви до суду не надіслала її копії іншим учасникам судового провадження, що відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України є підставою для повернення такої заяви, про що й зазначив суд першої інстанції у своїй ухвалі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги частини другої статті 183 ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки заяви (клопотання, заперечення), подані до суду відповідно до розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" містить окремий процесуальний режим розгляду справ.
У спірному випадку, вирішивши питання про повернення скарги без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, помилково застосував положення статті 183 ЦПК України, замість застосування загальних положень, що регулюють прийняття скарги до розгляду.
Також приватний виконавець Матвійчук Н. Є. вказує, що ОСОБА_2 та ТОВ "Глобал Спліт" не є сторонами виконавчого провадження про стягнення з Матвійчук Н. Є. на користь ДСА України судового збору, тому остання не зобов`язана надсилати їм копії заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали цивільної справи
з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2024 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у березні 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є., стягувач - ТОВ "Глобал Спліт", боржник - ОСОБА_2, звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 березня 2023 року у задоволенні подання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. залишив без задоволення. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року залишив без змін. Стягнув з приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року, сплату якого Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 03 квітня 2023 року відстрочив до ухвалення апеляційним судом рішення у справі.
20 червня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 185/5597/15-ц про стягнення з Матвійчук Н. Є. на користь держави судового збору у розмірі 536,80 грн, на виконання якого головний державний виконавець Вітріченко І. А. 31 липня 2023 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
У серпні 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є., стягувач - ДСА України, заінтересована особа - головний державний виконавець Вітріченко І. А., звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 08 серпня 2023 року заяву приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, повернув без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. залишив без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року залишив без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, а й до національних судів.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року, заява № 39843/98; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.